ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → Редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури

2.1.2. Типові помилки та недоліки редагування політичної літератури

Помилки в оформленні апарату видання:

  • відсутній УДК;

  • не зазначено кількість сторінок видання в каталожній картці;

  • в каталожній картці надано зайві відомості про художника-оформлювача тощо;

  • у випадку перекладного видання не зазначено мову оригіналу, ім\'я та прізвище перекладача (-ів);

  • наведення анотованої каталожної картки у випускових даних на останній сторінці видання;

  • відсутній зміст.

У жодному з проаналізованих видань не було виявлено елементів політичної агітації, пропаганди та провокації. Лише книга \"Проти комунізму та російського шовінізму\" містила деякі елементи антиагітації та антипропаганди щодо СРСР та імперських амбіція Російської Федерації, проте це не суперечить моральним, політичним, та законодавчим нормам України. Усі видання відповідають законодавчим нормам щодо поширення інформації, закріпленим у Конституції України та інших законодавчих актах. Що стосується лінгвістичних норм української та російської мов, то три з п\'яти проаналізованих видань були відредаговані на високому рівні, помилки були майже відсутні. Проте у двох виданнях (\"Донецька мафія. Перезавантаження\" та \"Проти комунізму та російського шовінізму\") кількість граматичних, синтаксичних та інших помилок перевищила припустимі п\'ять відсотків. Типовим також було написання цифри на початку речення, наявність росіянізмів, неправильне використання синонімічних форм слова щодо контексту речення.

2.2. Особливості редагування літератури релігійної тематики

В історії різних письмово-релігійних традицій, рано чи пізно, виникає комплекс схожих проблем, пов\'язаних із правильністю основних віросповідальних текстів, їх відповідністю першоджерелу. Через те, що для віруючих людей загублення чи викривлення священних смислів видається дуже небезпечним, всі релігійні традиції приходили до необхідності не просто записати, але кодифікувати основні книги-носії віри.

Зазвичай, до узгодженої думки щодо канонічного переліку творів лідери конфесій приходять раніше, ніж їм вдається виробити загальну думку щодо лексичної та текстової структури кожного окремого твору Святого Письма, що входить до канону.

В цілому редакційно-видавничий процес створення книжкового видання релігійної літератури майже не відрізняється від відповідних етапів підготовки та видання інших видів літератури. Залежно від виду релігійного видання, його редагування може відбуватися або за суворо регламентованими канонами, встановленими церквою, або із допущенням творчого елементу редагування. Однак не можна забувати, що навіть за таких умов редактор повинен пам\'ятати в першу чергу про межі втручання в релігійний твір.

У видавничо-редакційному процесі релігійних ЗМІ, які є офіційними органами зареєстрованої релігійної організації (конфесії), редактор повинен враховувати норми тієї релігії, яку сповідує його організація. Норми редагування релігійної літератури встановлюють уповноважені релігійні органи, офіційно зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Як правило, ці норми зафіксовані в письмовій формі. Здебільшого, вони суворіші та більш категоричні, ніж політичні [21; с. 150]. Те саме можна сказати і про книжкові видання, особливо щодо врахування норм тієї релігійної конфесії, до якої належить видання.

Особливість видання релігійної літератури полягає у невідповідності оформлення апарату видання, зокрема вихідних даних та відомостей, випускових даних загальноприйнятим нормам, закріпленим у відповідних стандартах. У книгах релігійної тематики, виданих до 1991 р. здебільшого взагалі відсутня будь-яка інформація про місце, час видання тощо. Звісно, з огляду на канонічність релігійних текстів, автор не вказується.

Основним поняттям при редагуванні релігійної літератури є канон. В першу чергу редактор повинен слідкувати за відповідністю матеріалу книжкового видання канонам тієї релігії, яку сповідує організація, яка видає книгу. У Великому енциклопедичному словнику є таке визначення поняття канон – (від грецького. kanon – норма – правило), зведення положень, що мають догматичний характер: 1) біблейський канон – сукупність книг Біблії, що визнаються церквою \"боговдохновенными\", вживаних в богослужінні як \"Священне писання\". Канони православної, католицької, протестантської церков дещо розрізняються складом творів; 2) церковний канон – правила в області догматизму, культу, організації церкви, зведені християнською церквою в закон; 3) (перен.) все, що твердо встановлене, стало загальноприйнятим. [4]

Більш детальне визначення, яким слід послуговуватись редакторові під час редагування канонічної релігійної літератури, є у Словнику церковних термінів:

КАНОН (грецьк. правило) – жанр церковної гімнографії: складний багатострофний твір, присвячений прославлянню к.л. свята або святого. Входить до складу богослужінь утрені, повечерія, полунощниці та деяких інших. Канон поділяється на пісні, кожна пісня складається з ірмоса і 46 тропарів (у піснях деяких канонів тропарів більше, напр., у Великому каноні св. Андрія Крітського до 30). Темою кожної пісні є біблейські пісні (які в старовині читалися перед піснями канону, а в наш час читаються тільки на богослужіннях утрені Великого поста). Число пісень канону може бути 3, 4, 8 і 9. Три і чотирипісенні канони уживаються в богослужіннях Великого поста і П\'ятидесятника. Дев\'ятипісенний всього один – Великий канон св. Андрія Крітського.

Восьмипісенні – це дев\'ятипісенні канони, в яких пропущена друга пісня. Ірмос є сполучною смисловою ланкою між змістом біблейської пісні та основною темою канону, вираженою в тропарях. Між 8 і 9 піснями канону утрені співається пісня Богородиці \"Величить душа Моя Панове...\" (Лк. 1; 46-55) і приспів, що прославляє Богородицю \"Чесну Херувим...\". Як жанр канон зявився у середині VII ст. Перші канони були написані св. Андрієм Крітським та св. Іоанном Дамаскіним. [27]

2.2.1. Редакторський аналіз книжкових видань релігійної літератури

У своїй роботі для дослідження ми взяли християнську релігійну літературу православної та католицької конфесій. Література інших світових релігій нами не розглядалася, оскільки її канони, мова написання, оформлення видань тощо дуже відрізняються від християнських та вимагають кропіткого тривалого попереднього дослідження.

З генеральної сукупності релігійної літератури для забезпечення репрезентативності нами було обрано такі книжкові видання: Мень Олександр \"Свет миру\", Єпископ Станіслав Падевський \"Учителю, де перебуваєш?\", Яцек Салій Ор \"Дражливі питання про...\", Православний тлумачний молитвослов та Євангеліє (див. дод. А).

Редакторський аналіз цих видань проводився за такими параметрами:

оформлення апарату видання; відповідність канонічним та догматичним нормам тієї релігійної конфесії, до якої належить видання; релігійна терміносистема; відповідність законодавчим нормам, закріпленим у КУ та ЗУ \"Про свободу совісті та релігійні організації\"; відповідність граматичним нормам української чи російської мов.

2.2.2. Типові помилки та недолітки редагування релігійної літератури

В оформленні апарату видання проаналізована нами релігійна література характеризується відсутністю уніфікованого способу наведення даних. Типові помилки: неправильне оформлення звороту титулу, наведення неповних випускових даних, відсутність змісту. В деяких випадках немає даних про видавництво, місто, та дату на титульному аркуші.