ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Синтаксис тексту → Дипломна робота


Розглянемо перший тип: Якщо у людини рідко бентежиться совість, вона просто не вихована. А не вихована тому, що про неї, про совість, рідко заводять мову, не збуджують її, не звертаються до неї; Пам\'ятаєте, як він відмовився від премії своїй бригаді? А зробив це тому, що знав: його колектив і трест у цілому можуть працювати краще; Життя ще раз жорстоко випробувало його через п\'ятнадцять літ по закінченні війни. В один день трагічно загинули дружина, син і дочка. Він витримав і це. Зніс гіркоту втрати тому, що завжди бачив довкіл себе друзів, товаришів по праці, бойових побратимів.

У цих фрагментах виділено фрази, котрі являють собою складні конструкції, що складаються з двох предикативних одиниць, одна з яких - зі значенням причинності (тому що...). Поєднується ця підрядна предикативна одиниця з попередньою, котра означає факт (А не вихована (совість); А зробив це; Зніс гіркоту втрати). Сполучення цих предикативних одиниць витворюють єдиний елементарний зміст, який розкриває думку про причину названого факту, тобто обидві предикативні одиниці беруть участь у формуванні одного складнопідрядного речення. Воно не розпадається на конструкції, котрі мають самостійний зміст, бо, по-перше, в попередній фразі вже повідомляється про певний факт: вона (совість) просто не вихована; він відмовився від премії своїй бригаді: він витримав і не зніс гіркоту втрати). Тому далі повідомляється вже тільки власне причина факту, елементі позначення якого в неповній, вказівній чи синонімічній формі писутні, оскільки про нього йдеться у певному плані. Змістове та конструктивне злиття двох предикативних одиниць посилюється розподілом складного сполучника тому що між обома предикативними одиницями, інтонаційно-пунктуаційним оформленням нього.

Сприяє такому посиленню і вживання сполучника на початку речення Сполучник а в двох перших випадках підкреслює перехід до нового змістового напряму: по відношенню до відомого змісту осмислюється якась його характеристика - в даному разі причинова[30]. В той же час сполучник міг би бути й відсутнім. Подібне можна сказати й про розчленування сполучника тому що - воно також не обов\'язкове. Пор.: Грати класику легко й важко. Легко, тому що чудовий літературний матеріал. Широке поле для вибору власного тлумачення. Важко, тому що класика обросла упередженими думками. Значить, у даних випадках обсяг складнопідрядного речення і склад фрази збігаються, а отже - збігаються й їхні межі.

Розглянемо другий тип: Жителька одного великого промислового центру пише: Прийдеш до магазину, а на полицях величезні батони. Половину за вечерею з\'їмо, а решта до ранку черствіє. Ось і не завжди виходить ощадливо, тому що, знаєте, ми не любимо їсти черствий хліб...; Завод утроє перекрив проектну потужність. Продуктивність праці зросла на 35 процентів. Нелегким було завдання, адже завод оновив близько 60 процентів продукції; У недругів нашої літератури навдивовиж коротка пам\'ять. Суворі уроки історії їх нічому не навчили. Вони прагнуть будь-що віддати забуттю наше героїчне минуле. Та зробити це неможливо, бо надто дорогою ціною оплачена людством перемога над фашизмом, криваві злочини якого ніколи не повинні повторитися.

У цих фрагментах також є фрази, що містять предикативні одиниці зі значенням причинності (тому що... ми не любимо їсти черствий хліб; адже завод оновив близько 60 процентів продукції; бо надто дорогою ціною оплачена людством перемога над фашизмом). Але синтаксична будова фраз тут уже інша.

У першому фрагменті предикативна одиниця Ось і не завжди... постає після предикативної одиниці з попередньої фрази (решта до ранку черствіє) й не має значення результату, наслідку, зумовленого попереднім фактом. Тим-то зміст предикативну одиниці, приєднуваної сполучником тому що, не включається в зміст першої предикативної одиниці, а являє собою вже новий - власне причинного плану зміст. Наведена ситуація вимагає підходу, про який писав О.О.Шахматов: \"У кожному реченні... мають бути члени, що відповідають основним елементам комунікації\"; \"Розчленування речення має виходити з безумовного зв\'язку його з комунікацією\"[31]. Зі сказаного випливає, що аналізована фраза складається з двох речень, межа між якими проходить між предикативними одиницями. Це не означає, ню предикативна одиниця зі значеннями причинності одна містить самостійний зміст, вона є представником цього змісту, бере участь у його творенні. Бо в контексті слугує не тільки для вираження причинної спрямованості, а й указує, що базується на змісті попереднього повідомлення, сигналізує про внесення його формальних і смислових елементів до другого речення, має їх на увазі.

У другому фрагменті перша предикативна одиниця Нелегким було завдання також має самостійне значення. В двох попередніх реченнях мовиться про те, що було досягнуто заводом у його поступі. Аналізована одиниця містить характеристику завдання, що стоїть перед заводом у розглядуваному аспекті, і є цілком достатньою й закономірною в лінійному розвитку контексту. А предикативна одиниця з причинним значенням знову-таки становить уже інший зміст - пояснювально-аргументуючого характеру. Його можна було б перефразувати, наприклад, такиі чином: про складність цього завдання свідчить те, що заводові довелося оновити близько 60 процентів продукції. Значить, межа речень знову-таки збігається з межею предикативних одиниць.

У третьому фрагменті перша предикативна одиниця аналізованої фрази містить у собі судження про неможливість того, про що мовилося в попередньому реченні - тобто в конструкції але неможливо віддати забуттю наше героїчне минуле. Це окремий, чітко вичленовуваний смисл, котрий потому дістає своє обгрунтування в новому реченні, форма якого в лексико-граматичному відношенні представлена складом підрядного речення причини, що в умовах контексту є знаком повного змісту речення, частиною якого воно виступає.

Аналогічне відношення бачимо в побудовах, де тому що, адже, бо та інші сполучники вжиті після крапки: (Коли, покинувши міський центр, де зосереджені готелі, ви йдете в напрямку до району \"Королівська миля\", то це просування не стільки в просторі, скільки в часі. Тому що з нашого квапливого віку одразу ж переносишся на три-чотири століття назад; Арктика чимдалі більше стає місцем нашої роботи, вона бентежить уми своїм майбутнім, і все-таки ми завжди повинні пам\'ятати про її піонерів і ті перші судна, котрі прокладали стежини в студених морях. Бо не можна оцінити сьогодення, не знаючи минулого; Недарма природа не обминає своєю милістю їхню землю. Тому що вони навчилися давати їй, а не тільки брати від неї, тому що в слухняності їй бачать не ущемлення себе, а джерело {розумної свободи й високої людської гордості.)

Звернімо увагу на приклад, у якому немовби наочно відображений перехід від однієї думки до іншої ( - Він не прийде. Чому? - ... тому..,): Сьогодні я хотів би говорити про актора, якого можна чекати на знімальному майданчику чи на репетиції годину, день, але так і не діждатися. Він не прийде. Чому? А хто його знає. Найімовірніше тому, що в нашій справі багато що тримається не на офіційних угодах, а на суто творчих, так би мовити, на вірі.