ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → \" Аналіз журналістських розслідувань на матерілах газети \"\"Голос України\"\"\"

Ще одним цікавим розслідуванням на історичну тематику є матеріал Михайла Відейко \"Русь і віщий Олег\". Ще на початку автор ставить собі мету дослідження:

\"Хто ж стояв на чолі величезної за тими часами флотилії, що прокралася дніпровими рукавами до древнього Києва? Хто об\'єднав північні й південні володіння русів через три роки після смерті Рюрика? Спадкоємець славного конунга був ще легендарнішою особистістю. Сучасники називали його Віщим Олегом. Віщий — тобто той, що відає майбутнє, отже —віщун, а то й чаклун\".

Поступово автор наводить різні історичні версії, зіставляє та аналізує їх. Виходить, по суті, історична справка про епоху князювання на Русі Олега, розроблена автором-розслідувачем на основі великої кількості зібраного матеріалу. Вражає те, що в своєму дослідженні М. Відейко використовує велику кількість джерел, як офіціальних (свідчення археологів, істориків), так і неофіціальних (слухи та різні версії), зібраних автором під час кропіткої праці).

Цікавим по своїй суті є розслідування на історичну тематику автора газети \"Голос України\", доктора політичних, кандидата психологічних наук, проректора з інформаційно-аналітичної роботи Університету \"Україна\" Валерія Бебика під назвою \"Римляни та теукри!\". Автор жаліється на те, що понад 1000 років українців годували політичними міфами Рюриковичів-Мономаховичів про те, що до запровадження християнства вони не мали ні власної історії, ні культури:

\"Так, зайди якісь, що відбрунькувалися від \"великорусской народности\"... Визнавалось, правда, що древні цивілізації на території України таки були: Мезин (Чернігівщина, ХХ—ХІІ тис. до н. е.), Кам\'яна Могила (Запоріжжя, ХІІ—ІІІ тис. до н. е.), Трипілля (Подніпров\'я, VІ—ІІ тис. до н. е.), Аратта-Оратта (ІV—ІІ тис. до н. е.), Скіфія (VІІ ст. до н. е. — ІІІ ст. н. е.), Ольвія (VІ ст. до н. е. — ІV ст. н. е.), Боспор (V ст. до н. е. — ІV ст. н. е.), Антія (ІІІ-VІ ст. н. е.) тощо. Але українці начебто не мають до них жодного стосунку, бо з\'явилися буцімто в \"Окраине\" лише у XІV ст. н. е. А що ж насправді?..\", — запитує В. Бебик.

Поступово, спираючись на праці відомих археологів та істориків (С. Бібікова, С. Стурлусона, А. Кифішина, В. Клочка, О. Білоусько та ін.), аналізуючи результати археологічних досліджень автор матеріалу В. Бебик приходить важливих висновків:

\"Узявши до уваги, що троянці були вихідцями з України, все стає на свої місця. Вони прийшли в Анатолію (сучасна Туреччина) зі своїми міфами, формами суспільного устрою та матеріальної культури.

Троя, будучи певною правонаступницею Шумеру (який успадкував культуру Енеїди), \"запозичила\" елементи своєї релігійно-філософської культури Стародавньому Єгиптові, Античній Греції, а через останню — Римській імперії.

І ще одне. За свідченням автора книги \"Мезия в І—ІІ веках нашей эры\" Г. Златковської, малоазіатські області поблизу Трої населяли ті самі фракійські племена, що і в Мезії. А В. Щербаков свого часу довів, що тамтешні мешканці були \"тисячами ниток\" пов\'язані з Трипіллям! Прадавнє українське коло замкнулось!\"

Так автор доводить, що український народ має глибокі корені.

В розслідуванні \"Роксолана: міфи і історія\" авторка Дарина Назарчук намагається віднайти правду про українську жінку-легенду Роксолану, яка полонила серце турецького султана Сулеймана І. Авторка шукає відповіді на такі запитання: \"Що це за дівчина? Звідки вона взялася? Як вдавалося їй понад три десятиліття залишатися однією з найвпливовіших постатей Турецької імперії?\"

Розкрити таємницю їй допомагає сучасний дослідник, відомий прикарпатський історик академік Володимир Грабовецький, який ось уже понад півстоліття намагається проникнути у таємницю цієї легендарної жінки.

Пошук В. Грабовецького та інших науковців, зокрема українського тюрколога і сходознавця, автора \"Історії Туреччини\" Агатангела Кримського і львівського вченого Я. Кіся показали, що історичних матеріалів з цієї теми надзвичайно мало. По суті, є лише одне першоджерело, яке вказує, що вона дочка попа з Рогатина. Про це писав тодішній польський посол поет-історик Самуїл Твардовський. Він дивувався, як це такий величний султан Сулейман І, якого європейці називали Пишним або Великим, Величавим, перед яким падали ниць правителі багатьох країн, \"дався водити себе за ніс\", як він писав, \"убогій дівчині\" з Рогатина. Більше того, всупереч мусульманським звичаям і законам ця дівчина стала його першою дружиною.

Однак, незважаючи на мізерну кількість історичних документів, мало хто нині не чув про Роксолану. Це більше завдяки легендам та художнім творам, зокрема, історичним романам Осипа Назарука і Павла Загребельного та відомому телесеріалу. Однак, зауважує В. Грабовецький, фантазія і домисли в цих творах далеко відірвалися від документального підгрунтя.

\"Що ж є правдою, а що вигадкою? Ось про Роксолану кажуть, що її справжнє прізвище — Настя Лісовська. Це так?\" — цікавиця авторка, на що отримує вичерпну відповідь дослідника:

\"На жаль, ми не знаємо досі ні хрещеного ім\'я, ні прізвища цієї дівчини. Щодо Насті Лісовської, то її придумали письменники, які, звичайно ж, мають право на домисли. І з\'явилося це ім\'я тільки в середині ХІХ століття. Ні у галицьких гродських книгах, ні у земських актах кінця ХV — початку ХVІ ст., які я тисячами переглянув, не знайдено жодної згадки про якийсь рід Лісовських. А у повідомленнях венеціанських послів зі Стамбула того періоду її називають Гасекі Хуррем, що у перекладі з турецької означає Весела (Радісна) Султанша, або ще Росса, Роса, Русса. Посли звернули увагу на жінку з Європи, яка раптом з\'явилася у стамбульському гаремі серед переважно азійських представниць. Звісно, що вона заінтригувала. Власне, з їхніх донесень Європа й довідалася про Роксолану\".

Дослідник жаліється на те, що багато фактів стосовно історії легендарної жінки Роксолани ще невідомо. На них можуть пролити світло турецькі архіви, які ще погано вивчені.