ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → Публіцистична \"сміхотерапія\" на сторінках українських таборових часописів

Витриманий у різних кольорах, завжди вдатний до неповторних шаржів і гострих ілюстрацій, неперевершений у політичній критиці, журнал \"Комар / Їжак\" часто пропонував окремі сторінки і розвороти (\"Карикатури з літератури\", \"Великий єгипетсько-халдейський сонник\", \"З редакційного коша\", \"Одвертий лист до Когось і до Нікого\" (\"що має дрібку доброї волі і капку нормального глузду\") Данила Тихого, \"Небесний скринінг\" Гаркуна Ідовитого, \"дуже сумні гуморески\", рецензії \"Шерехи історії\"), а також комунікати, побажання, листування, матеріали до \"історії і психології холуїзму\", народну оперету \"Наталка-Полтавка\" (\"доробив І.Котляревському Ярема Галайда\"), анекдоти, аргументи, надзвичайні вісті, спростування, вірші і т.д.

У четвертому номері за 1947 р. \"Комар / Їжак\" подав досить повчальний \"літературний спектакль режисерії Яреми Галайди\" під назвою \"Театр Скомороха\", змалювавши виразно гротескними барвами загальну еміграційну ситуацію, взявши на допомогу гірку правду, \"потік здорової сатири й соняшного гумору\", каламбури, пародії і пасквілі \"в стилю славнозвісного \"на городі бузина, а в Києві дядько...\" тощо. Режисер попереджав: \"Декорації ставимо примітивні, як наше емігрантське життя. Вікна відчиняємо, щоб дихати повітрям Європи і стояти якнайдальше від попечених голів, регіональних креатур і національної загумінковости. Але ми також за \"геть з Європою\", тією, що смердить. Ми за - українську органічну Європу! Попереджаємо: каміння, що його різні патріоти кидатимуть на нашу сцену - пропаде в порожнечі, розкладене ураном нашої сатири на кумедні і жалюгідні атоми нічогости каменолюбивих хуліганів. Це каміння бумерангом повернеться і впаде на їхні голови. Спектакль, що походить від слова \"спекти\", розпочинається без суфлера. Спечемо все власними силами, бо з суфлерами - в політиці і в неполітиці - ми ніколи далеко не заходили\"[23].

Не тільки політичні партії, громадські (КУК, ЦПУЕ, СУМ, СУПЕ, СХС, УНО, ЦЕСУС, ЛУПВ, ОУЖ[24] тощо) та літературно-мистецькі й журналістські організації (МУР, УСОМ, СУЖ, НДОУЖ[25], театральна студія Й.Гірняка), а й окремі часописи (\"Українські вісті\", \"Наше життя\", \"Неділя\", \"Час\", \"Українська трибуна\", \"Орлик\", \"Рідне слово\", \"На чужині\", \"Комар\") стали героями театрального дійства. Скажімо, дошкульною була їхня характеристика: \"Наше життя\" - \"Півдоросле, півдитя! Справжня відбитка життя\"; \"Українські вісті\" - \"Як ще Багряний справді дише, на \"Вісті\" шарж він сам напише\"; \"Неділя\" - \"Свята, цнотлива і нагальна, залежна і автокефальна. В неділі ріже, в будні лає. Чого бажа - сама не знає\"; \"Українська трибуна\" - \"Засіб, тактика, мета - вітер, крик і клевета...\"; \"Орлик\" - \"Не поможе літр чорнила, як підскубані є крила\"[26]. Поміж усіма тільки \"Комар\" як основний персонаж виглядає пристойно, позитивно і \"загальнонаціонально\", бо він має реальні фактори й силу, \"гордо кланяється тільки живій і будівній українській стихії\", не вдягає окуляри, адже не вірить у \"побільшення існуючих можливостей\", чуприна й крила в нього непошкоджені, при цьому - \"він не мамаївський мрійник і реальною оцінкою фактів зберіг за собою і досі голову і всі глузди і клепки\".

Не відставав від своїх сатирично-гумористичних побратимів і \"Лис Микита\" (Мюнхен, 1947 - 1949), який за зовнішнім виглядом, обсягом і друком дещо схожий на попередній часопис. Серед його публікацій варто зауважити інформації у рубриці \"Качка на дроті\", іронічний \"Щоденник науковця\", \"Актуальні ілюстрації\", \"Приказки\", \"Листування редакції\", гуморески, вірші, постійні \"Листи до пана посла Стаха Слоніва\" Гриця Зозулі, \"Нові коломийки\" тощо. Цікавими й повчальними були в журналі афоризми під заголовком \"З книги мудрости \"Лиса Микити\". Наприклад: \"Коли б дурневі дати розум генія, то він був би геніальним дурнем\", \"Праця для суспільства - це справа дуже відповідальна - тільки у нас звичайно ніхто ні перед ким не відповідає\", \"Опортуніст - людина, яка давно зробила те, що кожний віддавна має охоту зробити\", \"Любов перемагає все - за винятком болю зубів\" (ч.6) і т.д.

Традиційні рубрики \"Малий фейлетон\", \"Розваги\", \"Сторінка гумору та розваги\", \"Усмішки\" і \"Веселий кутик\", а також своєрідні \"Наші шпигачки - пером у болячку\", \"Невдале глузування\", \"Прожектором по кутках\", \"Чудеса в решеті\" були притаманні багатьом іншим часописам інформаційного, освітнього, політичного, мистецького чи професійного призначення. Це стосується, наприклад, бюлетеня \"Скиталець\" у Галендорфі, універсального тижневого журналу \"Пу-Гу\" (Авгсбург), інструктивно-розвагового журналу українського пласту в Авгсбурзі \"Пластун\", українського тижневика \"Неділя\" (Швайнфурт, Ашаффенбург, Авгсбург), часопису \"бездержавних в таборі Гайденав\" \"Луна\", церковно-релігійного, літературно-мистецького і наукового щомісячника \"Дзвін\" (Зальцбург), органу українського студентського товариства \"Січ\" у Граці \"Студентський клич\", літературно-мистецького видання \"Сьогодні\" (Авгсбург), півтижневика політики, економіки, культури і громадського життя \"Українські вісті\" (Новий Ульм).

Якщо розглянуті сатиричні часописи, що друкувалися в таборах для переміщених осіб в американській окупаційній зоні на терені Німеччини й Австрії, мали непогану видавничу базу, то складнішим виявився шлях до рідного слова у таборах українських військовополонених, які розташовувалися в Італії (Местро, Беллярія, Ріміні, 1945-1947) та Великій Британії (Горблінг, Мілденгол, Ботсдейл, Паркгейт, Сліфорд, Вульфокс Лодж, 1947-1948). У цих країнах зафіксована поява таких сатирично-гумористичних часописів, як \"Мокрим рядном\" (Местро) й \"Оса\" (Ріміні, Лондон). Останнє видання \"жалило що два тижні\" й навіть спромоглося перелетіти слідом за колишніми дивізійниками через океан на Британські острови. Незмінним редактором \"Оси\" був Володимир Каплун (знаний гуморист, який виступав під псевдонімом Фидь Юшка, автор численних малюнків і карикатур у пресі). Цікавими були рубрики цього двотижневика: \"Агенція \"Від вуха і до вуха\" повідомляє...\", \"Таборовий словар\", \"Товариська хроніка\", \"Задротанія\" (життя й звичаї за дротами у формі віршів), а також окремі сторінки - \"Літературно-мистецькі й інші витребеньки\" і таборового фольклору \"Сійся-родися\".

Знайдемо тут гротескні, алегоричні, сатиричні й просто жартівливі дописи, вірші, прозу, під котрими стояли підписи: Фю-Фю, Еф-Еф, Там-там, Бі, Де-Ву, Нім-Чук, Юр, Корок, Шило, Ко-цький, Пшик, Гедзь, Панько Чирєк. Окрасою \"Оси\" завжди вважалися малюнки й карикатури - здебільшого виконані Орестом Слупчинським (псевдонім Го-Го), але трапляються й інші малярські \"витівки\", за якими приховувалося авторство таборових жартунів, котрі позначали себе як Ко-ка, М.Ф., Во-ка тощо. Не меншої уваги заслуговують і постійні листи до редакції із незмінним звертанням і в специфічно діалектному забарвленні: \"Славайсу! Чесний ридахторцю...\", підписані Фидьком Юшкою.

Часопис ніколи не втрачав свого сатирично-бадьорого тону: умів пожартувати і над собою, і над земляками. Так, восени 1945 р. з\'явилася замітка \"Зима йде\" про перспективи просвітніх інституцій у рімінському таборі й нові здобутки самого часопису. Зокрема, відзначалося, що \"Оса\" нарешті вибилася у \"штабові дами\", бо закінчився сумний період, коли її, мов якусь там \"сироту\", вивішували на таблиці посеред табору; віднині тижневик мав поширюватися нарівні з газетою \"Життя в таборі\" й дістав змогу \"залітати в кожне шатро\". Було очевидно, що газета \"зискала на повазі й сміло дивиться в очі близькій зимі\" [27].