ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → Франко І.Я. як редактор і журналіст

Програма діяльності інтелігенції серед народу виступала в журналі не дуже чітко і не зовсім виразно, зводилася до просвіти і науки (дивним чином повертаючи до народницьких гасел), журнал не вказував жодних конкретних шляхів роботи передової інтелігенції серед трудящих. \"Громадський друг\" дав ідеал інтелігента-борця, сповненого віри в майбутній соціалістичний лад і безмежної відданості народові і ідеї.

Чи є сенс казати, що соціалізм Франко і його товариші взялися пропагувати в Галичині завчасно, а надто необачним було говорити про нього як про річ певну, яка неодмінно ось-ось станеться? На відміну від індустріальної Німеччини та великої, погано склеєної Російської імперії Галичина, сировинний придаток Австро-Угорщини, лояльна і покірлива провінція, весь \"робучий клас\" якої вичерпувався кількома тисячами ріпників у Бориславі і Дрогобичі (що їх так наполегливо описував Франко в своїх прозових творах), а селянство схильне було вірити в образ \"доброго цісаря\", не мала жодних передумов до укорінення та зростання соціалістичної революції. Галицькі русини ще не встигли усвідомити себе як націю, тим більше - зрозуміти свою спорідненість з підросійськими українцями, а підняти народ, що не усвідомлює себе народом, на боротьбу... На жаль, за цими примарами Франко ганявся до глибокої старості, то відходячи від української ідеї, то раптом стаючи її палким прихильником, то вихваляючи росіян як \"волю, що йде зі Сходу\", то стаючи на проєвропейські позиції. І тільки перед самою смертю, лежачи у окупованому росіянами Львові, він нарешті усвідомив хибність своїх молодечих поривань. Втім, і щодо цього можуть бути сумніви.

Можна сказати, що \"Громадський друг\", \"Дзвін\" і \"Молот\" досягли досить вагомих результатів у справі залучення радикально або анархічно настроєної молоді до соціалістичної ідеї. Та побачивши, що усяка спроба видання в подібному ключі буде переслідуватися владою, Франко спрямував свої зусилля на безперечно набагато ціннішу і потрібнішу для українського народу діяльність.

РОЗДІЛ 3

\"Дрібна бібліотека\": Франко знайомить Галичину з Європою

Ще з часів реорганізації журналу \"Друг\" Франко серйозно планував видання серії перекладних творів, метою якої було познайомити українського читача з найкращими зразками світової літератури. У літературних альманахах та журналах Галичини часто публікувалися уривки, а також цілі твори європейських письменників, активно займалася цим і редакція \"Друга\", але кострубаті переклади на \"язичіє\", відсутність у авторів перекладацького хисту, а також дилетантський добір творів - усе це давало невтішний результат. Твори російських письменників друкувалися в оригіналі, що робило їх зрозумілими лише для навченого в семінаріях духовенства та для фанатичних москвофілів. Простому народові, міркував Франко, потрібні переклади на живу народну мову. Саме до цієї роботи, знайшовши меценатів, Франко залучає на початку 1879 року представників передової творчої молоді. На пропозицію Белея видання було названо \"Дрібною бібліотекою\". Першою книжечкою стала брошура \"Повісті Еркмана - Шатріана\" в перекладі Белея, частково передрукована з \"Друга\". Одночасно з \"Повістями\" вийшло оповідання Г. Іванова \"Війна за волю\" в перекладі Франка. У передмові до нього Франко пише: \"Віддавна вже віримо ми в гадку, що вчинимо прислугу землякам, а дальше і вбогій літературі нашій, взявшись видавати дрібними книжечками - \"метеликами\" - бібліотеку цікавих і добірних творів літературних\".

Франко визначив мету \"Дрібної бібліотеки\" насамперед у вихованні нової ґенерації, а отже омріяної \"революційної інтелігенції\", і планував орієнтувати її на молодь. Павлик не був із цим згоден, вважаючи, що орієнтуватися треба на простий народ, але згодом перемогла концепція Франка: виховувати з допомогою \"Дрібної бібліотеки\" з молоді нову, високоосвічену інтелігенцію, яка б понесла потім передові суспільні думки й наукові досягнення в народ. Франко хотів надати \"Дрібній бібліотеці\" практичного значення в галузі освіти і наполягав, щоб у ній превалювали переклади наукових праць.

\"Дрібна бібліотека\" друкувалася найпрогресивнішим на той час фонетичним правописом - \"драгоманівкою\", і тільки деколи - \"кулішівкою\". Під час роботи над \"Дрібною бібліотекою\" Франко зблизився з народовською молоддю з \"Дружного лихваря\", і в цьому гуртку також готувалися до друку переклади.

Серед визначних творів, що стали приступні для галицького читача завдяки \"Дрібній бібліотеці\", слід назвати містерію \"Каїн\" Байрона, \"Думи і пісні найзнатніших європейських поетів\" (все в перекладі Франка), роман \"Довбня\" Еміля Золя в перекладі О. Рошкевич, а завершувало серію оповідання Франка \"На дні\". Другу групу видань \"Дрібної бібліотеки\" складали переклади наукових творів з галузі суспільних та природничих наук, метою яких була популяризація серед широких кіл інтелігенції кращих досягнень передової науки та поширення матеріалістичного світогляду в Західній Україні. Цікава подробиця: у десятому та одинадцятому випусках були опубліковані дві статті бельгійського економіста і публіциста Е. Лавеле у перекладах Франка \"Власність ґрунтова і її історія\" та \"Сільська община в Росії\". За збігом обставин саме Лавеле за свою критику \"Капіталу\" Маркса був підданий анафемі як втілення \"ідіотизму буржуазних мислителів\". Радянські літературознавці, не змігши приховати цей явний прокол Франка-марксиста, знайшли \"виправдання\": Франко просто помилився, бо не був ще настільки загартований, щоб відрізнити \"правду\" від \"буржуазної брехні\".

В другій половині 1879 року Франко вирішує здійснити своєрідну \"експедицію\" з метою роз\'яснення марксистських ідей серед народовської інтелігенції старшого покоління. Він розміщує у \"Правді\" свій переклад праці німецького соціаліста Ганса Шеля \"Суспільно-політичні сторонництва в Німеччині\", що згодом вийшла з передмовою Франка в \"Дрібній бібліотеці\". Редакція \"Правди\" намагалася висловити своє ставлення до соціалізму взагалі і Шеля зокрема, на що Франко негайно відреагував статтею \"Редакція \"Правди\" в боротьбі з вітряками\", спрямованою на те ж, що і \"Критичні письма о галицькій інтелігенції\" - викриття і розвінчання. Отже, порозуміння з народовцями не вийшло і в цей раз. \"Дрібної бібліотеки\" не вистачало для того, щоб в повний голос пропагувати революційні ідеї, і в 1879 році Франко починає роботу, спрямовану на організацію власної газети. Але сталося інакше. Навесні 1880 року Франка було ув\'язнено, і, коли за три місяці він вийшов з в\'язниці, йому буквально загрожувала голодна смерть. Однодумці зібрали кошти на одну лише книжечку - оповідання \"На дні\", яке і стало останнім, чотирнадцятим випуском \"Дрібної бібліотеки\".