ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → \" Аналіз журналістських розслідувань на матерілах газети \"\"Голос України\"\"\"

Публіцист не голослівний у своїх роздумах. Він не лише наводить вражаючі своєю жорстокістю подробиці походу, а й пером очевидця змальовує факти з місця події, а й підкріпляє свої розмірковування логічними висновками.

\"Чим же відрізнялося поводження козаків Сагайдачного під час взяття ними Ливен, Єльця, Данкова, Лебедяни від діянь меншиковських вояків?

Так, казаки взяли ці прикордонні пункти, де ніс службу нечисленний військовий люд. Йти на Москву і залишати в тилу застави ворога? На війні це нелогічно. Але чи вирізали козаки при цьому мирний люд? Кречетник Яків Мосеєв говорив у Москві про поводження ворогів: \"Как черкасы (так називали українців. — С. П.) Елец взяли, а воеводы Андрей Полев да Иван Хрущом, да государев посланик Степан Хрущом, да Матвей Челюсткин, да крымских гонцов Ромозан с товарищи 12 человек, а их два кречетника Иван Петров да он, Яков, да ястребник Розгильдеи Григоров, да с ними ельчане немногие люди только человек з двесте и сидели в городе тот день, как острог взяли, до обеда\". Далі: \"А Елец, и посад, и город сожгли, а попов елецких всех, переграбя, отпустили. И людей всех ельчан, которых взяли за крестным целованием, з женами и з детьми отпустили, проводили до села\".

Автор намагається розповідати словами очевидців, що наближує матеріал до жанру репортажу, який логічно переходить у публіцистичний коментар:

\"Захоплення міст Московії Сагайдачним порівнювати з діями солдат Меньшикова в Батурині немає підстав — це події різного порядку. Меньшиков, як представник російської держави, з допомогою регулярної армії, карав у Батурині українців за їх бажання бути вільним народом. А королевич Владислав використовував найманців, у тому числі козаків, що не мали писаного статуту обмежень дій під час бою. До того ж у 1618 р. козаки не мали ні своєї держави, ні навіть автономії в складі Польщі. Україна не може каятися за їхні дії, пролиту безневинну кров — відповідальність за це в першу чергу несе та країна, накази якої вони виконували (і якої вже нема). За Московський похід відповідальність несуть також російські партії того часу, що обрали королевича Владислава своїм царем. Це частково їхнє бажання, ідеї перетворили Московію на руїну у \"смутний час\".

Розслідуючи причини і факти походу П. Сагайдачного на Москву, публіцист простежує історичну тенденцію антиукраїнських настроїв, які завершувалися нерідко кривавими наслідками.

Одним з таких наслідків став штучно створений великий голод 1933 року. До цієї теми звертається автор газети \"Голос України\" Данило Кулиняк в своєму розслідуванні \"Свідок злочину — полковник КДБ\". Журналіст починає свій матеріал з того, що повідомляє читачам про те, що його розслідування почалося ще за радянських часів і на нього пішов не один рік:

\"Нині з теми голодомору знято заборону. Я ж хочу розповісти про те, як третину сторіччя тому на Сумщині ми збирали інформацію про голод, коли така діяльність вважалася антирадянською і за неї можна було одержати кілька років ув\'язнення. [...]

Ця тема тоді замовчувалася, і ми, розуміючи загрозу втрати цінної інформації, адже очевидці поступово вимирали, почали збирати матеріали про голодомор\".

Розслідувач використовував в своєму розслідування такі джерела інформації, як газети тих років та свідчення очевидців трагедії:

\"1967 року я став науковцем Роменського краєзнавчого музею. Тут доля звела мене з багатьма ентузіастами краєзнавства. Серед них був Феодосій Сахно з містечка Сміле, 1911 року народження, нині покійний. Саме від нього я найбільше довідався про великий голод 1933 року в Україні — Феодосій Іванович пережив його. [...]

В архіві музею збереглися газети тих років, і навіть за ними можна було уявити масштаби трагедії. Бо коли в газетах того часу друкувалися реляції про те, що, наприклад, колгосп імені Леніна виконав 11 річних планів, то не важко здогадатися, що з того села вже вимели все. Повідомлення ж про те, що, наприклад, голова колгоспу \"Перше травня\" розстріляний за зрив хлібозаготівель (друкували в газетах і таке), свідчили про методи, якими більшовики домагалися виконання планів отих самих хлібозаготівель.\".

Всі факти, які розслідувач використав в своєму матеріалі, підкріплюються подробицями очевидців трагедії. Так, колишній голова колгоспу із села Плавинище Холоша розповів Данилу Кулиняку про те, як його мордували в НКВС за невиконання плану розкуркулення. Житель Смілого Микола Бойко повідав, як його засудили на 25 років лиш за те, що він, тракторист, дозволив своєму помічнику, дванадцятирічному хлопцю, взяти жменю посівного зерна, щоб врятувати від голодної смерті матір — вдову червоноармійця.

\"Дорогою з поля хлопчину спіймали. Він сказав, що йому дав зерно дядько Микола Бойко, й того арештували просто в полі. Між іншим, зерно хлопчина взяв без відома Бойка, але той не сказав цього на суді, щоб врятувати хлопця, його сестру і матір\".

Журналістом ще за радянських часів було зібрано багато фактів, але розслідування довелося припинити, так як його діяльність помітили і йому довелося бесідувати з начальником Сумського облуправління КДБ полковником Чепаком. Він пояснив Данилу Кулиняку суть його \"антирадянської діяльності\":

\"Що ти розповідаєш мені про тридцять третій! — сказав він. — Я народився в Яготинському районі і сам хлопчаком ледь не вмер з голоду, наше село майже все вимерло. Так що не треба мене в чомусь переконувати, я той голод пережив. Але зрозумій — не було постанови Політбюро ЦК партії про голод 33-го! Не було. Отже, офіційно і голоду не було. Значить, ти збираєш і поширюєш наклепи про радянську дійсність, за що передбачено покарання в кримінальному кодексі\".

Ця досить м\'яка розмова-попередження (чекістською мовою — профілактика) відбулася десь у 69 році — так з\'явилося ще одне свідчення очевидця, полковника КДБ Трохима Павловича Чепака, про що і свідчить назва матеріалу.

Це журналістське розслідування виділяється серед інших тим, що автор почав його ще за радянських часів, коли \"не було постанови Політбюро ЦК партії про голод 33-го!\" Ця тема була закрита для суспільства і кожного окремого громадянина в цілому, а оприлюднення, і навіть пошук фактів по ній жорстоко каралися законом.