ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → "Основи журналістики" як наукова дисципліна про теоретико

У 1959 році заснована Спілка журналістів України (тоді в складі Спілки журналістів СРСР, тепер — самостійна організація). Шостий позачерговий з\'їзд Спілки журналістів УРСР (1990) проголосив себе Першим Установчим з\'їздом спілки як самостійного об\'єднання співробітників українських мас-медіа. На пропозицію групи журналістів, від імені яких виступив тодішній декан факультету журналістики Львівського університету ім. І.Я. Франка професор В.Й. Здоровега, з\'їздом була ухвалена резолюція про реорганізацію спілки в незалежну, позапартійну організацію.

З\'їзд прийняв Статут, у якому проголосив Спілку журналістів України вільною, незалежною, добровільною організацією творчих працівників газет, журналів, видавництв, інформаційних агентств, телебачення, радіомовлення, інших засобів масової інформації, що діє на засадах повного самоврядування, самофінансування і самоокупності. Керівництво Спілкою журналістів України здійснюють лише її виборні органи, що обираються демократичним шляхом. Над Спілкою не існує вищестоячих органів. Будь-які форми нагляду і контролю з боку держави, окрім покликаних стежити за дотриманням конституційної законності, рішуче відкидаються.

У квітні 1997 року Спілка провела свій Третій з\'їзд. На ньому головою Спілки обраний відомій журналіст Ігор Лубченко. СЖУ видає журнал \"Журналіст України\", що виходив у 1975 1982 роках як інформаційний бюлетені), а з березня 1982 року як місячник. Журнал

висвітлює творчу діяльність спілки, її обласних організацій, досвід роботи редакцій, подає матеріали з теорії та історії журналістики. Професійне свято українські журналісти згідно з указом Президента України від 1993 р. відзначається щороку (з 1994) 6 червня.

Київський університет з 1976 року видавав міжвідомчий науковий збірник \"Журналістика: преса, телебачення, радіо\". До 1982 року виходив двічі на рік, з 1983 року — щорічник. З 1994 року на його базі засновано щорічне видання \"Вісник Київського університету. Серія: Журналістика\". Головні його теми — теорія, історія і практика ЗМІ. З 2000 року Інститут журналістики Київського національного університету їм. Т. Шевченка розпочав видання нових часописів: \"Наукові записки Інституту журналістики\", \"Українське журналістикознавство\", \"Актуальні питання масової комунікації\", \"Стиль і текст\", \"Образ\". Факультет журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка так само видає \"Вісник Львівського університету. Серія: Журналістика\". Тут виходить і періодичне видання \"Наукові записки кафедри періодичної преси\". Позитивні зрушення в науковій періодиці з проблем журналістики засвідчують те місце, яке займає журналістика в демократичному суспільстві, зростання авторитету журналістської освіти в нашій державі.

У Росії видається місячник \"Журналіст\" як орган СЖ Росії, до 1991 року — СЖ СРСР. Московський, Санкт-петербурзький, Ростовсь-кий-на-Дону та інші університети, де є факультети журналістики, мають, як правило, серію журналістики в своїх періодичних виданнях, що найменовані переважно \"вісниками\".

Молодий журналіст мусить знати про ці видання й використовувати їх для розширення свого творчого діапазону, збагачення професійного досвіду.

СЛОВНИК МОЛОДОГО ЖУРНАЛІСТА

РЕПОРТАЖ (від французького reportage, що в свою чергу походить з латинського reporto — повідомляю) — інформаційний жанр журналістики, предметом якого є цікаві для громадськості події дня. Автор повинен бути очевидцем, а ще краще — учасником події, що може являти собою яскравий епізод чи факт дійсності (мітинг чи демонстрацію, військовий парад, спортивні змагання, сесію Верховної Ради чи органу місцевого самоврядування, ліквідацію аварії чи наслідків стихійного лиха тощо).

Виникнувши в надрах друкованих органів масової інформації, особливого розвитку репортаж набув на радіомовленні та телебаченні, де його часто транслюють у прямий ефір. У такому випадку репортаж — завжди імпровізація, потребує від журналіста глибоких знань, фахових навичок, винахідливості й дотепності. Але імпровізаційний характер не виключає, а навіть передбачає попередню підготовку до репортажу, наприклад, вивчення питань, що виносяться на сесію, підготовлених у комісіях доповідей і проектів рішень; вивчення складу команд, що виходять на змагання, їхнього турнірного становища тощо.

Репортаж: може включати в себе діалоги з учасниками події, авторські відступи й коментарі, мальовничі описи окремих елементів події, характеристики її героїв, пейзажні картини тощо.

У жанрі репортажу створюються і художні твори, наприклад, повість Антуана де Сент-Екзюпері (1900-1944) \"Планета людей\" (1939), повість Юліуса Фучика (1903-1943) \"Репортаж:, писаний під шибеницею\" (опубл. 1945).

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Аналитические жанры газеты: Хрестоматия. — М.: Изд-во МГУ, 1989. — 236 с.

2. Багиров Э, Г. Место телевидения в системе средств массовой информации и пропаганды. Учеб. пособие. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. — 119с.

3. Бауман Юрій. Міфологія в суспільній свідомості України (аналіз української преси) // Історична міфологія в сучасній українській культурі. — К., 1998. — С. 5-67.

4. Богомолова Н. Н. Социальная психология печати, радио и телевидения. — М.: Изд-во МГУ, 1991. — 125 с.

5. Бочковський О.І., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби (історія, демократичний досвід, нові завдання) / За ред. К. Костева й Г. Кошаринського. — Мюнхен: Український техніко-господарський інститут, 1993. — 204 с.

6. Бухарцев Р. Г. Психологические особенности журналистского творчества: Материалы спецкурса. — Свердловск: Уральский ун-т им. А. М. Горького, 1976. —67 с.

7. Вачнадзе Г. Н. Всемирное телевидение: Новые средства массовой информации — их аудитория, техника, бизнес, политика. — Тбилиси: Га-натлеба, 1989. — 672 с.

8. Введение в журналистику: Хрестоматия. — М.: Высш. шк., 1989. — 263 с.

9. Введение в теорию журналистики. Учеб. пособие. / Прохоров Е. П., Гу-ревич С. М., Ибрагимов А.-Х.-Г. и др. — М.: Высш. шк., 1980. — 287 с.