ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Історія України → Україна – незалежна держава

Україна – незалежна держава

План

  1. Політичний розвиток України (1991-2004 рр.). Конституція України.

  2. Проблеми економічного розвитку. Становище в соціальній сфері.

  3. Зовнішня політика України.

  4. Духовне життя суспільства.

1. Першочерговою задачею незалежної України стало державне будівництво. Варто підкреслити, що державотворчі процеси надзвичайно ускладнювалися відсутністю нової Конституції.

Основні державотворчі події.

  • Законом від 17 вересня 1991 р. назва \"Українська Радянська Соціалістична Республіка\" була замінена на споконвічну назву держави – \"Україна\".

  • У листопаді 1991 р. прийнято закон \"Про Державний кордон України\", яким встановлювалися кордони, порядок їх охорони і перетину.

  • 1 листопада 1991 р. Верховною Радою було прийнято \"Декларацію прав національностей України\". Підкреслювалося, що Україна гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні економічні, політичні, соціальні і культурні права був також прийнятий закон \"Про національні меншини в Україні\". Він зафіксував право кожного народу на культурно-національну автономію, тобто на розвиток своєї національної культури, відродження історико-культурних традицій, використання національної символіки, сповідування свої релігії і т.д.

  • Будівництво власних Збройних сил на основі закону \"Про збройні сили України\" від 6 грудня 1991 р. і прийнятої 19 жовтня 1993 воєнної доктрини України. Воєнна доктрина базується на без\'ядерному і позаблоковому статусі України.

  • Створення правоохоронного органу – Служби безпеки України (СБУ).

  • У січні-лютому 1992 р. Верховна Рада затвердила державну символіку України: Державний герб (тризуб), Державний прапор (синьо-жовтий), Державний гімн (музика М.Вербицького до національного гімну \"Ще не вмерла Україна\").

  • Створено Національний банк України, посольства та консульства, Українська фондова біржа.

  • У березні-квітні 1994 р. відбулися вибори до Верховної Ради. Головою Верховної Ради 13-го скликання (1994-1998 рр.) було обрано лідера Соціалістичної партії України О.Мороза. майже третину мандатів у парламенті контролювало ліве крило.

  • У червні-липні 1994 р. відбулися вибори Президента України. Із семи кандидатів перемогу здобув Л.Кучма, за якого у другому турі віддали голоси понад 52% виборців.

Однак, стосунки між гілками влади в результаті оновлення вищих органів суттєво не поліпшилися. Відсутність ефективної системи влади призводила до падіння авторитету влади, до втрати нею ж контролю над суспільними процесами. Питання негайного прийняття нової Конституції набуло особливої актуальності.

Конституційний процес.

Прийняття Конституції 28 червня 1996 р. завершило період державного становлення, закріпило правові основи незалежності України. Наша країна реально стала невід\'ємною частиною європейського і світового співтовариства.

В Конституції Україна визначена як незалежна, суверенна, демократична, соціальна і правова держава. За формою правління Україна є республікою, за державним устроєм – унітарною, тобто єдиною соборною державою.

З прийняттям Конституції завершилося остаточне формування законодавчої, виконавчої і судової влади в Україні. главою держави є Президент, який виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав та свобод людини і громадянина. Президент обирається громадянами строком на 5 років. Єдиним органом законодавчої влади є парламент – Верховна Рада, яка обирається громадянами держави один раз у 4 роки у кількості 450 депутатів. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет міністрів, відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді. Органами державної влади на місцях є обласні, районні, а також у містах Києві та Севастополі відповідні державні адміністрації. Їх голови призначаються Президентом України.

У цілому Конституція визначає всі основні засади та напрями внутрішньої і зовнішньої політики держави, орієнтири реформування нашого суспільства. Вона є першоосновою подальшої розбудови України як демократичної, соціальної і правової держави.

Багатопартійність в Україні.

Україна, відійшовши від тоталітарної однопартійності, впала в іншу крайність – у гіпертрофовану багатопартійність., що призвело до створення мультипартійної політичної системи. На сьогодні в Україні існує понад 100 політичних партій. За характером політичної орієнтації їх традиційно поділяють на праві, ліві і центристські.

  • До правих відносять націонал-радикальні партії (УНА-УНСО, Українська націонал-соціалістична партії, Консервативна Республіканська партія, зараз приєднались Народний Рух України, Українська народна партія, Парітія \"Реформа і порядок\" і ін., що належать до блоку Віктора Ющенка, а також блок Юлії Тимошенко).

  • Ліві – це партії соціалістичного і комуністичного спрямування: Селянська партія України, Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія, Комуністична партія.

  • Центристські партії. Т.зв. партії блоку \"За єдину Україну\" – Партія регіонів України, Народно-демократична партія, політична партія \"Трудова Україна\", Аграрна партія України, партія промисловців і підприємців України і ін., а також Соціал-демократична партія України (об\'єднана).

Вибори до Верховної Ради 1998 р. У березні 1998 р. відбулися чергові вибори до Верховної Ради. Вони вперше проводилися за змішаною мажоритарно-пропорційною системою.

У виборах взяли участь 30 політичних партійних та виборних блоків. Лише 8 із них подолали необхідний 4-відсотковий бар\'єр і отримали певну частку депутатських депутатів. Головою Верховної Ради 14-го скликання було обрано О.Ткаченко, пізніше після \"оксамитової революції\" правоцентристських сил у парламенті головою став І.Плющ.

Вибори Президента України 1999 р. Із 13 кандидатів на посаду Президента (Л.Кучма, П.Симоненко, Є.Марчук, Ю.Костенко, Г.Удовенко, Н.Вітренко, О.Мороз, В.Кононов і ін.) у другий тур вийшли діючий президент Л.Кучма (отримав 36,49% голосів виборців) і лідер КПУ П.Симоненко (отримав 22,24% голосів виборців). У другому турі переконливу перемогу отримав Л.Кучма, набравши 56,25% голосів виборців. За П.Симоненка проголосувало 37,8% виборців.

Вибори до Верховної Ради 2002 р. показали силу правих і правоцентристських сил (за пропорційно системою найбільше голосів набрав Блок \"Наша Україна\" Віктора Ющенка, на третьому місці опинився Блок Юлії Тимошенко). Тим не менше найбільше представництво у парламенті становлять партії з блоку \"За єдину Україну\". Вони формують парламентську більшість разом з Соціал-демократичною партією України (об\'єднаною). В опозиції – блок \"Наша Україна, блок Юлії Тимошенко, а також Соціалістична партія України.