ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Взаємодія митних брокерів і митних перевізників з митними органами України

8. Митні посередники мають право вимагати від митного органа створення рівних умов здійснення підприємницької діяльності із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів і перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України, або перебувають під митним контролем.

Отже, відносини, які виникають між митними посередниками та митними органами України, за правовою природою можна визначити як адміністративно-правові вертикального виду. Саме ці відносини, що характеризуються наявністю в однієї сторони державно-владних повноважень (митні органи) щодо другої сторони відносин (митні посередники), найяскравіше виявляють сутність адміністративно-правового регулювання. Для даних відносин характерні: нерівність сторін, підлеглість однієї сторони іншій, наявність організаційної підпорядкованості та її відсутність; підконтрольність і піднаглядність, нерівність сторін у юридичному розумінні.

Якщо розглядати проблему взаємодії даних суб\'єктів у контексті положень Європейського Митного кодексу, то відповідно до ст. 5 передбачені дві схеми взаємодії митних брокерів і митних органів. По-перше, пряме представництво, яке передбачає відповідальність митного брокера перед митними органами тільки з питань своєї кваліфікації, професіоналізму та компетентності. Тобто за цією схемою митний брокер не несе фінансової відповідальності за клієнта, а межі відповідальності передбачені законодавством та угодою між митним агентом та його клієнтом По-друге, побічне представництво, за яким брокер несе повну відповідальність за свого клієнта, в тому числі і фінансову.

Таким чином, кожна країна Європейського Союзу може обрати для себе ту чи іншу (але тільки одну) схему взаємодії митних посередників з митними органами для застосування в своїй країні.

Проаналізуємо вирішення даного питання в українському законодавстві. За ст. 179 чинного Митного кодексу України, митний брокер виконує обов\'язки і несе відповідальність, встановлену законом. Отже, в кодексі так і не визначено чітко, за яким варіантом представництва працюють митні брокери в Україні. Аналіз усього митного законодавства, що регламентує та регламентувало діяльність митних брокерів в Україні, дає підстави говорити про те, що в нашій країні переважають ознаки побічного представництва, оскільки весь час, до набрання чинності Митного кодексу України йшлося про те, що такі посередники (будь-то брокери, або підприємства, що здійснюють декларування на підставі договору) виконують обов\'язки і несуть відповідальність у повному обсязі як власники (володільці), що самостійно переміщують товари чи інші предмети через митний кордон України. Можливо, така динаміка розвитку митного законодавства цього напряму буде змінена прийнятими ліцензійними умовами провадження посередницької діяльності митних перевізників. Проектом ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера передбачено, що митний брокер виконує всі обов\'язки і несе відповідальність, передбачену Митним кодексом України, у межах своєї компетенції. Таким чином, можливо, в майбутньому ми перейдемо до прямоїсхеми посередництва митних брокерів, яку, до речі, обрали більшість країн Європейського Союзу, де межі відповідальності митних посередників визначаються угодою між господарюючим суб\'єктом і митним посередником.

Цілком зрозуміло, що обрання такої схеми взаємодії між митними посередниками та митними органами вимагає негайної розробки та впровадження механізмів фінансових гарантій і страхування діяльності митних брокерів, можливостей відстрочки повернення фінансових платежів протягом певного періоду часу. Спроби запровадити подібні положення у вітчизняне митне законодавство вже є, зокрема, в ліцензійних умовах провадження діяльності митного перевізника, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, ДМСУ від 25.03.2004 року № 34/212 передбачено обов\'язок ліцензіата застрахувати власну діяльність на суму не менше як 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34 тис. грн). Для порівняння, в митному законодавстві Російської Федерації передбачено страхування діяльності митних брокерів на суму не менше 20 млн карбованців, а також ретельно розроблений механізм забезпечення виконання зобов\'язань митними брокерами гарантіями банку (брокерське підприємство забезпечує свою роботу фінансовою гарантією 1,5 млн євро).

Тому доцільно буде нашим законодавцям не зупинятися на досягнутому – прийняття нового Митного кодексу, а працювати далі спільно з Державною Митною службою України, Асоціацією митних брокерів України, Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва тощо над удосконаленням митного законодавства, що визначає статус митних посередників, встановлює основи взаємодії між ними, адже без митних посередників, які здійснюють представництво та захист інтересів господарюючих суб\'єктів, митне оформлення практично неможливо.

Таким чином, з метою удосконалення правового регулювання відносин між митними органами і підприємствами, що надають послуги в галузі митної справи, доцільно було б:

– при розробці Державною митною службою України нормативно-правових актів, які визначають організаційно-правові основи діяльності митних посередників, враховувати пропозиції та зауваження останніх, зокрема, запропонованих безпосередньо Асоціацією митних брокерів України, що, в свою чергу, сприятиме застосуванню принципу партнерства у відносинах між митними органами та митними брокерами і митними перевізниками. Крім того, це запобігатиме прийняттю економічно недоцільних і неефективних регуляторних актів;

– розробити дієвий механізм надання митними органами митним посередникам необхідної інформації (правова, економічна, статистична) для їх діяльності;

– розробити та впровадити механізми фінансових гарантій та страхування діяльності митних брокерів, можливостей відстрочки повернення фінансових платежів протягом певного проміжку часу;

– координація діяльності митних брокерів і митних перевізників вимагає розробки та прийняття оптимальних, високоефективних механізмів їх взаємодії між собою;

– при розробці вітчизняної схеми взаємодії митних агентів та митних органів враховувати базові стандарти та принципи такої взаємодії, що закріплені у Європейському Митному Кодексі, адже вплив митного середовища на процеси інтеграції і бізнесових взаємин між ЄС та Україною є досить відчутним;

– впроваджувати у життя міжнародні конвенції щодо спрощення митних процедур і застосування новітніх технологій, які сприяють швидкому митному контролю й оформленню.

Література:

1. Митний кодекс України: Коментар до митного кодексу / За ред. П.В. Пашко, М.М. Каленського. – К., 2004.

2. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. // Урядовий кур\'єр. – 2000. – 2 серпня.

3. Барицька О.І. Митний перевізник: новий статус для нових можливостей // Митна газета. – 2004. – № 14.

4. Большая советская энциклопедия. – 2-е изд. – М., 1951. – Т. 2. – С. 620–622.

5. Брокери – не сліпі кошенята // Автотрофі. – 2004. – № 15–16.

6. Давиденко Л. Надання митних послуг громадянам // Митна справа. –2003. – № 1.

7. Додин Е.В. Функции и формы деятельности таможенных органов Украины // Митна справа. – 2003. – № 5.

8. Додин Е.В. Таможенный кодекс Украины 2002 года // Митна справа. – 2003. – № 3.

9. Кивалов С.В. Организационно-правовые основы таможенного дела в Украине (общая часть) : Учебное пособие. – Одесса, 1994.

10. Малая советская энциклопедия. – 3-е изд. – М., 1958. – Т. 2. – С. 366.

11. Прес-служба ДМСУ. Держмитслужба України посилила контроль за діяльністю підприємств, що надають посередницькі послуги в галузі митної справи // Митна газета. – 2004. – № 15.

12. Старилов Ю.П. Курс общего административного права. – М., 2002. – Т. 1. – С. 415.

13. Степанюк С.А. Управлінські послуги в галузі митної справи // Митний брокер. – 2003. – № 1.