ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → \" Творча діяльність та взаємини Уласа Самчука у період Другої світової війни на матеріалах газети \"\"Волинь\"\"\"

Директор українського музею в Самборі проф. Іван Филипчак 20 березня 1942року писав до редакції \"Волині\": \"Ваша газета... нам дуже подобається, далеко більше як львівська, бо стоїть на висоті наших завдань\" [16; Р-280; 3; 37]. \"Газета \"Волинь\" розповсюджується не тільки на Волині, а і по всій Україні, - повідомляв адміністратора газети О.Петлюру начальник управління зв\'язку в Кіровограді Каймакан, - і на своїх сторінках відбиває життя всієї України і дає напрямок українському життю... А тому рахуємо про необхідність зміни назви газети \"Волинь\" на \"Українське слово\" [16; Р-280;2;6]. На цю пропозицію директор видавництва І.Тиктор відповів: \"Відносно зміни назви \"Волинь\" на іншу, більш репрезентативну, ми подбали. Правдоподібно в найближчому часі буде називатися \"Голос України\" і буде виходити 3 рази в тиждень, а згодом щоденно\" [16; Р-280; 2].

Читали \"Волинь\" не тільки по всій Україні - у Головині, Крем\'янці, Здолбунові, Кіровограді, Кам\'янць-Подільському, Острозі, Сарнах, Костополі, Козятині, Києві, Дубні, Гайвороні, Миргороді, Переяславі, Дермані, Мізочі, Бабині, Гощі, Городищі, Клевані, Корці, Межирічах, Мельчині, Радивилові, Варковичах, Тучині [16;Р-280;2,4,14,15,18,20,24,36,63], Ковелі, Луцьку [16;Р-280;6;23], Володимирі-Волинському [ 16; Р-280;1; 25; 8] (з квітня 1942 року часопис отримав статус загальноукраїнського), а й за тодішніми адміністративними замковій горі у межами України - в Німеччині, Галичині, Протектораті, Карпатській Україні [ 16;Р-280;2], Білорусії .В життя проект реорганізації \"Волині\" переведений не був через нестачу паперу та труднощі із транспортуванням газети.

Невідомими, залишаються джерела фінансування \"Волині\", хоча можна припустити, що здійснювалось воно з партійної каси ОУН(м) та через Головну Управу Українського національного об\'єднання(УНО) в Німеччині [9,с.123]. Є дані про те, що газета \"Волинь\" виходила на кошти, зібрані \"допомоговим комітетом\" у Рівному, контрольованим ОУН [21,с.4]. \"Рух Мельника, - йшлося в донесенні начальнику поліції і служби безпеки і розвідки Німеччини(СД) від 4 лютого 1942 року, - поступово зайняв керівні позиції у пресі (офіційній). Навіть якщо енергійні заходи і страти винних редакторів допомогли очистити на деякий час київську газету від шкідливих елементів, то в редакціях провінційних газет ще знаходяться переважно націоналістичні елементи, які не тільки надають газетам бажану рухові Мельника тенденцію, але, мабуть, забезпечують ОУН нелегальними матеріалами\" [21,с.13]. Зверталась за допомогою редакція і до міської управи в Рівному [21,с.124]. Частина прибутків від розповсюдження газети регулярно надходила на потреби рівненської \"Просвіти\" [21;с.7].

Феномен \"Волині\" 1941-1942 років можна означити поняттям, відомим у науковій літературі як \"преса керуюча\" [25,с.83]. Видавництво \"Волинь\" у Рівному займалось де-факто організацією української господарки, підприємництва, шкільництва, культурних справ, судівництва, вирішенням проблем Української Автокефальної Православної Церкви. Це, зокрема, знайшло відображення у поєднанні Уласом Самчуком обов\'язків головного редактора \"Волині\" з головуванням і членством в ряді інших політичних, культурних, громадських комітетів та організацій (товариство \"Сільський господар\", \"Просвіта\", комітет для святкування 20-ї річниці смерті 359 вояків армії УНР під Базаром та ін.). Публікації у \"Волині\" часто розглядались як інструкції чи директиви у їх діяльності.

Так, вже з вересня 1941 року на Волині розпочалась організація районових і сільських товариств \"Сільський господар\". Першим практичним заходом у цьому напрямку стала пропозиція новоствореного Рівненського обласного земельного відділу про скликання в кожному районі господарських нарад. Порядок денний передбачав обрання районових рад товариства \"Сільський господар\", а серед біжучих справ - \"довести до відома господарської наради: 1) статтю нашого земляка Уласа Самчука \"Завойовуймо міста\" [63].

З січня 1942 року у видавництві \"Волинь\" виходив щомісячний сільськогосподарський журнал \"Український хлібороб\", який взяв собі за мету, кажучи словами його редактора П.Колесника, \"змагати до того, щоб український народ став просвіченішим, розумнішим, а через те сильнішим. Бо хліборобських шкіл у нас дуже мало, щоб через них можна було перепустити таку велику кількість хліборобської маси. А, безумовно, всі хотіли б добути господарського знання, яке дало б усім спроможність станути до праці на рідній ріллі з такими відомостями, які допомагали б краще вести своє господарство\" [22].

Сприяв \"Український хлібороб\" також організації селян в товариства \"Сільський господар\". Протягом січня-жовтня 1942 року побачили світ 10 чисел журналу. Пізніше видання \"Українського хлібороба\" було перенесено до Києва, де стала виходити щотижнева ілюстрована сільськогосподарська газета з однойменною назвою за редакцією П. Лорценка.

Газета \"Волинь\" відображала на своїх сторінках також вирішення інших господарських і соціальних проблем краю: роботу Рівненського банку, протипожежної сторожі, медичної служби, міського комунального господарства та ін. Часопис не обмежувався простим висвітленням проблем, а намагався активно впливати на їх вирішення. Так, після випуску \"Волині\" почався процес \"українізації\" на залізниці. Як повідомляв редакцію начальник станції \"Здолбунів\" [16;Р-280;7;8;] з 235 працюючих на кінець жовтня 1941 року українці становили 188 чол. (80%), росіяни - 8 (3%), поляки - 35 (15 %), чехи – 4 (2%).

Серед інших справ, якими довелось невідкладно займатись редакторові \"Волині\" стала організація вчительських курсів. Ще 20 серпня 1941 року перед вчителями виступив Улас Самчук, який закликав їх розгорнути пропаганду на селі для заохочення населення організовувати господарство, переробні підприємства, переходити до міста, щоб опанувати торгівлю і промисловість [43,с.184]. З початком навчального року у Рівному було відкрито, як сказав в інтерв\'ю \"Волині\" бургомістр міста П.Бульба, 2 мішані українські гімназії, 4 початкові шестикласні школи, середня-технічна, торговельна, фахова, як також музична школи [3;с.4]. В.Штуль у статті \"Про роботу школи\" навів такі цифри: всього в області відкрито 1014 шкіл, у яких навчається 143000 дітей, працює 2590 вчителів [73;с.129]. Як подавав А.Демо-Довгопільський, у школах мала запроваджуватись нова методика виховання - виховання у національному дусі [25;с.85].