ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → \" Часопис \"\"ПІК\"\" як приклад українського \"\"Часопису новин\"\"\"

В основі розробленої Льюсом і Хедденом моделі лежить передусім незвичний розподіл обов\'язків між кореспондентами і літературними співробітниками журналу. Перші повинні присилати в редакцію \"сирий\" матеріал, чернетки для подальшої редакційної обробки. Їх задача – максимально оперативно зібрати факти, забезпечивши їх по можливості великою кількістю навіть мало значних деталей;\"правильно\" розпорядитися одержаним \"сирим\" матеріалом – турбота редакції. Кожний матеріал, що надійшов в редакцію від власних кореспондентів, а також запозичений із щоденних газет, часописів, одержаний від інформаційних агенств, порівнюється з матеріалами на аналогічну тему, отриманими з інших джерел, компілюється в один зведений матеріал літературними співробітниками, доповнюється думками і висловлюваннями фахівців у данній галузі, обростає цікавими супутніми відомостями в так званій \"дослідницькій групі\", шліфується під загальний стиль видання старшими редакторами відділів, затверджується на вищому рівні керівництвом часопису і, нарешті, з`являється на сторінках журналу.

Як зазначають дослідники \"Тайму\", система групової журналістики виконує ряд функцій в загальному редакційному процесі журналу і має як свої позитивні, так і негативні риси. Матеріали, які готуються бригадним методом, виглядають більш цікавими, авторитетними і компетентними, ніж написане однією людиною. Анонімність \"групової журналістики\" є причиною повної одноманітності і уніфікації всіх матеріалів всіх розділів часопису – від \"Бізнесу\" до \"Музики\". Досягнення цього є реальним втіленням девізу творів \"Тайму\": \"Тайм\" пишеться однією людиною для однієї людини\"(Time is written as if by one man for one man) На думку Генрі Льюса, журнал треба створювати так, щоб у читача складалося враження, що весь \"Тайм\" пишеться однією людиною на одному диханні.

Анонімність \"групової журналістики\", за задумом редакції, з одного боку, надає кожному матеріалу необхідну вагу і авторитет: у читача повинно складатись враження, що перед ним не індивідуальна думка однієї людини, яка може помилятися, а думка такої могутньої і авторитетної організації, як корпорація \"Тайм-Уорнер\". З іншого боку , анонімність матеріалів допомагає редакції зняти відповідальність з конкретного журналіста при публікації явної брехні, скандальних матеріалів, дозволяє їй безкарно використовувати вбивчий сарказм, зневажливий і єхидний тон для інсинуацій проти окремих осіб, організацій і урядів, неугодних власникам часопису.

У наші дні система \"групової журналістики\" в основі своїй залишається колишньою, але її намагаються модернізувати, пристосувати до нинішньої ситуації. Редактори стали дозволяти більше \"індивідуальних\" репортажів і підписаних матеріалів, все частіше стали вступати в \"діалог\" з кореспондентами на місцях, узгоджуючи з ними перероблені варіанти публікацій.

Коментований репортаж. Кінцевим продуктом конвеєра \"групової журналістики\" у часопису \"Тайм\"майже завжди є так званий \"коментований репортаж\" (в американській журналістиці для позначення цього поняття крім терміну \"коментований репортаж\" – \"interpretative reporting\" іноді вживаються декілька інших термінів:\"explanatory reporting\",\"indepth journalism\",\"intelligent reporting \",\"qualified reporting \" і т.п.)

Коментований репортаж не був винаходом \"Тайму\", але саме цей часопис, а також численні радіокоментатори першими використали його на практиці і саме вони в значній мірі сприяли тому, що коментований репортаж став дуже поширеним жанром в усіх засобах масової інформації.

До появи \"Тайму\" в американській журналістиці існував суворий розподіл на \"репортаж\" і \"коментар\". Вважалося, що коментар – це офіційна думка данної редакції з приводу тих або інших подій, і він повинен публікуватися на особливих редакційних сторінках. Від газетного репортера і кореспондента газетного агенства не тільки не вимагалося пояснювати, що новина означає – йому це катигорично заборонялося. Азбукою будь-якого репортера-початківця було те, що інформація, яку він постачав в редакцію, повинна була відповідати на п`ять наступних питань: хто, що, де, коли і як. Відповідь на питання \"чому?\" в службові обов`язки не входила.

Коментований репортаж, що з`явився в 30-і рр. 20-го ст. внаслідок нового підходу до подачі новин, являє собою комбінацію інформації і коментарю, звіт про подію, в який органічно вмонтовані оцінки, думки (редакції і експертів-фахівців), політичний, історичний і економічний \"фон\"; подія в ньому подається в більш широкому інформаційному контексті з прогнозуваннямїї впливу і наслідків.

З самого початку застосування в \"Таймі\" коментований репортаж став широко використовуватися для тенденційної інтерпретації і подачі новин у вигідному для видавців політичному освітленні. \"Створюйте думку!\" – завжди вимагав Льюс від своїх корепондентів, літературних співробітників і редакторів. \"Покажіть мені людину, що стверджує, що вона абсолютно об`єктивна , - любив він повторювати, - і я покажу вам людину, що займається самообманом\".

Відмінними рисами коментованого репортажу в \"Таймі\" є драматичний, несподіваний або, навпаки, уявно-спокійний початок і белетризована головна частина матеріалу. Не випадково такий матеріал ніколи не називається \"стаття\", \"замітка\", \"кореспонденція\", \"репортаж\". Це незмінно \"ньюс стори\"- \"розповідь про новини.\" Створюючи чергову розповідь, \"Тайм\" часто вживає слова і звороти, які повинні показати читачеві, що за тим або іншим твердженням криються факти, перевірені могутнім механізмом видавничої корпорації; але джерело інформації при цьому залишається неясним і невизначеним. Політика \"Тайму\" відносно джерела своїх новин залишається незмінною протягом всіх років його існування, про що свідчить хоч би заява одног з відповідальних співробітників часопису, зроблена на початку 90-х років:\"Ми не повинні розкривати джерело своєї інформації. Але у випадку необхідності зобов`язані його охарактеризувати\".

До характерних елементів \"таймовського\" коментованого репортажу потрібно віднести і персоніфікацію новин, виявлення майже в кожній події зв`язку з людиною, яка має будь-яке відношення до події; представлення будь-якої новини на фоні найрізноманітніших малозначних деталей. Все це створює при сприйнятті інтерпритації \"Таймом\" певної події необхідний психологічний \"клімат довіри\", який примушує читача приймати на віру будь-які думки редакції, що видаються за \"об`єктивну\" інформацію.