ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → Іван Франко і Наталія Кобринська біля витоків української жіночої преси. Друга половина ХІХ ст.

В листі до І. Франка, пояснюючи причину затримки повісті, Олена Пчілка писала: \"... Прислати свого оповідання дуже швидко не можу. Не бачу й користі в тім, щоб альманах вийшов якомога швидше. Не в швидкості діло, а в добрості книжки. – Лежав, лежав альманах, а тут одразу й загорілось! І хватай якомога скоріш: шити, ділити – завтра Великдень! – Коли ж друк так з\'єднаний з Вашим від\'їздом із міста, то можна ж і, вернувшись, додрукувать альманах ... Коли ж так сильно хочете скінчити з друком до Великодня, то, значить, обходитесь без мене! Оповіданнів маю аж два готових, коли б об тім ішлося, щоб послать \"щонебуть\", але ж я тепер пишу річ спеціально задуману для альманаха, з ідеєю належачою до однієї з сторін жіночого просвітнього питання – і не хотіла б зляпати те оповідання як-небудь. Хочете дати мені час, - пришлю Вам дійсно щось цінне, а ні, то як собі хочете! Об тім, що мої писання опиняться в кінці книжки, - не журіться! Нехай це буде моя вина!\"**.

І. Франко погодився з письменницею, і, навіть після значних скорочень, зроблених ним, повість О. Пчілки \"Товаришки\" зайняла четвертину альманаха, який вийшов з друку у 1887 р. із зазначенням, що жіночий альманах \"Перший вінок\" виданий коштом і заходом Наталії Кобринської і Олени Пчілки\".

Користуючись популярністю серед галицької української інтелігенції і виконуючи обіцянку, яку він дав Н. Кобринській, зобов\'язуючись допомагати у виданні жіночого альманаху, звертається до Уляни Кравченко, яка працювала вчителькою і була обізнана безпосередньо з працею педагога, з проханням написати \"спомини про своє учительське життя\". Пояснюючи причину свого прохання, він писав: \"Пані Кобринська задумала між іншим подати \"очерки про життя учительки\". Очерк той написала вона, але на лихо вийшов він доволі слабий, так що якось ніяково його друкувати. Так от я рішив звернутися до Вас з просьбою: чи не могли б Ви написати свої спомини про своє учительське життя у Бібрці і Стоках, від початку до кінця, з його добрими сторонами і злими. Головне звернути би треба увагу на відносини людей, дітей і товаришів – учительки до учителів, і здається, що про все те Ви будете могти розказати багато цікавого. Статейку, будьте ласкаві, написати попросту, без прикрас, без рефлексій, давайте самі факти, подайте копії (дослівні) листів тих дівчат, що до Вас писали, і розкажіть про ту історію, котра закінчила Ваше учительство в Бібрці, із вираженням імен або й без вираження, як Вам сподобається. Я, яко редактор альманаху, дуже бажав би, щоб така стаття Вашого пера була в нім надрукована ... \" І тільки з цензурних міркувань спомини Уляни Кравченко не були вміщені в альманасі.

Уляна Кравченко такі спогади тоді ж написала і надіслала І. Франкові, але вони не були надруковані в альманасі \"Перший вінок\"**.

Було й чимало прикрих для Франка та Н. Кобринської непорозумінь, пов\'язаних з працею над виданням альманаху. Не все було гаразд і у Н.Кобринської, як це часто буває у ході творчого натхнення у всіх письменників чи майстрів мистецтва. Не зовсім вдалим було й її оповідання з життя провінційної вчительки. Тоді знову допомога І. Франка стала в пригоді їй.

Вже після виходу \"Першого вінка\" писала Н. Кобринська до дружини І. Франка, що без допомоги І. Франка не вдалося б їй видати альманах: \"не вдала була б його сама видати, то дійсно не знаю, як і коли буду могла Вашому чоловікові за тоту велику послугу віддячитись – натепер передайте наше руське спасибі!\"*

Альманах \"Перший вінок\" був визначною подією в українському духовному житті. На його сторінках видруковано п\'ятдесят цікавих творів, що було справжнім маніфестом українського жіноцтва, на прапорі якого твердою рукою І. Франка закарбовані два гасла, яких так чекала українська громадськість – це національна єдність та соборність, тому що \"сімнадцять голосів галичанок і придніпрянок, представлення усіх суспільних класів – виявили панівне бажання духовного відродження української жінки, відтворили економічний та соціальний стан міського, сільського та інтелігентського жіноцтва, вказали на нові змагання й осяги жіноцтва європейських країн, визначили роль української жінки в житті свого народу. Це не тільки перше в нас того роду видання, але й досі не перевершене. А й у світовій літературі жіночого руху \"Перший вінок\" займає місце окремішнє й визначне – своїм широким закроєм тем, неперечним рівнем їх трактування а глибоким ідейним підходом, з яким подані почуття й ідеали молодих українок, пройнятих новими змаганнями\" – писала дослідниця українського жіночого руху Ірена Книш.**

Високу оцінку альманахові дав також І. Франко у працях \"Нарис історії українського-руської літератури до 1890 р.\" та \"З останніх десятиліть ХІХ віку\". В останній праці він писав, що альманах \"Перший вінок\", виданий Н.Кобринською, належить до найкращих видань з десятиліття 80-х рр. ХІХ ст., а для \"історика нашої культури і нашого національного відродження ся книжечка завжди буде дорогоцінною пам\'яткою. В ній, мов у дзеркалі, малюється і сумний, безтямний стан нашого ніби інтелігентного жіноцтва в давнішнім часі, і перші початки та успів\'я нового руху ,і сучасний економічний та соціальний стан української жінки, селянки й інтелігентної, і почуття та ідеали жіночої молодіжи, надиханої новими змаганнями.\"***

А в листі до Н. Кобринської від 10 жовтня 1887 р. відповідаючи на її докори \"щодо зміни ... становища зглядом народовців\", І. Франко ще раз високо оцінив значення виданих ними праць. \"Я думаю, що ми обоє видавництвами біжучого року хоч трішечки доказали, що можна дещо зробити й поза народовськими ложами. \"Жіночий альманах\", \"З вершин і низин\", \"Наукова бібліотека\" – невже се не докази? Невже так мало охоти осталось у Вас до дальшої самостійної роботи навіть після того, що самі народовці мусили за тими починами нашої самостійної роботи признати велике, майже історичне значення? А прецінь можна сказати сміло, що іменно ті наші роботи (включаю сюди і другий том \"Наукової бібліотеки\", котрий швидко повинен вийти) становлять майже все, що в біжучому році появилося цінного й оригінального в галицько-руській літературі!\"*

І. Франко бачив, що Н. Кобринська поступово стає благовісницею шляхетних поривань за перемогу правди, за волю української жінки ,стає в один ряд з відомими діячами українського визвольного руху. Коли ж Й. Коржан розпочав працю над виданнями \"Наукового словника\", а це було видання енциклопедичного типу, запросив через Ф. Ржегоржа до співпраці І. Франка, то в листі до Й. Коржана писав український поет:

\"Як би ви бажали ширше представити літературу, історію, культуру і етнографію русько-українського народу, то я міг би організувати для цієї мети роботу, долучаючи до неї знайомих мені українських істориків, етнографів, лінгвістів, літераторів (маю на увазі передусім п. Антоновича, Драгоманова, Науменка, Житецького, Волкова, Павлика, Терлецького, Олесницького, Кобринську), і думаю, що ми зуміли б цю частину нового словника представити набагато краще, ніж це мало місце в словнику Рігера.\" *