ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...


Реферат з журналістики:

Екстраполяція за матеріалами ЗМІ.Тема: \"Наступний Президент України\"

... Говори його мовою. Будь таким, як він, увесь час. Людиною без ілюзій (від них ніякої користі!) і без надій (кому вони потрібні?), людиною, яка володіє непорушною звичкою досягати успіху. Людиною, яка може сказати \"сьогодні гарна погода\" таким тоном, що всі навкруги підстрибують по стойці \"струнко\" і відповідають: \"Так точно, сер!\"...

Теодор Старджон, \"Скальпель Оками\"

Класик від журналістики охарактеризував свою професію, як \"історію одного дня\". Вельми слушно і напрочуд влучно. Один день плюс один день плюс ще один... І це вже не одного дня історія, а явища чи їх низки, подій та їх наслідків. З великої відстані це нагадує шахову дошку, над якою журналіст спостерігає за пересуванням офіцерів і пішаків, нерідко докладає зусиль, щоб власноруч змінити розстановку сил на дошці або ж кидається в гру, переймаючись роллю \"розіграної пішки\", аби животом своїм захистити не завжди гідного такої самопожертви короля...

Журналіст-гросмейстер якісно виділяється на тлі інших представників свого \"цеху\" лише тоді, коли він здатний будувати більш-менш реальні прогнози стосовно певною мірою віддалених подій, що матимуть місце в шаховому королівстві на п\'ять, шість, вісім ходів уперед. Звичайно, кожен гравець має власні техніки побудови таких прогнозів. Наприклад, наявність \"своїх\" людей у ключових державних інститутах, або ж звичка прослуховування \"забугорних голосів\", що уславлені потужною аналітикою, або ж проведення власних незалежних розслідувань, або ж просто хист влучати пальцем у небо. Технік таких існує безліч, як і безліч виграшних комбінацій на шаховій дошці.

Цікавою в цьому ключі видається математична методика побудови графіків. Спершу ставиться в системі координат точка, яка позначає певну величину. Коли ми одержуємо інші значення, то ставимо другу точку, потім третю. Оперуючи трьома точками і з\'єднавши їх між собою лінією, ми можемо побудувати відрізок кривої. Звичайно, краще, коли точок більше, але й трьох уже достатньо. Побудована нами крива має певні характеристики, і ми можемо подовжити її дещо далі, передбачаючи, що наступні дані підтвердять правильність нашого прогнозу. Такий метод дістав назву екстраполяції.

Як це застосувати в журналістиці? Наприклад, беремо ту чи іншу політичну фігуру і будуємо стосовно неї дві осі координат — х та у. Вісь х буде відображати якісні зміни в кар\'єрі політика, вісь у — час. Крива, яку ми одержимо, характеризуватиме зростання його авторитету на ниві вітчизняного державотворення в часі, тобто зростання його впливу. Потім криву ми зможемо на підставі відомих точок подовжити, застосувавши метод екстраполяції, і таким чином побудувати прогноз подальшого кар\'єрного зростання, а відтак і впливу даної політичної фігури в \"шахових\" баталіях.

Теорія без практики, як відомо, є дитям мертвонародженим, тому спробуємо математичний метод застосувати.

Юрій Федорович Кравченко — міністр внутрішніх справ України. У свої сорок дев\'ять він захоплює не лише ідеальною спортивною статурою колишнього майстра спорту з плавання та непересічного прихильника бодібілдінга, а й незвичайною, можна сказати, карколомною кар\'єрою. Якщо в 1974 році (у двадцять три роки) він тільки вступив на службу в органи внутрішніх справ інспектором на терені рідної Кіровоградщини, то в 1989 році (у тридцять вісім) він уже був на генеральській посаді начальника Управління внутрішніх справ Кіровоградської області. У 1992 році він переїздить до Києва в крісло заступника міністра внутрішніх справ, потім протягом року очолює ні мало ні багато Державний митний комітет, звідки повертається до \"міліцейного лона\" вже міністром (1995 року у віці сорока чотирьох років). Орденоносець, кандидат юридичних наук, заслужений юрист, почесний академік, член рад різних громадських структур...

Зигзаги примхливої долі переказати правдиво цілком і повністю неможливо ні у власних мемуарах, ні у спогадах сучасників-колег, а в статті стороннього спостерігача і поготів. Однак детальний життєопис для застосування математичного методу екстраполяції, по суті, і не потрібний. Нехай вдала кар\'єра Ю. Ф. Кравченка буде першою точкою на площині, від якої ми абстрагуватимемося і побудуємо ламану прогнозу, якщо, звичайно, одержимо бодай ще кілька таких самих точок.

Точка друга. Наприкінці 1999 року президент Росії Борис Єльцин зрікся \"престолу\": мовляв, зробив, що міг, хто зможе, нехай зробить більше. Цим \"хто\" став виконуючий обов\'язки Президента РФ Володимир Володимирович Путін — колишній співробітник Федеральної служби безпеки, представник \"тіньового цеху\" держави на прізвисько \"Моль\". Росія, розіп\'ята по євразійському материку війнами, тероризмом, нестатками, економічними негараздами та політичними інтригами, давно потребувала нового правителя — молодого і сильного. Потребувала сильного, а одержала \"силового\". Всіма руками \"за\" Путіна виступив і легатимізував його президентство простий народ, армія, міліція, \"проти\" — представники наддемократичних інститутів держави (\"незалежна\" преса зокрема).

Але це було потім. А спершу, наприкінці січня 2000 року, виконуючий обов\'язки президента РФ В. В. Путін провів робочу зустріч з міністрами внутрішніх справ України і Росії. На цій зустрічі головні міліціонери України і Росії доповіли в.о. президента РФ про спільну діяльність \"силовиків\" двох держав у царині боротьби з організованою злочинністю, а також про зусилля, спрямовані на розширення співробітництва між двома очолюваними ними відомствами. В. Путін двадцять хвилин особисто спілкувався з Ю. Кравченком, протягом яких вони дійшли висновку посилити регіональні зв\'язки. Як результат — дві фотографії в шпігелі газети \"Факты\", на яких наш міліційний міністр і майбутній президент Росії з посмішками однакової інтенсивності.

Отже, високий рейтинг українського міністра внутрішніх справ на політичному ринзі принаймні держав — учасниць СНД — річ доведена і незаперечна.