ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Визначення фіктивного підприємництва у законодавстві України

За даними ДПА України, податковими органами за ознаками фіктивності у 1997 році виявлено 165 фіктивних фірм, у 1998 – 2 680, у 1999 – 4 169, у 2000 – 3 600, у 2001 – 4 500, у 2002 – 5 028, у 2003 – 5 900 [3, с. 7], у 2004 – 6 010, а у 2005 – 6 100.

Масове виявлення недержавних посередницьких структур, пов\'язане із залученням грошових коштів, незаконне отримання, неповернення і нецільове використання грошових кредитів та інших правопорушень, змусили законодавчі органи врегулювати це явище на законодавчому рівні.

У січні 1994 року Верховною Радою України було доповнено Кримінальний кодекс ст. 148-4 (ЗУ від 28.10.94 р. № 388 із змінами, внесеними згідно із ЗУ від 06.03.96р. № 79/96 ВР), де вперше визнавалося поняття фіктивного підприємництва як „створення або придбання суб\'єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб) без наміру здійснювати статутну діяльність, якщо завдало матеріальної шкоди державі, банку, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам\".

Така конструкція ст. 148-4 КК України, на думка юристів-практиків, мала суттєві недоліки. Вона не дозволяла притягувати винних до кримінальної відповідальності, так як доказати їхній умисел на скоєння цього виду злочину на момент створення чи придбання суб\'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) дуже важко або практично неможливо. Крім того, обов\'язковою ознакою суб\'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 148-4 ККУ, були наслідки у вигляді заподіяної матеріальної шкоди державі, банку, кредитній установі й іншим юридичним особам або громадянам. Підтвердженням цієї думки стало вивчення офіційних даних Верховного суду України та Міністерства юстиції, які свідчать про невелику кількість осіб, засуджених з ст. 148-4 ККУ. Так, у 1994 р. – 0, у 1995 р. – 0, 1996 р. – 3, у 1997 р. – 4, у 1998 р. – 5, у 2004 р. – 5, у 2005 – 9 осіб.

Новий Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р. розширив практику застосування норм, що передбачають відповідальність за фіктивне підприємництво. Юридична кваліфікація дій особи, яка створює чи придбаває фіктивні структури (ч. 1 ст. 205 ККУ), уже не потребує обов\'язкової, спричиненої від їхньої діяльності матеріальної шкоди державі, банку, кредитній установі, іншим юридичним особам або громадянам. У ст. 205 нового ККУ вжите нове формулювання „з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо якої є заборона\".

Зокрема, у цій статті, як і в попередній (ст. 148-4 ККУ від 1960 р.), не зовсім юридично точно визначена кваліфікація об\'єктивної сторони поняття фіктивного підприємництва, пов\'язаного із створенням чи придбанням суб\'єкта підприємницької діяльності і набуття прав юридичної особи.

Кримінально-правова норма „створення або придбання\" не відповідає нормі Закону України „Про підприємництва в Україні\", де зазначається, що підприємство набуває прав юридичної особи від дня його реєстрації в державних органах.

За підрахунками ДПА України, в 2000 році від незаконної діяльності виявлених фіктивних структур державою не отримано тільки ПДВ на суму близько 4-х мільярдів гривень. А в 2005 році більше 6 мільярдів гривень [4, с. 30–38].

У правозастосовній діяльності, зокрема податкових органів, наприклад, окремі підвідомчі акти по-різному трактують поняття фіктивного підприємництва, яке іноді не відповідає кримінальному законодавству.

Наприклад, висловлювання, що містяться в Порядку реалізації матеріалів фіктивних фірм, затвердженому наказом ДПА від 16.11.98 р. № 540, де дається визначення фіктивного підприємства як юридичної особи, що зареєстрована (або незареєстрована) у державних органах, до статутних і фінансово-господарських документів якої внесені неправдиві відомості про засновників і керівників, які використовують у своїй діяльності підроблені печатки або реквізити інших підприємств, а також які використовують банківські рахунки на підставі недійсних документів.

У Листі ДПА України „Про ознаки фіктивних фірм\" від 21.05.1999 р. № 229/4/25 – 1210 зазначається, що законодавством не визначено поняття „фіктивна фірма\", на території України „створюються підприємницькі структури, які не реєструється в органах держави згідно з чинним законодавством або реєструються, як правило, за дорученням, виданим на неіснуючих осіб, за загубленими або украденими паспортами з використанням підроблених печатей нотаріусів і органів державної реєстрації\".

Істотну роль у формуванні системи і змісті методики відведено кримінальному праву, що визначає діяння, що визнаються злочинами (ст. 11 ККУ), а тим самим зумовлює і їхні спільні межі методики. Положення кримінального права обумовлюють загальну, що розслідується, спрямованість методики – точне з\'ясування події або дії вчиненої особою, конкретний склад злочину.

Розслідуючи фіктивне підприємництво, необхідно знати кримінально-правову характеристику цього виду злочину. Кримінальний кодекс України, передбачаючи відповідальність за фіктивне підприємництво, у ст. 205 ряд ознак, характерних цьому виду злочинів, які є основними доказами фіктивності:

– реєстрація підприємства на підставну особу або за винагороду, за підробленими, викраденими, позиченими або втраченими документами;

– реєстрація підприємства за вигаданою юридичної адресою;

– внесення в установчі документи неправдивих даних про засновників і керівників підприємств або інші обставини;

– залучення до протиправної діяльності формально призначених на посаду керівників реально існуючого громадянина із специфічним соціальним статусом (малозабезпечених, психічно- і тяжкохворих, інвалідів, малозабезпечених, алкоголіків, наркоманів тощо);

– відсутність ознак діяльності фірми, зазначеної в установчих документах;

– короткий термін існування підприємства;

– відсутність руху коштів підприємництва на його банківських рахунках або навпаки занадто великий обсяг фінансових операцій по банківських рахунках підприємства, яке нещодавно зареєструвалося та інші.

Основною ознакою фіктивності за Кримінальним кодексом є відсутність в осіб, які займаються фіктивним підприємництвом, справжнього наміру здійснювати підприємницьку діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов\'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг і використанням суб\'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Перераховані ознаки стосуються і криміналістичної характеристики фіктивного підприємництва і відповідно належать до виду або групи однорідних злочинів, які виділяються і систематизуються у результаті узагальнення слідчої практики.