ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → \" Журнал \"\"Дукля\"\" (Словаччина, 9953–254 рр.): організаційний, проблемно-тематичний та жанровий аспекти авто\"

Журнал \"Дукля\" ще належно не поцінований в українсько-чехо-словацькому пресознавстві. Відомі лише окремі відгуки, рецензії, огляди, опубліковані у місцевій пресі, зокрема Ю. Дацка, З. Франко, Й. Гвіща, Ф. Ковача, Р. Корецького, О. Рудловчак, у радянській періодиці – О. Гуреїва, В. Бондара, М. Олійника, оцінні публікації на сторінках \"Дуклі\" – Ю. Гарбара, Ф. Гондора, Я. Соловича.

Четверту групу джерел становлять праці з історії пряшівського письменства: колективна монографія \"Література чехословацьких українців (1945–1967). Проблеми й перспективи\" (1988), розвідки Ю. Бачі, Ф. Ковача, М. Романа, Д. Павличка, З. Ґеник-Березовської.

Дисертація базується на методологічних засадах, викладених у дослідженнях загальних тенденцій розвитку української журналістики (В. Бебик, О. Сидоренко, І. Бондар-Терещенко, В. Здоровега, Ю. Колісник, А. Москаленко, Б. Потятиник, В. Різун, А. Чічановський, В. Шкляр), а також специфіки журналістських жанрів (В. Здоровега, І. Михайлин, В. Ворошилов, М. Вуароль, М. Кім, В. Горохов, В. Пельт, Г. Мельник, А. Тепляшина, В. Моїсеєв, А. Тертичний та ін.).

Шостий сегмент джерел – література з історії та теорії літературної критики. Висновки В. Баранова, А. Бочарова, В. Барахова, Ю. Борєва, Ю. Бурляя, І. Гаєка, Р. Гром\'яка, В. Ейдінової, Б. Єгорова, М. Зельдовича, А. Корокотіної, Н. Кучми, В. Полякова, Ю. Суровцева, Т. Щукіної та ін. послужили критеріями для характеристики літературно-критичного доробку журналу \"Дукля\".

Глибше познайомитися з персоналіями окремих творців журналу допомогли матеріали інтерв\'ю, бібліографічні огляди, зокрема, Ю. Бачі.

У підрозділі 1.2. \"Становлення української журналістики на теренах Словаччини\" відтворено історію української преси Пряшівського краю.

Періодика словацьких українців виникла у другому десятилітті минулого століття, що було зумовлене відсутністю місцевої журналістської традиції. У середині XIX віку зафіксовано спроби творити друковані видання для закарпатців, які мали б обслуговувати і пряшівчан: \"Вістник для русинов Австрійської держави\", \"Церковна газета\" \"Церковний вісник\", \"Учитель\", \"Светъ\", \"Сова\", \"Карпатъ\", \"Листокъ\", \"Наука\". У цих газетах активними дописувачами були українці Словаччини.

Журналістику пряшівських українців започаткувала газета для \"рутенів\" \"Наше Отечество\", яка за редакцією Є. Сухого виходила у 1916–1919 роках. Будучи неофіційним органом пряшівської єпархії, вона засуджувала будь-які прояви громадсько-політичної та культурної активності українського населення.

Власне \"українським національним органом\" на Пряшівщині стала газета \"Слово народа\" (1931–1932, редактор І. Невицька). Зініційована \"народовцями\", газета публікувала українською мовою зразки місцевої художньої літератури, спроби літературної критики. Видання відіграло значну роль у справі захисту і поширення рідного слова на Пряшівщині, збереження й розвитку власної культури, утвердження національної самобутності в чужоземному довкіллі.

У 30-х роках минулого століття на українських теренах Словаччини діяли \"культурно-народна газета\" \"Русское слово\" (1924–1939) та \"москвофільська\" \"Народная гезета\" (1924–1936). Одночасно тут функціонувала комуністична преса Закарпаття і празький місячник \"Поступ\" (1931–1933).

Повоєнну українську журналістику Словаччини започаткувала газета \"Пряшівщина\" – орган Української Народної Ради Пряшівщини (УНРП), що виходив у 1945–1951 роках під редагуванням І. П\'єщака, В. Карамана і Ф. Лазорика. За час свого існування газета здійснила значну культурно-виховну роботу, висвітлюючи важливі соціальні, політичні, мистецькі й наукові здобутки пряшівчан, друкуючи матеріали про політичний і національний розвиток Чехо-Словаччини, про економічні, соціальні та культурні зміни в Радянському Союзі.

Культурна спілка українських трудящих (КСУТ) із серпня 1951 року почала видавати суспільно-політичний щоденник \"Нове життя\". Як орган крайкому КПСС газета дотримувалася партійної лінії у структурі, форматі і змісті. Попри данину своєму часові, виразній \"кабінетності\" матеріалів, статей \"на продовження\", це видання відіграло важливу роль у суспільно-культурному розвитку словацьких українців. Двотижневик нерегулярно виходить і сьогодні.

\"Щомісячний культурно-громадський ілюстрований журнал\" \"Дружно вперед\", який почав виходити з 1 вересня 1951 року як орган КСУТ, протягом півстолітнього існування став справжньою хронікою життя словацьких українців. Матеріали про актуальні проблеми та про цікаві події сьогодення, репортажі, нариси з минулого місцевого населення поєднувалися з численними ілюстраціями, фотографіями, які мали вагоме пізнавальне значення.

Преса для місцевих дітей та молоді була представлена \"органом прогрессивной молодежи Пряшевщины\" \"Карпатская звезда\" (1946–1947), яка з 1947 року стала двомовною і виходила під назвами \"Карпатская звезда–Карпатська звізда\"; місячником \"Зоря\" – додатком до двотижневої газети \"Благовісник\"; двомовним \"Колокольчиком-Дзвіночком\", який у 1947–1950 роках видавала Спілка молоді Карпат; \"Піонерською газетою\", яка з 1968 року виходила під назвою \"Веселка\".

У підрозділі 1.3. \"Історія створення та основні етапи функціонування журналу \"Дукля\" розкрито п\'ятдесятилітню еволюцію видання.

\"Дукля\" заснована як альманах-квартальник у березні 1953 року при видавництві КСУТ Чехо-Словаччини членами Гуртка українських письменників при Спілці чехо-словацьких письменників (Ю. Боролич, В. Зозуляк, Ф. Іванчов, А. Кусько, Ф. Лазорик, І. Мацинський, М. Питель, І. Прокіпчак, О. Рудловчак, М. Шмайда).

П\'ятдесятирічний шлях журналу \"Дукля\" був нелегким. Тематичну спрямованість, зміст, регулярність опублікованих матеріалів і тираж (1 тис. примірників) визначали власні можливості літературних сил Пряшівщини. Гальмували розвиток видання часті зміни складу й керівництва редакції. Свого часу на чолі журналу стояли: І. Мацинський, Ю. Боролич, Ф. Іванчов (1953–1956), Ф. Лазорик (1956–1957), Ф. Іванчов (1958–1967, 1970–1971), Ф. Ковач (1967–1969, 1972–1989), М. Ілюк (1990–1991), І. Яцканин (1992–2004). Помічником редакції виступала редакційна колегія.

\"Літературно-художній та громадсько-політичний\" (з 1966 року – \"літературно-мистецький та публіцистичний\") профіль видання зумовлював його тематику, структуру, розгалуженість рубрик, визначав характер публікацій.

Упродовж років на сторінках \"Дуклі\" існували відділи \"Поезія\", \"Художня проза\", \"Сатира і гумор\"; \"Переклади\", \"З чеської прози\", \"Голос Радянського Закарпаття\", \"Мости дружби\", \"До антології дружби\"; \"Критика і публіцистика\"; \"Про нас пишуть\", \"Знайомтесь\", \"Із роду в рід\"; \"Мистецтво\", \"Театр\", \"НХС\", \"Етнографія і фольклор\", \"Звичаї\"; \"Бібліографія\", \"Нові книги\".