ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → Партійно-радянська преса України: злети на фоні падіння

Реферат на тему:

Партійно-радянська преса України: злети на фоні падіння

Перемога \"робітничо-селянської\" більшовицької революції в Росії у жовтні 1917 року справила величезне враження на українське суспільство, адже переважна кількість національної території країни відносилася до Росії, а отже, події в метрополії прямо впливали на долі її населення. Ідейно-політичне розшарування у зв\'язку з новим поворотом революції, політичні гасла та звернення, надії і сподівання, що друкувалися на сторінках тогочасних газет, віддзеркалюють реальний стан суспільства, збудженого не тільки можливістю, а й необхідністю прийняття історичних рішень.

Вище було розглянуто історію появи і становлення більшовицької преси в ході \"медового\" періоду її розвитку в Україні.

Врешті з перебігом історичних подій ситуація в Україні радикально змінилася. \"Друга людина\" після Леніна в Росії, Л. Троцький, очоливши наркомат військових справ, разом з Й. Сталіним зумів поставити в Червону армію10 мільйонів пролетарів і селян, використовуючи одночасно і пропаганду, і терор. А Червона армія вирішила майже всі національні проблеми Росії, в тому числі й українську.

Компартійна влада в Україні встановлювалася тричі, і щоразу в ході громадянської війни, тобто насильницьким шляхом. Червона армія приходила в населені пункти, які були зруйновані й спалені, в яких не було продуктів, не було промисловості, де було дезорганізоване населення. Тобто радянська влада встановлювалася на руїні. Це позначалося й на розвиткові преси. Значну роль в її становленні відіграли військові газети Червоної армії.

Почалася історія цієї армійсько-партійної преси від видань, які ще не визначали навіть місця свого виходу в світ: \"Бюллетень Военно-революционного комитета Х армии\", київського \"Бюллетеня комитета Юго-Западного фронта\" (лишається невідомим, якого саме комітету), або у 1918 р. \"Известия армейского исполкома 1-й армии\" чи \"Борьба с контрреволюцией. Орган революционных войск 2-й армии Восточного фронта\".

Згодом цей загін преси був упорядкований і, так би мовити, від партизанщини перейшов на регулярну основу: видавати їх було доручено відповідним політвідділам та штабам, як, наприклад, \"Борец за коммунизм. Издание Политотдела 1-й Заднепровской дивизии (ст. Ново-Алексеевка)\" або \"Борец за свободу. Издание штаба особой группы Украинской Советской армии\", збереглося 35 її номерів, виданих у Катеринославі. Там же у 1919 р. видавався \"Бюллетень Военного совета Екатеринославского крепостного района\". В Одесі видавався в 1919 р. \"Голос красноармейца\" - видання політвідділу реввоєнради 1-ї Української радянської армії. Часописи видавалися навіть під окремі воєнні кампанії - наприклад, \"Долой Деникина\" (1919 р.) - орган політвідділу радянскої армії, або \"Добьем Врангеля!\" (1920 р.), що друкувалася в Купянську.

У 1919 р. під однією назвою \"Красная звезда\" виходило кілька видань:

газета Харківського губкому КП(б)У і політуправління Харківського окружного військового комісаріату,

видання Політвідділу (так в оригіналі - авт.) Н-ської стрілецької дивізії,

орган Київського Воєнно-Окружного Агітаційно-просвітницького управління,

орган реввоєнради Н-ської Радянської Армії,

орган реввоєнради Південного фронту.

Врешті почала видаватися головна армійська газета - щоденна \"Красная Армия\", орган народного комісаріату у військових справах.

Лишається додати \"Красную правду\" - орган Н-ської дивізії та \"За правду\" - орган політвідділу 57-ї дивізії Радянської Армії - і в цілому можна уявити цілий прошарок преси часів громадянської війни.

Зміст пересічного номера складали розпорядження й накази командування, політвідділу, поради у справі вивчення марксизму, повідомлення з передової, листи червоноармійців, пропагандистські матеріали щодо міжнародного становища, положення в тилу тощо.

Звернімо увагу: весь цей прошарок складається майже виключно з преси російськомовної. По-перше, це робилося з огляду на принципові положення пролетарського інтернаціоналізму. По-друге - з міркувань більш практичних: на той час у складі більшовицьких військ в Україні саме українців було не більше 12 відсотків. Значно більше їх було у Петлюри, Махна, під командуванням Головного повстанського штабу Ю. Мазуренка тощо.

1920-1921 роки принесли порівняно більше розмаїття у світ преси збройних сил. Дався взнаки досвід, як військовий, так і газетярський. Почалася певна спеціалізація: замість, так би мовити, загальноармійських видань почали виходити \"Красный кавалерист. Орган политотдела кавалерийских частей Киевского военного округа\", \"Красный моряк. Орган политотдела обороны западным сектором Черного моря\", \"Красный Черноморско-Азовский флот\". Цікавим є приклад видання з красномовною назвою \"Листок больного и раненого красноармейца\", від якого збереглося 4 номери за 1920 рік.

Від тих часів розпочалася й історія чекістської преси, зокрема, від газети із зловісною назвою \"Красный меч. Орган Политотдела Особого корпуса войск ВУЧК\". Ось рядки з номеру за 26 січня 1919 р. цього видання, що передають настрої тогочасного карального апарату, а отже й партії, що ним керувала:

\"Для нас нема і не може бути старих засад моралі і гуманності, вигаданих буржуазією. Нам усе дозволено... Жертви, яких ми вимагаємо, - рятівні жертви. Вони встеляють шлях до світлого царства Праці, Свободи і Правди. Кров? Нехай кров, якщо тільки нею можна забарвити в червоний колір сіро-білий стяг старого розбійницького світу\" (переклад С. Горєвалова).

Згодом, при повній підтримці з боку партії, яка першою від цієї організації й постраждала, зросла ціла низка відповідних \"галузевих\" газет, тобто видань НКВС - \"На варті Жовтня\", \"На страже социализма\" (Сталінська область), \"Радянський вартовий\" (Харківська область) тощо.

Зовсім екзотичним на цьому тлі здається \"Пулемет\" - \"Листок сатиры и юмора. Приложение к газете \"Красный боец\", на сторінках якого у 1920 р. знайшлося місце для глузування з ворогів революції та з власних боягузів - але справжні проблеми воєнного будівництва його редактори порушувати не насмілювалися.

Склався певний досвід видання одноденних газет: \"Красным бойцам\" - \"Однодневная газета \"Помощи фронту\", або \"Книга Красной Армии\" (у Київському військовому окрузі), або \"Неделя фронта\" (Миколаїв) чи \"Привет красной коннице\", присвячений \"славной Конной Армии и ее герою-вождю Буденному\".

Поряд з щотижневиками, такими як \"Красный боец. Орган Политпросветотдела при Донецгубвоенкомате\" (Луганськ), почали видаватися щоденники: \"Красный боец. Ежедневная газета Политотдела Реввоенсовета 6-й армии\".

Наближалося закінчення громадянської війни в Україні - і це також позначилося на армійській пресі. Тон її матеріалів став іншим. Замість бойових назв газет типу \"Только вперед. Фронтовая газета Политотдела 14-й армии\" з\'явилися мирні: \"Часовой труда\" - при цьому слід звернути увагу на те, що цей часопис був уже органом не тільки полівідділу Н-ської стрілецької дивізії, але й місцевих партійних осередків. Подібний приклад - \"Часовой революции. Орган Политотдела Железной стрелковой дивизии и Гайсинского уездного комитета КП(б)У\".

Велике значення як перша українська більшовицька офіційна газета (хоч і з дуже короткою історією) мав харківський, а потім київський двомовний \"Вістник Української Народної Республіки\" орган Центрального виконавчого комітету Ради робітничих, солдатських та селянських депутатів України - першого більшовицького уряду України. Згодом, у 1919 р. її роль відігравали \"Известия Временного Рабоче-Крестьянского Правительства Украины\", які теж виходили порівняно недовго. Їх місце у 1920 р. перебрала і вже надовго чільна двомовна газета \"Комуніст\" - орган Центрального і Харківського комітетів КП(б)У.

З 1921 р. починається бурхливий розвиток галузевої преси. Серед перших були засновані у Харкові щотижнева \"Продовольственная газета. Орган Наркомпрода Украины, Всеукрконторы хлебопродпункта\" та \"Хозяйство Украины. Издание Народного Комиссариата продовольствия и Вукоопспилки\".