ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Використання матеріалів експертних закладів у профілактичній роботі

У тих випадках, коли отримані відомості недостатні для відповідного повідомлення профілактичного характеру і необхідне зібрання більш обгрунтованих і наглядних відомостей з використанням матеріалів і інших експертиз, експерт повинен зафіксувати ці відомості (у відповідному журналі).

При вивченні і вирішенні питання про випуск експертизи керівник експертного закладу (структурного підрозділу) повинен перевірити повноту і правильність, обґрунтованість і аргументованість проведеної профілактичної роботи, вибір належного адресата.

В експертному закладі повинен здійснюватися контроль за ходом реалізації профілактичних пропозицій з направленням, у необхідних випадках, нагадувань органом розслідування і судом.

У більшості судово-експертних закладів контроль проводиться не зовсім задовільно. У багатьох випадках це позв\'язано з відсутністю осіб, які б конкретно відповідали за цю ділянку роботи. Наявність таких співробітників (у межах структурного підрозділу з профілактики або безпосередньо підпорядкованих керівнику СЕЗ) дозволить своєчасно отримувати необхідні відомості, планомірно вивчати ефективність профілактичної роботи.

Ця ідея була підтримана у свій час і на конференції з питань профілактики, яка проходила в м. Баку в 1986 році [4]. Висловлювання на користь створення таких підрозділів неодноразово мали місце і в криміналістичній літературі, причому в багатьох випадках вони базувалися на матеріалах анкетування, проведеного серед експертів і співробітників правоохоронних органів [5].

Анкетування, яке охопило всю судово-експерту систему Міністерства юстиції, проводилося і в 1985–1986 роках в Азербайджанському НДІСЕ. Більшість керівників СЕЗ тоді висловились за створення структурних підрозділів з експертної профілактики.

Подібний підрозділ (сектор) був би методичним і координуючим центром проведення всієї профілактичної роботи СЕЗ. Сектор повинен комплектуватися висококваліфікованими фахівцями, які б володіли знаннями як у галузі окремих видів судової експертизи і експертної профілактики, так і в кримінології і ряді інших правових наук. Підготовка таких фахівців – процес складний: експерт формується протягом 2–3 років, у нього повинне формуватися експертне мислення, а для підготовки фахівця потрібен додатковий термін. Сектор повинен мати у своєму складі представників різних видів судових експертиз (для початку судово-бухгалтерську, автотехнічну, криміналістичну експертизу документів).

Безперечно, що для успішного контролю за використанням профілактичних рекомендацій експертів необхідно також врегулювати питання про своєчасне направлення органами розслідування і судами відповідних відомостей в СЕЗ. На жаль, не дивлячись на важливість цього питання, воно тривалий час знаходиться у стадії обговорення і ніяк не вирішується. У рекомендаціях конференції говориться про необхідність розробки системи заходів, які б забезпечували інформування експертних закладів про реалізацію профілактичних пропозицій експертів.

Важливим питанням організації профілактичної роботи експертного закладу (і не лише щодо контролю за ходом реалізації профілактичних пропозицій) є питання про створення структурних підрозділів з профілактики правопорушень. Наукова конференція із застосування науково-технічних засобів попередження правопорушень (Баку, 1965) рекомендувала організацію в закладах судової експертизи спеціальних відділів з вивчення причин і розробки заходів попередження злочинності, які і були створені в деяких СЕЗ. Про необхідність створення таких відділів ішлося і на науковій конференції з проблем профілактичної діяльності експертних закладів (Баку, 1973) [2].

15. Визнаючи інформацію експерта з профілактики злочинів неповною, недостатньо мотивованою тощо, але в той же час, вважаючи вжиття профілактичних заходів щодо цього питання необхідним, слідчий (суд) повинен вирішити питання про можливі шляхи усунення наявних недоліків. В одних випадках потрібно витребувати додаткові матеріали, в інших – отримати відповідні пояснення від експерта, провести додаткову експертизу. Якщо ніяких заходів слідчим не вжито, то на це повинен звернути увагу прокурор при затвердженні обвинувального висновку, суд – при відданні обвинуваченого до суду.

У Постанові Пленуму Верховного Суду СРСР за № 8 від 28 листопада 1980 року та змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму від 18 квітня 1986 року \"Про практику застосування судами законодавства при відданні обвинуваченого до суду\" підкреслюється, що суд повинен на цій стадії ретельно перевіряти, чи виконані при розслідуванні вимоги статей КПК про виявлення причин і умов, що сприяли скоєнню злочину. Якщо вони з тих чи інших причин не виконані, суду необхідно вжити додаткових заходів, які б забезпечили встановлення цих обставин (визвати на судове засідання експертів, додаткових свідків, витребувати необхідні документи тощо).

Як правило, керівник СЕЗ є особою, на яку покладені відповідні, до речі, обов\'язкові, процесуальні функції у рамках тих процесуальних відносин, що виникають між особами (органами), які призначили експертизу, і експертами (судово-експертного закладу), що їх виконують, це має місце і в наведеному випадку профілактичної роботи з конкретної справи, результати якої отримані на основі застосування спеціальних знань, були виділені з висновку і повідомлені особі, яка призначила експертизу, окремим листком за підписом керівника експертного закладу, який в цьому випадку виконував відповідні процесуальні функції. Така профілактична робота повинна бути віднесена до процесуальної форми профілактичної діяльності.

Суб\'єктом процесуальної діяльності в цьому випадку є не конкретний експерт, а судово-експертний заклад, від імені якого виступає наділений відповідними процесуальними повноваженнями його керівник.

За наявності багатьох невирішених питань у галузі експертної профілактики, на жаль, перераховані заходи щодо її вдосконелення не є вичерпними.

Ліквідація СРСР, зміна економічних умов розвитку самостійних держав, відсутність єдиної координації дій правоохоронних органів і експертних закладів потягло за собою усунення не лише проблеми вдосконалення профілактичної діяльності експертних закладів, але й усунення і самої проблеми, яка залишається досить актуальною.

Тому сьогодні будь-які критичні зауваження на адресу керівників відповідних міністерств і експертних закладів не дають ніяких результатів.

Література:

1. Зудин В.Ф. Социальная профилактика преступлений. – М., 1983.

2. Вопросы судебной экспертизы: Материалы Всесоюзной научно-практической конференции, посвященной проблемам профилактической деятельности судебно-экспертных учреждений системы Министерства юстиции СССР. – Вып.16. – Баку, 1973.

3. Пути совершенствования методики и организации профилактической деятельности экспертных учреждений: Материалы Всесоюзного научно-практического семинара. (Киев, 27–29 апреля 1976 г.). – М.,1978.

4. Правовые, организационные и методические проблемы профилактической деятельности учреждений судебной экспертизы: Материалы Всесоюзной научно-практической конференции. – Баку, 1986.

5. Фридман И.Я. Информационное обеспечение профилактической роботы судебно-экспертных учреждений. Проблемы информационного и математического обеспечения экспертных исследований в целях решения задач судебной экспертизы: Тезисы докладов и сообщений на Всесоюзной научно-практической конференции (Москва, ноябрь 1983 г.). – М., 1983.