ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Синтаксис тексту → Дипломна робота


Виявлення основних складових структури тексту - тематично провідних висловлювань прояснює роль у ньому зачину та кінцівки, характерних для публіцистичних жанрів, особливо для розширених інформаційних та для аналітичних. Це винесені в окрему, початкову або кінцеву позицію висловлювання, що співвідносяться з компонентами тексту або з основною частиною тексту в цілому й виконують такі функції: 1) змістовно-організаційну; 2) інтерпретаційно-емоціогенну. Ці два функціональні різновиди можуть і переплітатися, взаємодіяти. Порівняймо два зачини: Тані лише три роки... Рік тому мати помітила, що Таня не бачить через уроджену катаракту; У багатьох народів число \"три\" освячене віками - опоетизоване казками, легендами, де бажання героїв не перевершували цієї заповітної цифри. Віками мій народ мріяв про води, про землю, про братерство. Мрії моїх предків стали в наші дні дійсністю. Про них - мої три пісні.

Перший зачин використовується в репортажі про операцію катаракти, яку робили дівчинці Тані. Те, що про неї сказано в зачині, могло міститися далі в тексті як інформація, що розширює відомості про головну особу події. Винесення цього повідомлення в початок тексту створює дещо інтригуюче забарвлення, сприяє пробудженню читацького інтересу. Другий зачин являє собою обгрунтування побудови нариса, що складається з трьох частин, кожна з яких називається \"Пісня...\"(про воду, про землю, про братерство). Природно, таке обґрунтування стосується всього висловлювання на певну тему, виступає в ролі попереднього коментаря, роз\'яснення, відношення до елементів, що позначають композиційні характеристики тексту. Кінцівка ж підводить композиційний підсумок змісту, викладеного в тексті.

У зачині та кінцівці публіцистичного тексту, як і в основній його частині, дуже значною є роль інтерпретуючого початку. З його допомогою реалізується суспільна позиція публіциста, формується впливова спрямованість структурної організації публіцистичного тексту.

Побудова публіцистичного тексту, в тому числі й у галузі масової інформації, вимагає майстерного володіння всім арсеналом конструктивно-мовленнєвих творчих засобів, постійного врахування стильової специфіки їх застосування.

Послідовна орієнтація на функціонально-системний принцип дає змогу розчленувати тісно з\'єднані компоненти тексту, простежити їхню взаємодію. Цьому значною мірою сприяло з\'ясування контекстуальної форми, змісту речень, їхнього взаємозв\'язку в тексті.

Розвиток текстових одиниць іде не обов\'язково в напрямку конструктивного ускладнення, а передусім шляхом переходу одиниць одного типу до складу якісно нових одиниць. Розуміння цього досягається системним підходом до вивчення явищ, який орієнтує на осмислення послідовної змістовно-функціональної співвіднесеності складних утворів і їхніх компонентів, а також багатоманітності структурних трансформацій, які нерідко полягають у формуванні якісно нової сутності у порівнянні з попередньою їй у системному розвитку.

Семантико-синтаксичні одиниці слугують для оформлення мисленого змісту (простого і складного) й завдяки цьому наділені комунікативною значущістю. Та це ще не власне комунікативні одиниці. У відповідності з системним принципом такою є одиниця, котра за своєю смисловою спрямованістю безпосередньо співвідноситься з цілісним комунікативним твором як його органічна частина. Семантико синтаксичні одиниці слугують для вираження цілісного логіко-мисленого змісту. Комунікативні одиниці підпорядковують відображуваний семантико-синтаксичними одиницями мислений змісі завданням повідомлення про тематично зумовлений предмет мовлення.

Елементарні висловлювання про предмет мовлення - як нерозчленовані так і розчленовані - це основна, вихідна одиниця комунікативної побудови.

Речення та складні синтаксичні цілі, що мають найменшу контекстуальне значущу смислову єдність, становлять семантико-синтаксичне наповнення елементарного висловлювання про предмет мовлення. Виявляючи з допомогою контекстуального аналізу такі речення й складні синтаксичні цілі, ми водночас виявляємо елементарні висловлювання про предмет мовлення.

Маючи в своєму розпорядженні семантико-синтаксичні ознаки елементарного висловлювання про предмет мовлення, ми можемо перейти до аналізу реальних висловлювань про предмет мовлення, які або збігаються з елементарними висловлюваннями, або побудовані з елементарних висловлювань.

Категорія власне комунікативної одиниці формується в системі понять мовленнєвого спілкування. Кожний текст, мовленнєвий твір характеризується темою - тобто спрямованістю його змісту на певне відображення дійсності, а це в свою чергу є позначенням основного предмета мовлення. Текст також реалізує певну ідею, закладену в основну спрямованість його змісту. Реалізація названих категорій відбувається з допомогою повідомлень про відповідні предмети мовлення.

Структура публіцистичного тексту відображує два взаємопов\'язані процеси: з одного боку, дістає мовне вираження (у вигляді речень або поєднання речень - на основі притаманних їм зв\'язків і й відношень) окремий цілісний в умовах контексту мислений зміст; із другого - утворені семантико-синтаксичні одиниці підпорядковуються організаційній функції власне комунікативних одиниць - висловлювань про тематично зумовлені предмети мовлення. Це створює в тексті складні переплетіння одиниць, які беруть участь у цьому процесі. Завдяки виявленню власне комунікативної одиниці - висловлювання про тематично зумовлений предмет мовлення - конкретизується зміст безпосередніх складових тексту як комунікативно-мовлепнєвого твору, в яких знаходить відображення його об\'ємно-кількісна, функціонально-змістова, в цілому жанрово-стильова специфіка.

Увага до науково обгрунтованого формування мовленнєвої змістовності, виразності, до тактики виявлення авторської позиції - та грань роботи над текстом, яка безпосередньо пов\'язана з виробленням усвідомленого, впевненого володіння словом. Оскільки в підручниках і посібниках розгляд текстової структури має формально синтаксичний характер, їхні матеріали необхідно доповнити описом власне комунікативної сутності творення тексту, треба приділити більше уваги аналізові логіко-комунікативної значущості синтаксичних одиниць, їхньому функціонуванню в тексті. Практичний підхід до оновлення навчальної літератури має полягати й у широкому застосуванні текстового матеріалу в ході розгляду будь-якого явища мови.