ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → Творча особистість журналіста

У психології виділяють різні типи мислення:

1) наочно-дієве (що здійснюється шляхом маніпулювання об\'єктом);

2) наочно-образне (засноване на перетворенні образу предмету);

3) словесно-логічне (має на увазі опосередковане використання понять, логічних конструкцій, мовних засобів).

Серед розумових здібностей творчої особи виділяють наступні: легкість генерування ідей, здібність до перенесення, \"зчеплення\", згортання, зближення понять і ін. [13]. Так журналіст відшукує причиново-наслідкові зв\'язки там, де звичайна людина їх би не побачила.

У особові чинники журналістського потенціалу входять і інші здібності, і серед них можна назвати уміння спостерігати, дивуватися, знаходити в навколишньому світі цікаві подробиці і використовувати їх в своїй роботі [5].

Можна додати ще те, що журналіст - це яскрава особистість, життєрадісна, яка володіє об\'єктивною чуттєвістю, адже навіть у сьогочасному жорсткому світі, де побутує прагматичний стиль життя журналіст не є машиною, яка \"штампує\" новини, це людина яка має серце, співчуття, милосердя. Також журналіст – людина, яка є громадянином своєї держави. Ці риси здавалося б не несуть в собі якогось професіонального відтінку, але, як не дивно теж мають не аби яку роль саме у професійній діяльності журналіста.

Дуже важливо, щоб людина, яка обрала для себе роботу у засобах масової інформації, на психологічному рівні відчувала себе вільною, неповторною та цільною особистістю. Як зазначає В. Моїсеєв, журналіст не просто якийсь \"літератор\", що \"пописував\" для абстрактного \"почитуючого\" читача (глядача, слухача) або безпристрасний реєстратор подій, а відповідальний суб\'єкт суспільних процесів. Значення всієї журналістики припускає формування у окремого журналіста неприйняття позицій \"маленької людини\", \"стороннього спостерігача\", від якого, - пиши не пиши – нічого не залежить [5].

Тож, творчість є необхідним компонентом у \"приготуванні\" професіонального журналіста. Це багатогранне явище, яке не може бути розглянутим лише з однієї точки зору. Адже творчість є ще невід\'ємним ідентифікатором особистості взагалі, проявом її сутності.

РОЗДІЛ 2

ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ ЛЕОНІДА ПАРФЬОНОВА

На основі теоретичної частини був складений перелік критеріїв за якими ми спробуємо розібрати діяльність та творчу особистість відомого російського журналіста Леонід Парфьонова. Але спочатку, наведемо коротку біографічну довідку.

Тож, Леонід Парфьонов народився у 1960 році в місті Череповець Вологодської області, Росія. Його батько - звичайний інженер. Леонід виявив бажання писати і вступив до Ленінградського державного університету на факультет журналістики, який закінчив у 1983 році. Молодим журналістом Леонід вже друкувався у часописах \"Огонёк\", \"Правда\", \"Советская культура\", був кореспондентом газети \"Волгоградский комсомолец\". На телебачення Л. Парфьонов потрапив не відразу. Найбільшим досягненням на той час Леонід визнає одне з перших своїх інтерв\'ю на телебаченні з відомим музичним критиком Артемієм Троїцьким. Після цього Леонід Парфьонов відчув, що телебачення – його шлях до самореалізації, як журналіста. Він зрозумів, що здатен робити щось дуже не схоже на тодішні стандарти радянського ТБ. Тож, у 1987 році він знімає свій перший документальний фільм про покоління шестидесятників \"Діти ХХ з\'їзду\". Його робота була помічена, та журналіст був запрошений на російське \"Авторське телебачення\", де він й створив першу версію своєї програми \"Намедни\", яка стала класикою російського телебачення, здобула популярність не лише на батьківщині, а й у країнах СНД, зокрема й в Україні. \"Намедни\" разом з Парфьоновим \"переїхали\" на більш масштабний канал НТВ, де він стає членом ради директорів каналу та генеральним продюсером у 1993 році. Через декотрий час, а саме у 1997 році стартує авторський проект журналіста, який згодом здобуде шалену популярність серед телеглядачів – \"Намедни: 1961 – 1991. Наша эра\" - який став енциклопедією радянського життя. Перший вихід програми до ефіру відбувся 1 березня 1997 року. Потім \"Наша эра\" періодично з\'являлася на ТБ до квітня 1997 року, після чого настала тривала перерва. Вихід програми до ефіру був відновлений в грудні 1997 року.

6 лютого 2003 року Леонід Парфьонов заявив, що програма \"Намедни\" більше виходити не буде. А в червні 2004 року Л. Парфьонов був звільнений з телекомпанії НТВ. Звільнення Леоніда Парфьонова пов\'язане з сюжетом \"Вийти заміж за Зелімхана\", забороненим до показу на європейську частину Росії. У основі сюжету - інтерв\'ю зі вдовою пана Яндарбієва Малікой, яке вийшло в ефір, незважаючи на пряму заборону керівництва. У результаті програма \"Намедни\" припинила своє існування, а керівник і ведучий програми був звільнений з каналу. Безпосередньо після цього, 5 червня 2004 року, Леонід Парфьонов був висунутий на здобуття Лейпцігзької премії засобів масової інформації за 2004 рік. Головною подією року для Парфьонова, на його думку, стало досягнення програмою \"Намедни\" того рівня, після якого вона була закрита.

На початку грудня 2004 року Леонід Парфьонов прийняв пропозицію компанії \"Axel Springer Russia\", що видає тижневик \"Русский Newsweek\", стати головним редактором журналу. За словами самого Парфьонова, нове призначення не виключає його співпраці з телебаченням. Леонід Парфьонов - автор ідеї і співавтор сценарію перших і других \"Пісень про головне\" (ОРТ), член Академії російського телебачення, лауреат премії Спілки журналістів і ТЕФІ-2000 (спец. приз Академії). Леонід Парфьонов - автор телефільмів \"17 миттєвостей весни. 25 років опісля\" і \"Місце зустрічі. 20 років опісля\", що виходили на НТВ в циклі \"Новітня історія\", а також циклів \"Намедни. 1961-1991\", \"Намедні. 1991- 2000\", телефільмів \"Ваш Жванецький\", \"Життя Солженіцина\", \"Століття Набокова\", \"Живий Пушкін\", \"Російська імперія\".

Леонід Парфьонов, бачимо, багато що досяг у журналістиці. З метою якнайглибше зрозуміти роль цього журналіста в суспільному житті глядачів й читачів, як безпосередньої аудиторії Леоніда Парфьонова ми за допомогою глобальної мережі \"Інтернет\" провели опитування, де поставили питання про значення творчої діяльності Парфьонова його російській аудиторії. Та отримали такі цікаві відгуки: