ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → Франко І.Я. як редактор і журналіст

\"Дрібна бібліотека\", безперечно, справила певний вплив на громадську думку, привернувши увагу як молоді, так і старшої інтелігенції до сучасної науки та літератури. Хоча в цей раз грошова скрута та політичні переслідування не дали Франкові продовжити цей проект, згодом він відновив його у вигляді \"Наукової бібліотеки\" та \"Хлопської бібліотеки\".

РОЗДІЛ 4

Франко - редактор журналу \"Світ\"

Період існування журналу \"Світ\" - 1881-82 роки - позначений значним послабленням революційного руху радикалів і посиленням їхніх ідейних супротивників, москвофілів і особливо народовців. У 1880 році виникають видання, якім судилося відіграти величезну, чи не вирішальну роль в консолідації галичан: журнал \"Зоря\" та газета \"Діло\". Іван Франко співпрацює в \"Ділі\" - на той час справді передовому виданні, що поставило собі за мету досягти компромісу з москвофілами - як співпрацював і в народовському виданні \"Правда\", редаґованому тим самим В. Барвінським, до його закриття у 1880 році. Виправдовуючи себе перед Драгомановим та іншими однодумцями, він називав єдиною причиною співпраці в виданнях опонентів жахливу фінансову скруту. Насправді ж Барвінський зробив усе, щоб залучити до створення \"Діла\" якомога більше молодих прогресивних авторів, в тому числі і з-поміж радикалів.

Народовська, або \"українофільська\" преса на довгі роки посіла чільне місце за популярністю серед галицьких українців всіх соціальних верств. Проголошений Барвінським курс на порозуміння з представниками інших партій допоміг \"Ділу\" розширити свою аудиторію за рахунок промосквофільської або промарксистської частини галичан. Щоб конкурувати з народовцями, журналістам-радикалам необхідно було виробити якісно нову концепцію, навчитися поміркованості, переосмислити саму ідею своїх видань.

Інша народовська газета - \"Батьківщина\" Ю. Романчука - була заснована в 1879 році і досягла великого успіху. Франко високо оцінював редакторську майстерність Романчука та готовність \"Батьківщини\" йти на компроміс не тільки з політичними опонентами, а з одвічним \"супостатом\" галицьких українців - поляками. Але \"Батьківщина\" не оцінила крок назустріч, який у 1881 році зробили Павлик та Драгоманов, запропонувавши виданню співпрацю. Романчук відмовив, пояснивши це розбіжністю у політичних поглядах. Сам Франко, хоч оцінював \"Батьківщину\" позитивно, всіляко відраджував Павлика від спроб єднання з народовцями.

Отже, з кінця 1879 року Франко плекав нові плани щодо видання газети. Ним була написана програма видання, названого \"Новою основою\". Програма ця була, за сформованою вже традицією, складена здебільшого з \"розвінчування та викриття\" народовської та москвофільської преси. Але з листів Франка до Павлика та Драгоманова, з його власних нотаток збирається цілісний образ справді доволі прогресивного видання, яке, незважаючи на вимушену стриманість (для замирення з цензурою), служило б для реалізації та принесенню в маси Франкових вже набагато більш зрілих та самостійних ідей. \"Нехай думки, котрі заступати буде \"Нова основа\", розходяться всюди, нехай вкорінюються в усіх головах, нехай стають справді основою для вироблення ясних, поступових переконань, основою для викликання нового, живішого руху умислового у нас, для духовного з\'єднання, для спільної праці цілої інтелігенції для народу!\"

Одначе дозволу на видання газети Франко не отримав. Приводом до цього було те, що він не мав 24 років і відповідно до нового закону про пресу не міг бути редактором, так само як і Іван Белей та Михайло Павлик. Спершу підставною особою-редактором погодився бути студент Степан Жидовський, але, побачивши, що в програмі \"Нової основи\" поліція підкреслила червоним \"принцип колективізму\", злякався і відмовився. Белей і Терлецький радили відкласти видання \"Нової основи\" до наступного року, Франко ж наполягав на тому, що необхідно виконати обіцянки (позаяк \"Нова основа\" була широко розрекламована серед прорадикальної молоді). Кошти на видання газети з великим трудом випрошувалися Франком у Великій Україні. Драгоманов на цей раз видання не підтримав, і ані порад, ані допомоги від нього Франко не діждався.

У 1879 і 1880 роках видання \"Нової основи\" було неможливе. Франко, потерпаючи від страшної скрути, спершу вступає до війська, а в березня 1880 року потрапляє до в\'язниці, звідки виходить лише у червні. Тяжко хворий, Франко до осені лікується в рідному селі, а в жовтні, повернувшися до Львова, з новими силами відновлює діяльність з видання радикального видання.

Було вирішено видавати щомісячний журнал (до концепції власне газети \"Нова основа\" більше не поверталися), відповідальним редактором якого став Іван Белей, а названо його було \"Світ\". Фактичним редактором був Франко. Практичною метою журналу \"Світ\" було, як писав Франко в одному з листів до Драгоманова в листопаді 1880 року, було \"спричинитися до збудження і піддержання живішого руху серед молодіжі і навіть серед люду\". Теперішню поміркованість Франка неможливо й порівняти з юнацьким запалом 1878 року. \"Соціалістів в Галичині так мало, вони так розсипані і запуджені, що поки що годі й думати о якій-небудь організації між ними. І до такої організації не швидко й дійже, хоч тепер може надіятися печатним словом хоть що то повернути людей в той бік\". Це зовсім не той Франко, що був упевнений у скорій і легкій перемозі марксизму в Галичині і в цілому світі.

Від початку за задумом Франка редакція \"літературно-науково-політичної часописі\", якою проголошений був \"Світ\", була розділена на багато відділів, \"департаментів\", кожен з яких мав редагувати відповідний відділ газети. Але, виправдавши найгірші сподівання Павлика, студенти, на чию совість було віддано більшість департаментів, не виправдали довіри редакторів, а Драгоманов і зовсім відмовився від запропонованого йому історичного департаменту. Відтак Франко та Белей з декількома студентами мусили самі виконувати цю титанічну роботу.

Журнал справді був надзвичайно демократичним, в ньому, як писав сам Франко, вперше зустрілися галицькі українці, \"малороси\" та українські емігранти: Белей, Франко, Терлецький, О. Кониський, Б. Грінченко, Драгоманов, Ф. Вовк. Одначе саме в \"Світі\" роль Франка була надзвичайно великою. Приблизно 6/10 обсягу всіх випусків \"Світу\" (у січня 1881-вересні 1882 вийшов 21 номер) займали твори Франка. В усіх без винятку випусках \"Світу\" друкувалася по частинах повість \"Борислав сміється\", також було опубліковане Франкове оповідання \"Добрий заробок\". Інші літературні твори, публіковані у \"Світі\", зокрема нариси О. Кониського, виглядали дуже слабко в порівнянні з Франковими. Усю величезну редакторську роботу Франко провадив, знаходячися в Нагуєвичах.