ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Визначення фіктивного підприємництва у законодавстві України

Реферат на тему:

Визначення фіктивного підприємництва у законодавстві України

Основні міжнародно-правові норми та принципи, на яких повинна будуватися діяльність державних та інших органів країн світу у боротьбі з таким суспільним явищем, як корупція, закладені у документах Організації Об\'єднаних Націй, зокрема:

– Резолюції ООН „Попередження злочинності та кримінальне правосуддя у контексті розвитку: реалізація та перспективи міжнародного співробітництва\";

– Рамковій Конвенції ООН проти організованої злочинності;

– Декларації ООН про злочинність і суспільну безпеку;

– Декларації ООН про боротьбу з корупцією і хабарництвом у міжнародних комерційних операціях;

– Міжнародному кодексі поведінки державних посадових осіб;

– Кодекси поведінки посадових осіб із підтримання правопорядку та ін.

Короткий огляд цих міжнародних актів свідчить про те, що світова співдружність розглядає корупцію на сучасному етапі як одну з найбільших загроз правопорядку, демократії, правам людини, чесності та соціальній справедливості. Вона заважає економічному розвитку і становить реальну загрозу підвалинам суспільства.

Соціально-економічна криза України призвела до зростання ступеня криміналізації суспільно важливих сфер функціонування держави. Набувають поширення такі форми корупції, як змова між собою посадових осіб, інвестування комерційних структур за рахунок державного бюджету, фіктивне підприємництво, переведення державного майна в акціонерні товариства, налагодження зв\'язків державних службовців із кримінальними угрупованнями з метою тиску на керівників підприємств щодо виведення продукції за межі держави, „перекачування\" в іноземні банки.

Метою цієї статті є дослідження сформульованих у законі принципів, положень щодо фіктивного підприємництва, виду, розміру і характеру шкоди, завданої вказаними злочинами, а також визначення значення перерахованих категорій для процесу розслідування кримінальних справ.

До завдань дослідження віднесено аналіз узагальнених норм міжнародно-правових і вітчизняних актів; виявлення різних форм корупції взагалі і суті фіктивного підприємництва зокрема.

Значний вклад у розвиток теорії і практики розкриття та розслідування економічних злочинів, зокрема фіктивного підприємництва, зробили такі вчені, як В.Т. Білоус, В.І. Василинчук, Л.М. Дудник, В.В. Лисенко, Д.Г. Мулявка, В.К.Шкарупа та ін., що створило значне наукове підгрунтя для подальших досліджень.

У разі виявлення фіктивної діяльності правоохоронними органами перекладають кримінальну чи іншу відповідальність на підставних, недієздатних або неіснуючих осіб, уникаючи кримінальної відповідальності.

Пропозиції щодо змін у законодавчих актах із зазначених проблем досліджували вітчизняні учені П.П. Андрушко, В. Білецький, Т.М. Барабаш, О.О. Дудоров, Г.А. Матусовський, Ю.В. Опалінський, А. Волобуєв, В. Силоєв, М.І. Хавронюк та ін. Але варто звернути увагу на те, що цілий ряд важливих для теорії кримінального процесу та правоохоронної практики напрямів цієї проблеми продовжують залишатися недослідженими. Більшість науковців розглядає кримінально-процесуальні проблеми фіктивного підприємництва лише у межах загального класу економічних злочинів.

Методологічну основу дослідження повинні скласти положення теорії кримінального процесу. У процесі дослідження потрібно використовувати порівняльно-правовий (порівняльний аналіз окремих положень нормативно-правових актів), історико-правовий, формально-логічний, системно-структурний (типізація і систематизація слідчих ситуацій), статистичний (використання статистичних даних, узагальнення кримінальних справ про фіктивне підприємництво, анкетування МВС України) та інші методи.

Фіктивне підприємництво – новий вид злочинних посягань у сфері економіки України. Як суспільно небезпечне явище, воно виникло практично одночасно з появою підприємницької діяльності. Фіктивне підприємництво, у свою чергу, проявлялося, видозмінювалося та набувало нових форм злочинної діяльності, залежно від державно-правового регулювання підприємництва.

Назріла необхідність на підставі вивчення, аналізу, узагальнення законодавчої і нормативної баз і судово-слідчої практики розробити кримінально-процесуальні засади доказування при розслідуванні фіктивного підприємництва та злочинів, пов\'язаних із ним.

Актуальність розробки цієї проблеми викликана тим, що комплексне її дослідження на підставі вивчення таких даних дозволить запропонувати практиці нові прийоми, форми і методи, напрацювати сучасні методи боротьби з цією групою злочинів економічного спрямування, що відповідають сучасному рівню розвитку науки, і повинні стати практичним інструментарієм для слідчих та оперативних органів, а також сприяти наповненню Державного бюджету України і укріпленню національної безпеки. Крім того, ефективність розробки позначених проблем багато в чому обумовлена відповідним розумінням таких категорій, як фіктивність, фіктивна фірма, фіктивне підприємництво тощо.

Нормативно-правова база та інші нормативні акти, що стосуються сфери оподаткування досить часто використовують ці та інші терміни, але чіткого визначення в жодному джерелі права не має.

В українському радянському законодавстві вперше термін „фіктивний\" (слово „фіктивний\" походить від латинського fictio – вигадка, нереальне, неправильне, хибне, вигадане з певною метою, а також від французького fiktif – вигаданий, недійсний, який насправді не існує [1, с. 936]) з\'явився у кримінальному кодексі УРСР у 1927 році. За статтею 135-2 КК УРСР (1927 р.) встановлювалася кримінальна відповідальність за утворення приватного підприємництва у формі фіктивного кооперативу.

Практика правоохоронних органів свідчить, що шахрайство з фінансами учинялось і вчинюється часто за допомогою реально зареєстрованих фірм, що відповідно до вітчизняного законодавства вважається фіктивним підприємництвом.

У теорії і практиці радянського, пізніше українського кримінального права і в судовій практиці відбувається розмежування понять шахрайства, шахрайства з фінансовими ресурсами і фіктивного підприємництва [2, с. 111].

Поняття фіктивного підприємництва у кримінальних законодавствах розвинених західних держав не зустрічається.

Вивчення кримінальної обстановки, аналіз рівня та динаміки злочинності у сфері підприємницької діяльності свідчать, що ця злочинність набуває більш організаційного характеру.

Серед основних причин існування фіктивного підприємництва є недоліки кримінального законодавства, пов\'язані з визначенням поняття фіктивного підприємництва, реєстрації суб\'єктів господарювання, неврегульованості законодавчими актами інших економічних відносин, давно сформованого негативного ставлення окремих частин платників податків до виконання своїх обов\'язків.

Правоохоронними органами здійснюються ряд заходів щодо покращання ситуації. Так, за статистичними даними в 2005 році органами МВС України розкрито 35102 злочини економічної спрямованості, з них 109 фактів фіктивного підприємництва. Незважаючи на невелику питому вагу фіктивного підприємництва у загальній структурі злочинів, збитки, які воно завдає, настільки великі, що постійне вдосконалення форм і методів боротьби з цим видом злочинів залишається дуже важливим і актуальним завданням для правоохоронних органів.