ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → \" Заголовковий комплекс на сторінках газети \"\"Запорізька Правда\"\"\"

Заголовний комплекс крім заголовка включає шапки, анонси, рубрики, назви тематичних смуг, підзаголовки, ліди.

Шапка — заголовок, що тематично поєднує трохи зверстаних в одному блоці публікацій, кожна з яких має власний заголовок [8, c. 66].

Рубрика — слово або словосполучення, розташовуване над заголовком, служить для читача орієнтиром. Може вказувати на жанр тексту, тематику, на відношення автора й редакції до публікації заголовок [8, c. 66].

Підзаголовок — доповнення до заголовка, що підсилює читацьку увагу до матеріалу заголовок [8, c. 66].

Лід — перший абзац тексту, найчастіше виділений жирним шрифтом, у якому втримується найважливіша інформація заголовок [8, c. 66].

Заголовний комплекс – особа матеріалу, що визначає, у першу чергу, інтерес читача до публікації. Зацікавити читача допомагають різні прийоми актуалізації заголовків. О. Сафонов виділяє синтаксичні й лексико-фразеологічні прийоми актуалізації заголовків [8, c. 67].

Синтаксичні прийоми:

  1. Еліптичні конструкції — виключення дієслова (наприклад: \"Міжнародна премія — дитячій газеті\", \"За себе й за друга\").

  2. Синтаксична трансформація номінативних структур — розбивка номінативних структур дає вказівку на обставину, при якому відбуваються описані події (\"Герої — поруч\", \"Турботи й радості — навпіл\").

  3. Парцеляція — розбивка висловлення на окремі частини (\"Пам\'ятай. Всіх\", \"Грошей немає. Ні копійки\", \"За гроші? Що завгодно\").

  4. Сегментація — розподіл висловлення на тематичну й рематичну частини (\"Студентський побут: яким йому бути\", \"22 солдати. Хто вони?\").

  5. Інверсія — зміна порядку слів (\"Президентське виконане замовлення\").

До лексико-семантичних прийомів О. Сафонов відносить:

  1. Введення в заголовок окказіоналізмів (\"Непройдисвіти мимо\", \"Слухомань\").

  2. Введення в заголовок архаїзмів, жаргонізмів, діалектизмів, слів просторічної лексики (\"Шуячка\" (матеріал про ліворуких людей)).

  3. Включення в заголовок слів-антонімів (\"Холодне відношення до гарячої води\", \"Німота багатослівності\").

  4. Заголовки-парадокси — висловлення, що різко розходяться із загальноприйнятою думкою (\"Брак першого сорту\", \"Речі купують людей\").

  5. Використання омонімів (\"Преса під пресом\").

  6. Використання метафори (\"На гребені моди\", \"Вікно в природу\").

  7. Використання фразеологізму (\"Яблуко розбрату\", \"У страху ока великі\").

  8. Прийом відновлення заголовка-фразеологізму (\"Готов Діда Мороза влітку\", \"Створи собі кумир\").

Тему трансформації фразеологізмів у газетних заголовках продовжує Ірина Лісічкіна в статті \"Знайомі незнайомці\" [16, c. 73]. Автор виділяє два основних види трансформації: аналітичну й неаналітичну.

При неаналітичній трансформації змінюється тільки семантика фразеологізму: у неї або вносяться нові відтінки змісту, або виникає гра слів у результаті сполучення прямих і переносних значень (\"Мерія нагріє москвичів\" (матеріал про початок опалювального сезону), \"Справа труба\" матеріал про прорив труби водопостачання)).

Більше популярна в журналістиці аналітична трансформація, заснована на внесенні змін у конкретний фразеологізм. Цей вид трансформації можна підрозділити на кілька типів:

  1. Синтаксична трансформація — фразеологізм піддається морфологічним змінам шляхом включення прийменника \"без\" (\"Розчерк без пера\"), заміни прийменника (\"Зіграти з ящика\"), включення негативної частки (\"Злодій не повинен сидіти у в\'язниці\"), усунення частки \"не\" (\"Хлібом єдиним\"), усунення слова \"ні\" (\"Прийоми проти лома\"), додавання префікса без-(біс-) або не- (\"02 — телефон недовіри\"), усунення або заміни префікса (\"Презумпція винності\", \"Людина божевільний\").

  2. Лексична трансформація — маніпуляція зі словом шляхом додавання слова у фразеологізм (\"День захисту дітей від дорослих\", \"Мінздрав утомився попереджати\"), видалення слова (\"Робота не вовк\", \"Чужий коровай\"), заміни слова (\"Без Кремля в голові\", \"День відкритих валіз\").

  3. Фразеологічна парономазія — використання, при заміні одного з компонентів фразеологізму, паронімів (\"Методом прохань і помилок\", \"Самий мрячний суд у світі\").

  4. Контамінація — з\'єднання в новому вираженні частин різних фразеологізмів (\"Бальзам на душу населення\", \"Хвилина мовчання ягняти\").

  5. Стилістичні змішання — один з компонентів фразеологізму заміняється словом з відмінним стилістичним фарбуванням (\"Мій дурдом — моя міцність\", \"Озонова мура\") [16, c. 7475].

У сучасній пресі прийом трансформації фразеологізму, створення так званих алюзій є найбільш популярним. Використовуючи подібний прийом, автор переслідує, як правило, наступні цілі [17, c. 107]:

    • створити ефект незвичайності, нестандартності, зацікавити читача, змусити його прочитати матеріал;

    • максимально наблизити заголовок до змісту тексту;

    • повернути колишню виразність, додати гостроту й новизну часто вживаним у мовленні фразеологізмам.

Найважливішим, однак, є, не прийом, використаний при створенні заголовка, а кінцевий результат – вдалість заголовка. У зв\'язку із цим їсти потреба виділити якості сучасного газетного заголовка. В. Славкін у статті \"Заголовок у сучасному газетному тексті\" [23, c. 61] виділяє наступні актуальні критерії сучасного газетного заголовка:

  1. Значеннєва об\'ємність — здатність у компактній формі передати основний зміст матеріалу. На думку автора, ця вимога рідко реалізується в сучасній пресі (\"Осклянілі\" (матеріал про відкликання глядачів і критиків на проект \"За склом\")).

  2. Синтаксична структура. Номінативні структури поступаються місцем повним реченням, що легко передають основну ідею журналістського тексту (\"Мінімальний статутний капітал банків може бути збільшений\"). Це характерно, у першу чергу, для новинної журналістики. Американська класифікація заголовків до новинних матеріалів повністю побудована за принципом уживання повних речень. Крім того, часто зустрічається й уживання повноструктурних речень, розповсюдженим прикладом є цитування слів героя матеріалу або респондента (\"Володимир Мотиль: \"Я завжди відстоював право на самітність\"\").

  3. Стилістичний аспект. Типовими для сучасної періодики В. Славкін уважає використання інтонаційно насичених речень (\"Лід рушив!\", \"Хто вбив кролика Роджера?\"), речень із чіткою ритмічною організацією (\"Моє авто не пожене ніхто!\"), використання прийомів язикової гри (заснованих на омонімах, паронімах і багатозначності слів) (\"Театр воєнних дій\"), використання алюзій і ремінісценцій (\"Із всіх мистецтв для нас найважливішим є Інтернет\"), зниженої лексики (\"Пітерські фанати заколивали громадськість\"), використання запозичених слів (\"Міняю батьківщину на фатерлянд\") [23, c. 63].