ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Взаємодія правоохоронних органів України щодо адміністративно-правової протидії нелегальній імміграції

Разом з тим можна констатувати, що практика проведення комплексних оперативно-розшукових заходів щодо виявлення організованих злочинних угруповань, членами чи засновниками яких є іноземці, ліквідації каналів нелегальної імміграції, виявлення та притягнення до відповідальності їх організаторів та осіб, причетних до переміщення нелегалів через територію України, дозволяє зробити висновок про неготовність оперативних служб у повному обсязі здійснювати цю роботу. Найважливішими причинами такого становища, на нашу думку, є:

– по-перше, низький рівень обміну інформацією між оперативними підрозділами органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та прикордонних військ;

– по-друге, відсутність чіткої взаємодії між органами внутрішніх справ, Служби безпеки України та Державним комітетом у справах охорони державного кордону. Такі правові акти як Рішення спільного засідання колегії МВС України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 19.06.2001 р. № 4КМ/1/9 „Про поліпшення взаємодії органів та підрозділів МВС України та Державного комітету у справах охорони державного кордону з питань боротьби з нелегальною міграцією, контрабандою, незаконним обігом наркотиків\" [8] та Спільне розпорядження ГУБОЗ МВС України та оперативно-розшукового Управління Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 4.10.2001 р. № 390/360 „Щодо поліпшення стану взаємодії між ГУБОЗ МВС України та оперативно-розшуковим Управлінням Державного комітету у справах охорони державного кордону України у сфері боротьби з організованою злочинністю\" [9], хоча і спрямовані на поліпшення взаємодії між МВС України та Державним комітетом у справах охорони державного кордону України, але остаточно не вирішили цієї проблеми;

– по-третє, недосконалий механізм взаємодії МВС України з відповідними правоохоронними органами суміжних держав. Особливо гостро ця проблема стоїть у прикордонних зонах. Це, насамперед, пов\'язано з тим, що особи, які чинять злочини на нашій території, можуть швидко сховатися від покарання в суміжних країнах, мають налагоджені міждержавні злочинні зв\'язки, а також напрацьовані шляхи збуту, перевезення і придбання викрадених речей і цінностей, предметів і речових, включених у незаконний обіг;

– по-четверте, відсутність науково обгрунтованих рекомендацій діяльності оперативних підрозділів щодо виявлення та ліквідації каналів нелегальної імміграції, осіб, причетних до переміщення нелегалів через територію України.

Вже декілька років в урядових колах точиться дискусія щодо утворення Єдиної міграційної служби України, яка б здійснювала комплексне регулювання міграційними процесами. Доцільність її створення не викликає сумнівів у вищого керівництва держави. Проте вирішення цього питання гальмується як фінансовими проблемами, так і відсутністю відповідної законодавчої бази та єдності підходів до вирішення цього важливого питання.

Існує також інша думка щодо вирішення даної проблеми. Відповідно до неї об\'єднати всю роботу щодо боротьби з нелегальною імміграцією в одних руках все одно не вдасться, оскільки ця діяльність вимагає застосування досить різних функцій. Отже, головне завдання полягає не в об\'єднанні цих функцій, а у розвиткові правових, матеріально-технічних і кадрових можливостей відомств, що вже зараз займаються різними аспектами даної проблеми. А також, безумовно, у чіткій, злагодженій координації їхніх зусиль.

Підсумовуючи викладене вище, можна зробити кілька висновків.

По-перше, на сьогодні у нашій державі ведеться певна робота, спрямована на вдосконалення взаємодії правоохоронних органів усіх рівнів із міграційною службою України щодо протидії нелегальній імміграції.

По-друге, цьому, зокрема, сприяє наявність значної кількості нормативних актів, в основному, підзаконних, якими врегульовані процедури надання відповідних дозволів на в\'їзд і виїзд на (з) території України громадян України, іноземців, біженців, контролю за правилами в\'їзду-виїзду та транзитного проїзду через територію України, працевлаштування тощо, а також те, що єдиним методом є метод адміністративно-правового регулювання, метод владних приписів зумовлює необхідність впорядкування цих нормативних актів через зведення їх у єдиний кодифікаційний акт – Кодекс адміністративних процедур у сфері міграційного процесу.

По-третє, в Україні поки що немає єдиної адміністративної структури, на яку були б покладені функції протидії нелегальній імміграції та незаконному транспортуванню людей через державний кордон. Для всіх без винятку організацій, які займаються вирішенням цієї проблеми, вона не є основною у їхній діяльності. У зв\'язку з цим кошти та людські ресурси спеціально на боротьбу з нелегальною імміграцією та контрабандою людьми не виділяються.

Література:

1. Декларація про державний суверенітет України // Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали: Довідник. – К., 1997. – Ч. 2. – С. 576.

2. Про громадянство України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 50. – Ст. 701.

3. Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії між органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України та органами внутрішніх справ України при передаванні затриманих ними іноземців та осіб без громадянства: Наказ Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішніх справ України від 15.10. 2004 р. № 742/1090.

4. Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб: Постанова КМУ від 14 червня 2002 року № 844.

5. Про затвердження Інструкції про порядок функціонування в органах внутрішніх справ та органах охорони державного кордону України обліку осіб, затриманих за порушення законодавства України про державний кордон та про правовий статус іноземців: Наказ Міністерства внутрішніх справ України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 29.07.2002 року № 723/435. – К.: МВС України, 2002.

6. Мінка Т. Нелегальна міграція та транспортування людей у контексті боротьби з організованою злочинністю // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. № 3. – 2001. – С. 186–189.

7. Правила в\'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. № 1074 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 23. – Ст. 954.

8. Рішення спільного засідання колегії МВС України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України \"Про поліпшення взаємодії органів та підрозділів МВС України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України з питань боротьби з нелегальною міграцією, контрабандою, незаконним обігом наркотиків\" від 19 червня 2001 р. № 4 КМ/1/9. – К.: МВС України, 2001.

9. Спільне розпорядження ГУБОЗ МВС України та Оперативно-розшукового управління Державного комітету у справах охорони державного кордону України \"Щодо поліпшення стану взаємодії між ГУБОЗ МВС України та Оперативно-розшуковим управлінням Державного комітету у справах охорони державного кордону України у сфері боротьби з організованою злочинністю\" від 4 жовтня 2001 р. № 390/360. – К.: МВС України, 2001.