ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → \" Журнал \"\"Мирний труд\"\" як зразок чорносотенної журналістики\"

MIHICTEPCTBO ОСВІТИ I НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.В.Н. KAPA3IHA

Кафедра журналістики

Журнал \"Мирний труд\" як зразок чорносотенної журналістики

Реферат студентки

четвертого курсу філологічного

факультету (спеціальність -

журналістика)

Іванової П.О.

Викладач – О.Д. Терний

Харків 2008

Журнал \"Мирний труд\" як зразок чорносотенної журналістики

Андрій Сергійович Вязігін (1867-1919) – професор Харьківського Університету з кафедри загальної історії. У 1902 р. Андрій Сергійович Вязігін як редактор заснував журнал \"Мирний труд\". Журнал кваліфікувався як науково-літературне і громадське видання. Журнал мав позицію, споріднену зі слов\'янофільством. Народність реалізує себе в мові, а без неї нема мислення і творчості. Розвитку наукового рос. націоналізму й було присвячено часопис.

Кінцеві наслідки революцій показали, що вони не приводили до поставленних ідеальних цілей, лише руйнували суспільство.

Андрій Сергійович Вязігін вважав, що наша Вітчизна потребує скромних трудівників, що роблять свою \"маленьку справу\" заради піднесення загального культурного рівня. Тому майбутній революції, наближення якої вже відчувалося, Андрій Сергійович Вязігін протиставив мирний труд.

Журнал \"Мирний труд\" позиціонував себе як мозковий центр чорносотенства. У ньому була розроблена ідеологія цього руху, якою він користується й нині. В основі її закладено думку про те, що підкорені Росією народи, включені до складу імперії зі своїми землями, мусять розчинитися серед великоросів і не повинні й мріяти ні про які елементи автономії, бо російський народ є єдиним господарем у своїй державі.

Українців і білорусів не можна визнати окремими народами, тому що тоді росіяни залишаться в меншості в Росії і з\'являться законні підстави для ліквідації імперії.

У журналі виношувалася ідея світового панування Росії, виходу її до \"світового вільного океану\"; проголошувалася необхідність застосувати зброю для досягнення цієї мети. Насильницькими методами повинна запроваджуватися великоруська гегемонія й усередині країни.

Антисемітизм став особливою темою, якою журнал займався постійно. Ототожнюючи поняття революційності і єврейства, \"Мирний труд\" намагався запровадити в суспільну свідомість думку, що революційність є ворожою національній свідомості й психології російського народу, який за головну ідею свого історичного буття має вірнопідданство царизму, а всі револ. заворушення є справою єврейської національної меншини. Часопис всіляко критикував і викривав єврейство, аж до проголошення цілком абсурдних ідей світової єврейської змови, захоплення євреями світового інформаційного ринку, виселення євреїв з Росії, хоча б і коштом самих росіян.

\"Мирний труд\" надавав свої сторінки відомим чорносотенним публіцистам В. Пуришкевичу, В. Шульгіну, Г. Шечкову.

Головний прозаїк журналу \"Мирний труд\" - лідер російських націоналістів Василь Шульгін. Повість \"Єврейка. Сторінка з історії наших днів\" розповідає про дружбу Вані Іванова й Борі Едельмана. Політична боротьба розвела їх у різні ідеологічні табори. Тому Іванов виступив у газеті з віршованим чорносотенним пасквілем, спрямованим проти євреїв. Як єврейка пані Едельман розуміла правоту Іванова. Вона відчувала призирство до жидів. Головна ідея повісті – щоб всі полюбили Росію. Ідеологія повісті: є найкраща частина єврейства, яка вписується в російське державне життя, але їх – одиниці, і вони не зможуть повести за собою масу одноплемінників, які хочуть знищити Росію.

В оповіданні \"Погром\" В. Шульгін зайняв позицію обєктивного, безстороннього спостерігача, журналістата, який описує, а не коментує побачене.

Поезія часопису – римована публіцистика.

Вірш Л. Кологривової \"Росія для росіян\" – образ будівництва російської держави.

Перший період в історії журналу \"Мирний труд\" та наступні трансформації.

Перший період. У 1902 р. вийшло 4 числа журналу, на початку 1903 р. – 5-те число. Проголошена Вязігіним програма дозволила залучити до участі у виданні університетські сили Харкова.

Професор О.В. Вєтухін виступив видавцем журналу і надав для редакції приміщення у власному будинку.

У Першому періоді зявилося багато вартісних матеріалівлів у науковому відділі журналу професора Харківського університету М.Ф. Сумцова (\"Відношення В.А. Жуковського до Г.Ф. Квітки, Т.Г. Шевченка\"), С.В. Соловйова, І.В. Нетушіла, Є.К. Редіна (\"Історія мистецв та рос. худ. старожитності\") та ін.

Літературний відділ формував В.І. Харцієв. Він переклав з польської твір, який друкувався п\'ять номерів поспіль (повіть Клеменса Юноші \"Чорне Болото\").

В журналі відчувався культ О.О. Потебні. Його вчення про зв\'язок народності, мови й мислення відповідало ідеологічному напрямку журнала. Важливе місце займало дослідження В.І. Харцієва \"Учення О.О. Потебні про народність і націоналізм\", в якому говорилося, що народ можна уявляти однією людською індивідуальністю. Але окрема людина сильна своїм звязком із цілим своєї нації, адже мова – знаряддя створення думки.

За В.І. Харцієвим, О.О. Потебня – запеклий словянофіл, який заперечував засмічення російської народної свідомості західними впливами. Особливо протестував В.І. Харцієв проти вчення О.О. Потебні про національне самогубство во імя класової боротьби.

Важливою для \"Мирного труда\" була стаття Ф.Г. Кашменського \"Спогади про професора Харківського університету О.О. Потебню\".

Хроніка подавала відомості про діяльність наукового товариств та громадських організацій. Найбільша увага приділялась \"Русскому собранию\", \"Мирний труд\" подавав огляди прочитаних у ньому доповідей.

У пятому номері вийшло повідомлення (під псевдонім А. Каут - Андрій Сергійович Вязігін), що 15 грудня 1902 р. Петербурзьке \"Русское собрание\" ухвалило клопотання про відкриття своїх відділів в інших містах Росії.

В редакційній статті \"Підсумки першого року\" Андрій Сергійович Вязігін писав, що невеликий гурток поборників російської національної ідеї розрісся в Харкові, завдяки чому журнал зміцнів і вийшло на 20 друкованих аркушів більше матеріалів, ніж планувалося. Андрій Сергійович Вязігін оголосив про перенесення продовження видання \"Мирного труда\" на 1 січня 1904 р.

\"Мирний труд\" допоміг Андрій Сергійович Вязігін згуртувати однодумців, унаслідок чого в 1903 р. він заснував харківський відділ \"Русского собрания\".