ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Види та розміри покарання за злочини у сфері господарської діяльності: системно-логічний аналіз

Реферат на тему:

Види та розміри покарання за злочини у сфері господарської діяльності: системно-логічний аналіз

У боротьбі з економічною злочинністю на органи податкової служби, відповідні підрозділи органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, Митної служби України та інших правоохоронних органів покладені обов\'язки щодо виявлення суспільно небезпечних діянь, розслідування кримінальних справ, збору доказів, пред\'явлення обвинувачення. Логічним і необхідним етапом, який завершує роботу правоохоронних органів, є розгляд кримінальних справ судом, постановляння вироку й призначення покарання. Якщо ж, через ті чи інші причини, винній особі не призначається покарання, а також коли вид та (або) розмір покарання не відповідають суспільній небезпеці скоєного та особистості винного, ефективність діяльності правоохоронних органів може бути значно знижена і навіть зведена нанівець.

У зв\'язку з викладеним важливо проаналізувати систему видів покарання, передбачених Кримінальним законом, за економічні злочини, засади їх призначення, можливості суду щодо індивідуалізації відповідальності винних осіб, призначення справедливого покарання, яке адекватно відображає суспільну небезпеку вчиненого.

Наразі такий аналіз фактично відсутній у роботах як вітчизняних вчених, так і країн СНД. У загальному вигляді проблемі призначення покарання присвячена значна кількість наукових праць фахівців у галузі кримінального права, починаючи з робіт Ч. Беккаріа. Зокрема, слід вказати роботи таких вітчизняних учених: М.І. Бажанова, Л.В. Багрій-Шахматова, П.А. Вороб\'я, О.Г. Фролової, а також М. Анселя, З.А. Астемирова, І.М. Гальперина, І.І. Карпеця, О.А. Магомедова, Т.О. Лесніевски-Костаревої та ін [1].

Натомість залишається недослідженою проблема застосування загальних засад призначення покарання стосовно економічних злочинів і, особливо, ролі обставин, що виключають можливість призначення певних видів покарань. Наприклад, у підручниках по Загальній частині Кримінального права лише згадується про наявність обставин, що виключають застосування покарання, однак не наводиться їх аналіз [2].

Саме викладеними чинниками обумовлені цілі дослідження, окремі результати якого наводяться в даній статті. Зокрема, автором поставлене завдання проаналізувати санкції усіх норм розділу VII \"Злочини у сфері господарської діяльності\" чинного Кримінального кодексу України (далі – КК), виявити їх внутрішню логіку, а також зіставити з тими нормами Загальної частини КК, які встановлюють загальні правила призначення покарання. При цьому використовувалися в основному логічний, систематичний і формально-юридичний методи дослідження.

Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;

2) відповідно до положень Загальної частини КК;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом\'якшують та обтяжують покарання.

Спочатку розглянемо, які саме межі мають санкції статей Особливої частини КК за вчинення економічних злочинів.

Чинний Кримінальний кодекс України в розділі VII \"Злочини у сфері господарської діяльності\"* містить 74 норми (тобто статей чи частин статей), що передбачають кримінальну відповідальність за вчинення економічних злочинів. Санкції зазначених норм вказують на види покарання, які суд може призначити винним особам, а також встановлюють межі розміру кожного з покарань.

Певний інтерес становить вибір законодавцем видів покарань, включених до санкцій, а також розглядаються абсолютна та відносна частота, з якою вони зустрічаються.

Всього у нормах розділу VII КК законодавець використав вісім різних видів основного кримінального покарання – від найм\'якшого з відомих чинному Кримінальному закону (штраф) до найтяжчого (позбавлення волі на певний строк). Тому на перший погляд суди мають достатньо можливостей для індивідуалізації покарання, вибору його виду й розміру.

Однак аналіз показує, що найчастіше в 74 нормах розділу VII КК використовується такий вид основного покарання, як штраф – у 42 санкціях. Далі йдуть:

– позбавлення волі на певний строк – у 38 санкціях;

– обмеження волі – у 34 санкціях;

– виправні роботи – у 17 санкціях;

– арешт – у 3 санкціях;

– громадські роботи – у 3 санкціях;

– позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю – у 3 санкціях.

Тобто в більшості випадків суди мають можливість при призначені покарання за економічні злочини вибирати всього з трьох альтернативно можливих видів покарання – штраф або позбавлення волі на певний строк, або обмеження волі. Дуже мало норм даного розділу КК, які б у своїй санкції не мала хоча б одного з цих видів покарання.

Значно рідше зустрічаються виправні роботи. Однак доцільність використання даного виду покарання в санкціях і тих нечисленних норм, де воно нині зустрічається, є доволі сумнівним. Після набуття в 2001 р. чинності новим КК припинили своє існування виправні роботи, які відбувалися в місцях, що визначаються органами виконання покарання. Нині виправні роботи відбуваються винятково за місцем роботи засудженого. Це має сенс у тих випадках, коли вчинений злочин ніяк не пов\'язаний з місцем роботи винної особи. Інша справа – економічні злочини. Мабуть, немає потреби доводити, що порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202 КК), порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 210 КК), ухилення від сплати податків, зборів, інших обов\'язкових платежів (ст. 212) та інші подібні злочини найчастіше вчиняються службовими та іншими особами за місцем їх роботи з використанням службових чи інших повноважень. Засудження їх до виправних робіт, що відбуваються за місцем роботи, означає \"освячений\" вироком суду дозвіл і надалі продовжувати працювати на тому місці, де був скоєний злочин. За такої ситуації дуже важко розраховувати на досягнення такої мети покарання, як спеціальна та загальна превенція.

Не менш цікаво проаналізувати те, які розміри покарання за економічні злочини встановлені санкціями статей розділу VII КК. І в цьому аспекті особливе місце займає штраф – він виявляється найбільш варіабельним видом покарання. Зустрічаючись у 45 санкціях, штраф передбачений законодавцем у 20 різних варіантах його розміру. Найменший розмір – до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян зустрічається у санкціях чотирьох норм розділу VII КК.

Серед них звертає на себе увагу стаття 223 КК (\"Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів\"), в якій, на нашу думку, порушена логіка у визначенні законодавцем розмірів штрафу за частинами 1 і 2 статті. Дійсно, якщо максимальне покарання за частиною 1 ст. 223 КК – виправні роботи на строк до двох років, то за частиною 2 ст. 223 КК можливе призначення значно більш тяжкого покарання – обмеження волі на строк до трьох років. З огляду на це слід визнати, що частина 2 ст. 223 КК передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин. Це повинно бути відображено в розмірах інших видів покарання, передбачених санкціями даних норм. Однак чомусь покарання у вигляді штрафу має однаковий розмір у санкціях як частини першої, так і частини другої ст. 223 КК – до п\'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.