ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Відповідальність органів державної податкової служби при здійсненні контролю

Платники податків мають право вимагати покриття збитків, спричинених незаконними рішеннями податкових органів або незаконними діями їх посадових осіб, а також мають право вимагати від посадових осіб податкових органів дотримання законодавства. Відповідно до статті 10 Закону України „Про систему оподаткування\" платники податків і зборів (обов\'язкових платежів) мають право оскаржувати у встановленому порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Щодо моральної шкоди, то її відшкодування за вчинки, не пов\'язані з розслідуванням злочинів, обмежується обов\'язком публічно вибачитися перед потерпілим. При цьому такий обов\'язок покладається не на винну посадову особу, а на відповідний орган в цілому. Отже, вибачення повинне надходити від посадової особи, яка має повноваження представляти відповідний орган податкової міліції та вчиняти певні дії від його імені. Публічним є таке вибачення, що доводиться до відома широкого і невизначеного кола осіб.

У розділі XVII Особливої частини Кримінального кодексу України [3] – „Злочини у сфері службової діяльності\" – для посадових осіб податкових органів передбачена кримінальна відповідальність за діяння, родовим об\'єктом яких є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність державного і громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності. До кола таких діянь Кримінальний кодекс України відносить: зловживання владою або службовим становищем (стаття 364), перевищення влади або службових повноважень (стаття 365), службове підроблення (стаття 366), службову недбалість (стаття 367), одержання хабара (стаття 368) і провокацію хабара (стаття 370). Необхідно зазначити, що зловживання службовим становищем та службова недбалість можуть бути вчинені як шляхом дії, так і бездіяльності. Однак для всіх службових злочинів (за винятком давання хабара) характерною є наявність безпосереднього зв\'язку між діянням, яке вчиняє особа, та посадою, яку вона займає, чи службовою діяльністю, яку здійснює [13, с. 393].

Прикладом зловживання владою або посадовим становищем може бути безпідставне, не викликане необхідністю пошкодження майна платника податків (меблів, обладнання, дверей тощо) під час перевірки, припинення операцій на розрахунковому рахунку, фізичне насильство або погроза застосування такого насильства до працівників юридичної особи-платника податків.

При порушенні посадовою особою податкової служби прав і законних інтересів громадянина відповідний орган державної податкової служби зобов\'язаний вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися. Інтереси суспільства вимагають, щоб усі суб\'єкти фінансового контролю чітко уявляли важливість правомірної поведінки, недопустимість і шкідливість правопорушень. У Законі України „Про державну податкову службу в Україні\" передбачена можливість оскарження у встановленому законом порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної податкової служби та їх посадових осіб. Це, в свою чергу, сприяє законності дій цих осіб при виконанні контрольних функцій.

Можливість застосування відповідальності до посадових осіб органів державної податкової служби визначається їх правовим статусом.

Аналіз розгляду скарг, що надійшли від платників податків, свідчить, що факти неправомірного стягнення податків мають місце не лише через недосконалість податкового законодавства, а й у результаті невисокої якості здійснених перевірок, неправильного застосування норм діючого законодавства з питань оподаткування, неправильного користування електронними контрольно-касовими апаратами і товарно-касовими книгами при розрахунках зі споживачами, неоформлення патентів на заняття підприємницькою діяльністю, а також через невідповідність прийнятих рішень вимогам Інструкції про порядок застосування і стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби.

Існує гостра проблема щодо систематизації законодавства стосовно питань відповідальності працівників органів ДПС. У проекті Податкового кодексу України необхідно передбачити відповідальність посадових осіб за відмову платнику податків у роз\'ясненні податкового законодавства, за відмову у вимозі про повернення суми зайво сплаченого податку, за збитки, завдані платнику податків незаконними діями (бездіяльністю) податкових органів та їх посадовими особами. На сьогодні законодавство не встановлює конкретних видів відповідальності за неправомірні дії чи бездіяльність податкових органів, а лише містить посилання на чинне законодавство України. У проекті Податкового кодексу має бути норма, яка передбачала б особисту відповідальність керівників податкових органів за стан профілактичної, виховної роботи в колективі та організацію непримиренної боротьби з будь-якими проявами корупції, хабарництва тощо під час проведення контрольних дій.

Література:

1. Конституція України. Прийнято на п\'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

2. Кодекс законів про працю від 12.10.71 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50. – ст. 375.

3. Кримінальний кодекс України. – К.: Юрінком-Інтер, 2001.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 12.07.84 № 8073-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – ст. 1122.

5. Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про державну податкову службу в Україні\": Закон України від 24.12.93 № 3813-12 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – ст. 84 (із наступними змінами і доповненнями).

6. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.95 № 356/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – ст. 266.

7. Про державну службу: Закон України від 16.12.93 № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – ст. 490 (із наступними змінами і доповненнями).

8. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.96 № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – ст. 256.

9. Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.91 № 1251-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 39. – ст. 510 (із наступними змінами та доповненнями).

10. Андреев В.С., Пашков А.С., Смирнов А.В., Смолярчук В.И. Проблемы общей части советского трудового права // Правоведение. – 1980. – № 2. – С. 64–71.

11. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность: Очерк теории. – М.: Юрид. лит., 1976.

12. Иванов С.А. Трудовое право переходного периода: некоторые проблемы // Государство и право. – 1994. – № 4. – С. 53–61.

13. Кримінальне право України: Особлива частина / За редакцією професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер, 2003.

14. Каринский С.С. Материальная ответственность рабочих и служащих по советскому трудовому праву. – М.: Госюриздат, 1955.

15. Лазарев В.В. Общая теория права и государства. – М.: БЕК, 1994.

16. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981.

17. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм // Правоведение. – 1971. – № 3. – С. 44–53.

18. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 23-е изд., испр. – М.: Руск. яз., 1990.

19. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1971.

20. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум, 2000.

21. Старилов Ю.Н. Государственная служба в Российской Федерации: направления реформирования и концепция программы специального учебного курса // Государство и право. – 1995. – № 1. – С. 37–55.

22. Тархов В.А. Понятие юридической ответственности // Правоведение. – 1973. – № 2. – С. 33–40.