ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Журналістика. ЗМІ. Радіо. Преса. Телебачення → "Основи журналістики" як наукова дисципліна про теоретико

Реферат на тему:

\"Основи журналістики\" як наукова дисципліна про теоретико-

методологічні проблеми даного фаху

Предмет, структура та завдання курсу. Стан журналістикоз-навства в Україні та джерела курсу. Загальні поняття про журналістику. Визначення журналістики. Журналістика як соціальний інститут. Журналістика як історія сучасності. Журналістика як бізнес. Епістемологічна сутність журналістики. Об\'єкт і предмет журналістики. Журналістика як наука (журналістикознавство) та її найважливіші складові: теорія та історія журналістики. Мімснародпа Федерація Журналістів. Творча спілка журналістів України. Періодичні журналістські видання

Усі дисципліни нашого навчального плану, зосереджені навколо оволодіння спеціальністю, можуть бути об\'єднані однією назвою — \"Теорія, історія і практика журналістики\". Так називається і державний іспит, який студенти-журналісти складають наприкінці навчання.

Теорія журналістики представлена майже виключно курсом \"Основи журналістики\", хоча окремі її положення висвітлюються і в курсах \"Етика журналістської творчості\", \"Психологія журналістської творчості\", \"Правові основи діяльності ЗМІ\" та ін., вивчаються також і в спецкурсах та дисциплінах спеціалізації.

Історія представлена курсами \"Історія української журналістики\", \"Історія зарубіжної журншгістики\", \"Сучасна зарубіжна журналістика\".

Практика журналістики вивчається в курсах \"Паблік рилейшнз\", \"Журналістський маркетинг і менеджмент\", \"Основи рекламної діяльності\", \"Першооснови журналістської творчості\" та деяких інших, а також набувається в творчих майстернях.

Таким чином, \"Основи журнашстики\" є головною навчальною дисцигоііною, предметом якої є найважливіші теоретико-методологічні проблеми даного явища. Водночас цей курс є своєрідним вступом до спеціальності, містить первинні знання й положення, які ще будуть при потребі поглиблено висвітлюватися в інших дисциплінах журналістського профілю.

Курс \"Основи журналістики\" вивчається у першому семестрі в обсязі чотирьох годин на тиждень, дві з яких лекційні, дві — практичні заняття. На практичних заняттях, крім колоквіумів за лекційним курсом, відбуваються зустрічі з відомими журналістами нашого міста, вивчення друкованих та електронних ЗМІ Харкова та України, макетування номера молодіжної студентської газети та інші практичні завдання.

Завершується курс іспитом.

Завдання курсу — дати студентам знання з головних георетико-методологічних проблем журналістики, підготувавши їх там самим до практичної діяльності.

Джерела курсу наведені в кінці нашого навчального посібника. Тут же зробимо деякі коментарі:

1. У старих навчальних планах підготовки журнащстів, шо Діяли в Радянському Союзі, дисципліни під назвою \"Основи журналістики\" чи \"Теорія журналістики\" не існувало. Це не значить, що був відсутній взагалі теоретичний курс. Але підготовка журналістів у партійно-радянській політичній системі, де З МІ розглядалися як спосіб виховання мас у потрібному для компартії ідеологічному напрямку, була вкрай політизована. В основі радянської теоретичної концепції журналістики лежала ідея партійності, тобто думка про те, що не існує преси як такої, преси взагалі, а є лише або соціалістична, або буржуазна преса. Усі теоретичні питання в цій концепції, навіть питання журналістської майстерності, зводилися передусім до засвідчення вірності партійним ідеалам і вірношдданства тому партійному комітету, чиїм органом був ЗМІ.

А відтак не бракувало підручників і навчальних посібників типу: Рубан В.А. Предмет, завдання і метод курсу \"Теорія і практика партійно-радянської преси\". К., 1966; Теория и практика советской периодической печати. М., 1980 тощо. (Підкреслення наші. — І.М.). У самих заголовках цих навчальних книжок було підкреслено, що радянська (партійна) журналістика не може мати нічого спільного з своїм буржуазним аначогом.

У меншій мірі позначилася партійність на працях, створених наприкінці 1980-х років, в епоху так званої Перебудови, а саме: Прохоров Е.П. \"Ведение в журналистику: Учебник\" (М., 1988) чи \"Теорія і практика радянської журналістики: Основи майстерності, проблеми жанрів\" (Львів, 1989).

Найкращими джерелами нашого курсу є книжки, які вийшли вже в нових умовах незалежної України, як-от: Москаленко А.З. \"Основи журналістики: Тексти лекцій\" (К., 1994); він же. \"Вступ до журналістики\" (К., 1997); він же. \"Теорія журналістики\" (К., 1998); \"Масова комунікація\" (К., 1997); Владимиров В. М. \"Основы журналистики\" (Луганск, 1998) тощо. Але незначні тиражі, а ще більше відсутність надійного комунікативного каналу навчального книгопостачання в Україні роблять ці книжки малодоступними для наших студентів.

2. За безпосередні джерела курсу, отже, нам правлять:

а) сучасні, створені в 1990-х роках підручники, навчальні посібники з курсу \"Основи журналістики\" або теорії журналістики;

б) сучасні теоретнко-методологічні дослідження з проблем журналістики, як монографічного типу, так і статті в періодичних виданнях, як-от: \"Збірник праць науково-дослідного центру періодики\", що його видає Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника; \"Вісник Київського університету. Серія: Журналістика\", що видається Інститутом журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка; \"Вестник Московского университета. Серия 10: Журналистика\" та аналогічні видання Львова, С-Петербурґа та інших університетів, де традиційно існують факультети журналістики;

в) вічно жива класика журналістики, до якої в українськії! культурі відноситься відповідна частина творчості П. Куліша, М. Костомарова, І. Франка, М. Драгоманова, С. Подолинського, С. Єфремова, М. Трублаїні, О. Гончара, М. Рильського, І. Дзюби, Є. Сверсткжа, М. Ше-стопала та багатьох інших.

3. Журналістикознавство є молодою галуззю гуманітарного знання. Журналістська освіта, яка власне й викликала його до житія, — набуток XX століття. Саме відкриття факультетів журналістики в провідних університетах світу зумовило розвиток науки про масово-інформаційну діяльність. Незважаючи на нагромаджений у цій галузі досвід, існує все ж стале переконання, що журналістика як наука перебуває все ж у пелюшковому стані. \"Як уже мовилося, — зазначають автори авторитетного дослідження, — науку про журналістику слід вважати доволі молодою галуззю знань — настільки молодою, що на Заході до сьогодні відсутнє навіть загальновизнане визначення її предмета\".

Прикметну оцінку знаходимо в праці польського дослідника Зойцеха Цісака. \"В польській науковій теорії дотепер журналістика не отримала статусу окремої науки, — твердить він. — Питання про пре-сознавство (журналістикознавство) як і раніше, залишається предметом дискусії. Останнім часом під впливом західних наукових розробок все частіше ці терміни заміняються поняттям \"масова комунікація\". І хоча журналістика як наукова дисципліна не виробила ще властивих тільки їй методів наукових досліджень, усе-таки щодо журналістики як навчальної спеціалізації існує консенсус. Більшість дослідників визнають інтердисциплінарність журналістики\" \".