ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → Місце засобів масової інформації у сучасному суспільстві

Римо-католицька Церква бере свій початок в Україні ще з ХІІІ століття. Протягом останнього десятиліття у нашій державі створено п\'ять церковно-адміністративних одиниць РКЦ. Періодичні римо-католицькі видання відзначаються високим інтелектуальним рівнем. Фаховою у багатьох відношеннях є \"Парафіяльна газета\" – вісник католицьких парафій України. Різні монаші ордени РКЦ приділяють увагу друкованому слову. Приміром, ченці-капуцини видають журнал \"Християнське слово\". У видавництві \"Кайрос\" при Київському коледжі св. Томи Аквінського виходить друком \"Бюлетень релігійної інформації\".

Незважаючи на те, що між православними України щороку поглиблюються суперечності, кожна церковна громада зуміла налагодити видавничу справу. Українська православна Церква Московського патріархату – найбільша релігійна конфесія в Україні і сама її назва засвідчує, кому вона підпорядковується і чиї інтереси відстоює. Вона має у Києві інформаційно-видавничий центр, а у 34 єпархіях виходять друком лише 14 часописів. З них одинадцять – україномовні (\"Дзвони Волині\", \"Світло православ\'я\", \"Донбас православний\" та ін.), а три – російськомовні. Також УПЦ МП має свою веб-сторінку в Інтернеті: www.pravoslavye.org.ua, де кожен може дізнатися останні новини у рубриках \"Офіційна хроніка\", \"Церква і суспільство\", \"Порушення прав\" та ін. На сайті є форум, галерея та бібліотека (Додаток Н).

Українська православна Церква Київського патріархату, провідники якої декларують наміри про створення єдиної помісної православної Церкви в нашій державі, також має свої періодичні видання. Це три газети (\"Голос православ\'я\"), шість журналів (\"Полтавські єпархіальні відомості\"), чотири бюлетені.

Українська автокефальна православна Церква, світоглядні принципи якої є значною мірою подібні до орієнтирів УПЦ КП, видає у Києві газету \"Наша віра\". Також у Львові Ставропігійне братство св. Андрія Первозванного поширює часопис \"Успенська вежа\". Офіційний сайт УПЦ КП www.uaoc.info, що навіть має розділ \"Благодійність\".

Очевидно, що часописи, журнали, бюлетні кожної з українських Церков і церковних громад мають властиву їм спрямованість і відстоюють основні принципи своєї конфесії.

На сторінках християнських газет і журналів можна зустріти подієву інформацію, тобто хроніку релігійного життя в Україні і світі, богословські статті та катехитичні повчання, історичні, культурологічні матеріали тощо.

Серед найважливіших проблем, порушуваних релігійними журналістами, виділимо такі: морально-етичне виховання сучасного громадянина, соціальний захист широких верств населення, відновлення історичної пам\'яті, зближення українських Церков та їхнє об\'єднання в єдину помісну, повернення законного церковного майна, поширення сектантства у нашій державі та багато інших.

Хочеться зазначити, що сьогодні пресу цікавлять не тільки церковні скандали або церковні свята, але й ще позитивні і незвичайні події із життя релігійних громад та священнослужителів. Наприклад, резонансними є такі теми, як Інтернет-активність священиків або реакція Церков на фінансову кризу. І далі актуальною лишається тема \"релігія і політика\", яка активно висвітлюється в церковних ЗМІ напередодні кожних чергових виборів.

Список використаної літератури

1. Алексеев В.Г. Ценностные ориентации личности и проблема их формирования. М., 1999.

2. Багдикян Б. Монополия средств информации. – М: Прогресс, 1987.

3. Багиров Э.Г Место телевидения в системе СМИП: Учебное пособие. – М: Изд-во МГУ, 1976.

4. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М, 2003 г. – с. 24–27.

5. Богомолова Н.Н. Массовая коммуникация и общение. М., Знание., 1988.

6. Борев В.Ю., Коваленко А.В. Культура и массовая коммуникация. М.:Наука, 1986.

7. Бурдье П. О телевидении и журналистике. – М., 2003 – Ст. 29.

8. Ворошилов В.В. Журналистика. Издание2. Пб., 2002.

9. В зеркале критики: из истории изучения художественных возможностей массовой коммуникации. – М: Искусство, 1985.

10. Засоби масової інформації. Українське законодавство. – К., 1995.

11. Засоби масової інформації: поняттєвий апарат / За ред. А.3. Москаленка. – К., 1997.

12. Зернецька О.В. Нові засоби масової комунікації. – К., 1993.13. Коновченко С.В. Общество-СМИ – власть. – Ростов-на-Дону: СКАГС, 2001.

14. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. М., 2000. С. 349,

15. Компьютерная газета, №18. – Киев, 2002. – С. 3

16. Копиленко О.Л. Влада інформації. – К., 1991.

17. Любивый Я.В. Современное массовое сознание: динамика и тенденции развития/АН Украины, Ин т философии. – Киев: Наукова думка, 1993.

18. Корконосенко С.Г. Основы журналистики. М., 2001.

19. Королько В. Основи паблік рілейшнз. – К., 1997.

20. Миронченко В.Я. Інформаційне радіомовлення України. – К., 1996.

21. Москаленко А.З. Вступ до журналістики.-К., 1997.

22. Нечай О.Ф. Ракурсы: о телевизионных коммуникациях и эстетике. М., 1990.

23. Прохоров Е.П. Введение в теорию журналистики. Издание 2. М., 1998.

24. Связи с общественностью в политике и государственном управлении/ Под общ. ред. В.С. Комаровского. – М.: РАГС, 2001.

25. Сидоренко И.В. Тренинг влияния ипротивостояние влиянию.-СПб.: Речь, Санкт – Петербург, 2003.

26. Стрельцов Б.В. Основы публицистики. Жанры. – Минск, 2005 г.

27. Формування іміджу держави в міжнародній пресі // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. наук.-метод. праць. – Львів, 2002. – Вип. 3. – С. 22–29.

28. Шибутани Т. Социальная психология. М., 1969.

29. Шкондин М.В. Организация СМИП. – М: Изд-во МГУ, 1985.

30. Berger А.А. Media Aualysis Technigues. London. 1991.