ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Бюджетне правовідношення: поняття та ознаки

4) бюджетні правовідносини носять переважно грошовий характер. Безперечно, що бюджетні правовідносини не завжди обмежуються рамками мобілізації або розподілу фінансових ресурсів, якими виступають кошти, а складаються також відносно організації планування, встановлення форм мобілізації фінансових ресурсів, порядку їх розподілу або витрачання чи безпосередньої передачі коштів від одних суб\'єктів до інших. Проте і ці організаційні або ж процесуальні відносини своєю кінцевою метою мають рух коштів;

5) владний характер бюджетного правовідношення обумовлений імперативністю бюджетно-правової норми, виконання якої забезпечується примусом держави. Імперативність бюджетно-правових норм породжує юридичну нерівність сторін бюджетного правовідношення. Причому ознака владності в науці фінансового права завжди розглядалась поряд з його майновим характером. Отже, і бюджетне правовідношення необхідно розглядати як таке, що має владно-майновий характер;

6) для бюджетно-правових відносин характерний особливий суб\'єктний склад: обов\'язковою стороною даного правовідношення виступає держава або місцеве самоврядне утворення. У конкретному бюджетному правовідношенні таким суб\'єктом є відповідний державний орган або орган місцевого самоврядування, який діє від імені держави або місцевого самоврядного утворення;

7) бюджетне правовідношення, як і фінансове, в більшості випадків виникає тільки на підставі правового акта про бюджет, а не з ініціативи суб\'єктів такого відношення.

Проте бюджетне правовідношення за рядом ознак відрізняється від фінансового. Серед них можна виділити такі ознаки:

1) бюджетні правовідносини виникають серед особливого кола суб\'єктів, яке відрізняється від суб\'єктів інших видів фінансових правовідносин. Це пов\'язано із тим, що кожен учасник бюджетних правовідносин бере участь у розподілі доходів і видатків між бюджетами, одержанні бюджетних асигнувань, у складанні, розгляді бюджетів тощо. Обсяг повноважень учасників бюджетних правовідносин залежить від місця і ролі відповідного органу в системі державного апарата і у системі органів місцевого самоврядного утворення;

2) бюджетні правовідносини носять періодичний характер. Так, тривалість конкретного бюджетного правовідношення не може бути довшою понад один рік, і воно, як правило, припиняється в кінці відповідного бюджетного року. Проте ця обставина не виключає того, що бюджетні правовідносини носять систематичний і безперервний характер і поновлюються між більшістю суб\'єктів у наступному бюджетному році [11]. Останнім часом в правовій літературі деякі автори критикують наявність такої особливості у цього різновиду суспільних відносин [12]. На нашу думку, хід обґрунтування такої позиції заслуговує на увагу. Проте такі зауваження є доречними для бюджетних правовідносин, що виникають не на підставі конкретного нормативного акта планування, присвяченого бюджету, а для тих правовідносин, що виникають із бюджетно-правових норм, які регулюють питання встановлення бюджетної системи, бюджетної компетенції, порядку планування та видання бюджетно-правових актів тощо.

Вбачається слушною думка окремих науковців про наявність такої специфічної особливості бюджетних правовідносин, як їх політична \"напруженість\" [13]. Як властивість, політичний характер бюджетних правовідносин дійсно проявляється на практиці і стає особливо відчутним у період роботи законодавчого органу держави напередодні нового бюджетного року. Політичний характер бюджетного правовідношення обумовлений самою сутністю даного виду суспільних відносин, оскільки в ній містяться суттєві протиріччя між економічною природою бюджетного правовідношення та його політичною формою.

Таким чином, бюджетне правовідношення можна визначити як врегульване бюджетно-правовими нормами економічне суспільне відношення, яке виникає між сторонами, наділеними бюджетною компетенцією в процесі реалізації припису бюджетно-правової норми у сфері бюджетної діяльності держави та місцевих самоврядних утворень і направлене на задоволення публічного інтересу.

Література:

1. Свидерский В.И., Зобов Р.А. Отношение как категория материалистической диалектики // Вопросы философии. – 1979. – № 1. – С. 94.

2. Райбенас А.Я. Вещь, свойство, отношение как философские категории. – Томск, 1977. – С. 134.

3. Гревцов Ю.И. Проблемы теории правового отношения. – Л., 1981. – С. 9.

4. Явич Л.С. Обшая теория права. – Л., 1967. – С. 210.

5. Аверин А.В. Правоотношение и судебная практика: Автореф. дис. ... к.ю.н.: 12.00.01 / Саратовский гос. унив. – Саратов, 1994. – С. 7.

6. Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений. – М., 1980; Явич Л.С. Обшая теория права. – Л., 1967; Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М., 1958.

7. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М., 1974; Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М., 1961; Алексеев С.С. Проблемы теории права. – М., 1972.

8. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М., 1974. – С. 7.

9. Воронова Л.К. Бюджетноправове регулювання в СРСР. – К.: Вища школа, 1975. – С. 36., Карасева М.В. Финансовое правоотношение. – Воронеж, 1997. – С. 26.

10. Ровинский Е.А. Основные вопросы теории советского финансового права. – М., 1960. – С. 134.

11. Гурвич М.А. Советское финансовое право. – М.: Госюриздат, 1954. – С.119.

12. Худяков А.И. Основы теории финансового права. – Алматы, 1995. – С. 232.

13. Карасева М.В. Финансовое право – политически \"напряженная\" отрасль права // Гос. и право. – 2001. – № 8. – С. 60 – 67.