ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → Аналітика на сторінках газети

Стовпчик – жанр, що одержав широке поширення тільки в пострадянський період російської журналістики. У газетно-журнальну практику вона прийшла разом із модою на західні форми подачі аналітики. На смузі колонкові легко розпізнати формально.

У жанровому плані колонка може включати елементи есе (головна жанрова вимога до стовпчика – \"містити лише одну точку зору, характеризуватися своїм \"голосом\" і стилем\" [11]; фейлетону (критичний, іронічний тон стовпчика).

Часом стовпчик може виявляти собою добуток , повністю написане в якому-небудь аналітичному (рецензія, огляд, коментар) або художньо-публіцистичному (есе, фейлетон) жанрах, що затруднює жанровий аналіз стовпчика.

Образ автора в колонку може бути цікавий публіці завдяки авторитету колумниста (так на західний манер називають авторів стовпчиків) або завдяки обраній їм \"масці\", типової або парадоксальної.

Слово \"рецензія\" латинського походження. У перекладі означає \"повідомлення\", \"перегляд\", \"оцінка\", \"відкликання\". Рецензія як жанр виділяється по наступних змістовних ознаках: вона має строго заданий предмет дослідження (твір мистецтва, публіцистики, науки) і напрямок його аналізу (ідея добутку, її актуальність і способи вираження)[3.153].

Як буде втілений зміст рецензії, цілком залежить від автора. Звідси й розмаїтість жанрових форм. Виділяють такі види рецензій:

  • рецензія-стаття (традиційна форма);

  • інтерв\'ю (діалог, круглий стіл);

  • рецензія-фейлетон (гостро критична);

  • рецензія-нарис (об\'ємна рецензія із включенням нарисових елементів – з історії мистецтв, з біографії творчих діячів);

  • рецензія-замітка (міні-рецензія, близька до анотації)[9.68].

У завдання автора рецензії входить повідомлення читачеві про новий добуток і оцінка його, тим самим журналіст сприяє вірному (із погляду рецензента) сприйняттю. Підручники й посібники відзначають, що рецензія – жанр не суб\'єктивний, а заснований на аргументованому розборі джерела. У дійсності ситуація складніше. Дуже часто оцінки того самого добутку виявляються діаметрально протилежними – навіть у визнаних , авторитетних критиків. Таким чином, рецензент переслідує дві мети: інформаційно-пізнавальну й дослідницьку, що припускає аналіз добутку.

Головна особливість рецензії полягає в тім, що об\'єктом дослідження в ній виступає відбита дійсність, інакше кажучи, рецензія є інформацією про інформації. Основу критичного відкликання становлять факти, але беруться вони, на відміну від інших жанрів, не з життя, а з добутків літератури, живопису й т.д. Тобто факт у рецензії піддається вторинній обробці.

Кожний вид критики (літературна, театральна й т.д.) має свої особливості, обумовлені специфікою того виду мистецтва, що перебуває в її компетенції. Вирішальне значення в рецензії має авторська поінформованість у даній темі. Чим фундаментальніше знання критика, тим змістовніша рецензія, переконливааргументація, авторитетніше оцінка.

Глибина критичного аналізу залежить від передбачуваного місця публікації рецензії. На сторінках спеціалізованого видання рецензія повніше, серйозніше, складніше для розуміння людині \"з боку\", дилетантові. У рецензіях, призначених для масових газет і журналів, форма викладу й зміст повинні бути простіше, орієнтовані на масового глядача, читача, слухача.

Обсяг критичного добутку також залежить від місця його публікації. Дати вичерпний, повністю аргументований аналіз у рамках невеликої газетної рецензії неможливо. Є два шляхи рішення цієї проблеми. Перший – це обмеження кола розглянутих аспектів (наприклад, у кінорецензії говоримо про сюжет, гру акторів, режисерському задумі, умовчуємо про операторську роботу, монтаж, що виникають при культурних і ідейних асоціаціях). Другий – концентрація змісту, пропуск міркувань рецензента, виклад уже готових оцінок. До речі, основна ознака газетної популярної рецензії – гранична стислість елементів дослідження. Характеристика шляхом коротких висновків – широко розповсюджений у газетній практиці прийом. Аргументоване дослідження, коли читач стикається з розумовим процесом критика, властиво докладним, професійним рецензіям, опублікованим у спеціалізованих виданнях.

Відтворення предмету розбору – важливе завдання, що стоїть перед рецензентом. Від неї в чималому ступені залежить ефективність рецензії. Відтворення конкретизує процес аналізу, надає йому доказовий характер. Однак тільки літературна критика здатна в точності відтворювати об\'єкт дослідження – цитуючи його фрагменти. В інших областях мистецтва вербальне відтворення предмета рецензії не дає стовідсоткової подібності. У рецензії можна виділити два основних типи відтворення об\'єкта; описовий, що дає конкретну \"картинку\", і абстрактну, передавальну емоційну реакцію рецензента й спрямований відразу на оцінку.

Використання в рецензії спеціальної термінології обумовлено призначенням тексту – для фахівців або для масового читача. Перевантажений вузькоспеціальною термінологією або професійним жаргоном текст демонструє поінформованість автора, але не завжди може бути доречний, тому що простий текст демонструє поінформованість автора, але не завжди може бути доречний, тому що простий читач не знає цієї умови. Якщо рецензент уживає подібні слова, він повинен намагатися їх пояснювати.

Стаття

Терміном \"стаття\" об\'єднані досить різноманітні газетні тексти, серед яких розрізняють наступні типи: загальнотеоретична стаття; практико-аналітична стаття; науково-популярна стаття; полемічна стаття; передова стаття; тактико-аналітична стаття.

Загальнотеоретична стаття присвячується глобальним питанням суспільного розвитку.

Практико-аналітична стаття призначена для розбору конкретних ситуацій і процесів, які можуть служити позитивним або негативним прикладом як для всього соціуму, так і для окремих його сегментів.

Науково-популярна стаття в доступній формі висвітлює питання й проблеми наукової сфери.

Полемічна стаття являє собою дискусію, що автор розвертає зі своїм опонентом, конкретним або узагальненим. Полеміка може вестися як на глобальному рівні, що стосується питань розвитку суспільства, так і на часті, що зачіпає окрему взяту проблему й погляд на неї.

Майже вимерлий вид – передова стаття – носить яскраво виражений пропагандистський характер, формулює основні завдання, що коштують перед суспільством, і шляхи їхнього дозволу з погляду ідеології, відбиваною редакцією.