ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Визначення розміру податкових зобов’язань методом економічного аналізу

Реферат на тему:

Визначення розміру податкових зобов\'язань методом економічного аналізу

Загальновідомо, що розміри податків залежать не тільки від оподатковуваної бази і ставок, але і від методів їхнього визначення. Ці методи можна розділити на прямі і непрямі. Від останніх – непрямих – українські платники податків донедавна були урятовані. Але тепер непрямі методи одержали законне право на існування, оскільки вступили у силу Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-III „Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами\", а також методики їхнього практичного застосування, затвердженої постановою КМ України від 27.05.2002 № 697 „Про твердження Методики визначення сум податкових зобов\'язань по непрямих методах\" і Методичні рекомендацій визначення сум податкових зобов\'язань по непрямих методах, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 05.07.2002 р. №312/ДСК

Податкові зобов\'язання платника податків визначаються такими непрямими методами:

– методом економічного аналізу;

– методом розрахунку грошових надходжень;

– методом контролю витрат і доходів суб\'єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб;

– методом аналізу інформації про доходи і витрати платника податків.

Як видно навіть із назв непрямих методів визначення сум податкового зобов\'язання, вони переважно призначені для встановлення доходів (валових) і витрат суб\'єкта господарювання, а на підставі цього відбувається начислення податку на прибуток з юридичних чи осіб податку на доходи фізичних осіб, стягнутого з фізичних осіб – суб\'єктів підприємницької діяльності.

Метод економічного аналізу ґрунтується на взаємозв\'язку і взаємозалежності різних економічних показників, що характеризують господарську діяльність платника.

У Методиці № 697 передбачено його застосування для оцінки окремих елементів податкової бази:

а) обсягів виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг). Ці показники можуть бути розраховані виходячи з характеристики стану виробничих потужностей, кількості використаних сировини, матеріалів, електричної і теплової енергії, води, тари й оздоблювальної продукції, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати й інших елементів витрат виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг), а також кількості отриманих марок акцизного збору, виданих податкових векселів, що підтверджують зобов\'язання зі сплати податків, зборів (обов\'язкових платежів) та інших показників.

Так, якщо, виходячи з технічної документації, виробнича потужність підприємства (Вп) відповідає 10 000 умовних одиниць продукції в рік, а коефіцієнт використання виробничої потужності (Кв) – 0,4 (40 %), то розрахунковий обсяг виробництва в натуральному вираженні (Ов) може бути визначений за формулою:

Ов = Вп х Кв = 10000 х 0,4 = 4000 од.

При використанні цього способу виникає дві проблеми, перша з яких пов\'язана з обґрунтованістю застосування конкретного значення коефіцієнта використання виробничої потужності (який пов\'язаний не тільки з фізичним зносом основних фондів, але і динамікою кон\'юнктури ринку), а друга – з показником ціни одиниці продукції, що повинна бути використана для визначення обсягу виробництва у вартісному вираженні.

Приклад розрахунку обсягу виробництва для наступного визначення податкового зобов\'язання на підставі даних про кількість витраченого матеріалу розглянемо далі.

Приклад. Припустимо, що на підприємстві випускають три види продукції, питома вага яких у загальному випуску відома (наприклад, виходячи з витрат часу на виробництво і продуктивності устаткування). Відомі також видаткові коефіцієнти матеріалу на одиницю продукції (Т) і загальна витрата матеріалу (12 500 кг) за звітний період. Розрахунковий загальний випуск продукції складе:

Ов = 12500 : [(65 х 0,5) + (28 х 0,4) + (12 х 10)] = 278,4 т.

Розрахунковий випуск продукції А дорівнює 139,2 т (278,4 х 0,5);

продукції Б – 111,4 т (278,4 х 0,4);

продукції В – 27,8 т (278,4 х 0,1).

Аналогічно можна визначити випуск продукції, виходячи з витрати енергії, обсягу відходів, чисельності зайнятих на виробництві конкретних виробів працівників тощо;

б) матеріальних і нематеріальних витрат. При розрахунку цих показників можуть бути використані експертна оцінка незалежних чи оцінювачів висновку відповідних уповноважених органів.

Так, для оцінки розміру витрат на придбання легкового автомобіля можуть бути використані дані оцінки його вартості при оформленні в ДАІ.

Не зазначено, чи можуть бути використані тільки дані державної експертизи, чи ж і інших незалежних експертів. Якщо можуть бути використані дані інших незалежних експертів, то за рахунок чого буде фінансуватися експертиза? Таким чином, використання експертного методу обмежується тільки державними експертизами, що, безумовно, буде заводити у глухий кут судовий розгляд при виникненні питання про проведення незалежної експертизи, тим більше – іноземної;

в) приросту активів платника податків. При цьому здійснюється перевірка наявності активів на початок і кінець аналізованого податкового періоду за даними фінансової звітності. Придбання активів, як правило, пов\'язано з відповідними витратами, а вибуття – з доходами, хоча з цього правила можливі і винятки (наприклад, при ліквідації чи безкоштовному одержанні активів). Це найменше турбуватиме наших громадян, які давно звикли переписувати майно на близьких родичів: щоб у випадку конфіскації нічого не забрали;

г) витрат на оплату праці. Ці витрати, відповідно до Методики № 697, визначаються виходячи із встановленої участі працівників у господарській діяльності платника податків, підтвердженої документально, чи на підставі письмових пояснень працівників про фактично отримані доходи (хоча ні в п. 6, ні в п. 7 Методики № 697 серед інформації, використовуваної для розрахунку по непрямих методах, пояснень працівників немає, тому застосовувати їх неправомірно);

д) валових доходів і валових витрат. Ці показники, згідно з п. 8 Методики № 697, повинні розраховуватися з урахуванням оцінки інформації про здійснення господарської діяльності платника податків, отриманих з інших джерел відповідно до законодавства (як видно, маються на увазі джерела, перераховані в п. 6 і 7 Методики № 697), оскільки іншу інформацію застосувати не можна. Даний пункт дуже загальний і малозастосовний, тому що, наприклад, валові доходи в податковій декларації й у статистичній звітності – це різні речі. До того ж хто буде визначати, що інформація в джерелі відповідає дійсності, а дані в податковій декларації не правильні? Адже може бути і навпаки;

е) обсягів реалізації і придбання продукції, що можуть також розраховуватися на підставі аналізу інвентаризації запасів цієї продукції на початок і кінець звітного періоду (для оцінки обсягу реалізації необхідно також визначити обсяг виробництва, що підлягає коректуванню на зміну запасів) [5].

Узагальнюючи все перераховане вище, можна з упевненістю сказати, що дійсно інструментом у руках податкових органів може бути тільки аналіз на основі обсягу виробництва і реалізації послуг – все інше застосовне вже з ним [6].