ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Географія економічна. Регіональна економіка → Філософські проблеми геосистем

Філософські проблеми геосистем

Вступ

Окремі науки, вивчаючи закономірності розвитку різних структур планети, здійснюють це на основі не всіх наявних фактів, а які лише знаходяться у зв\'язку з особливостями власного об\'єкту вивчення – теоретичного образу дійсності, що вивчається. Уявлення про об\'єкт – початковий пункт кожної науки, результат узагальнення сукупності даних, виявлення спільних закономірностей розвитку дійсності, уявного доказового відособлення їх в загальному причинно-наслідковому зв\'язку з метою більш поглибленого вивчення. Всі теорії і методики, розроблені в рамках окремої науки, відображають закономірності розвитку тільки цієї частки дійсності.

Об\'єкти пізнання – уявні образи явищ дійсності, – як правило, вивчаються багатьма науками. Найбільшою мірою це очевидно, коли мова йде про Землі в цілому і про комплекс зовнішніх оболонок планети. У зв\'язку з цим між науками складається своєрідний \"розподіл праці\": кожна з них вивчає певну структуру стосунків в об\'єкті або у зв\'язку з ним – взаємозв\'язок визначених компонент, процесів і так далі На цій основі також формується уявний образ частки дійсності, що вивчається, – предмет науки.

Таким чином, об\'єкт і предмет науки взаємозв\'язані. Проте для них характерний і ще одна властивість: у міру розвитку знання, конкретизації початкових уявлень, зміст уявлення про об\'єкт і предмет міняється. На різних етапах пізнання біля однієї і тієї ж науки навіть при відносно стійкому явищі, що насправді вивчається, виявляються різні уявлення про об\'єкт і предмет.

Згідно сучасним уявленням, географія, разом з іншими науками про Землю, вивчає комплекс зовнішніх оболонок планети. Це – її об\'єкт. Проте це і об\'єкт всіх наук про Землю. А у міру того як заглиблюється екологічна криза, цей комплекс – земний \"будинок людства\" (4, с. 7) – все більшою мірою стає об\'єктом вивчення чи не всіх існуючих наук і, більш того, породжує нові. Предметом географічного вивчення в цій взаємодії наук на ранніх етапах була диференціація станів комплексу, а зараз його територіальна організація.

Вивчення системи \"суспільство-природа\", зв\'язків і процесів вимагає залучення багатьох наукових напрямів, використання системного підходу. Природні, технічні, і суспільні науки вивчають взаємозв\'язки природи і суспільства з різних сторін.

Широкий круг технічних наук веде, перш за все, пошук і розробку нових технологічних систем і раціональної мало – або безвідходній технології. Природні науки, також як і лісові та сільськогосподарські, розробляють шляхи найбільш ефективного використання і охорони земель від деградації, раціонального використання кормових і лісових ресурсів. Медичні науки розглядують параметри нормального функціонування людського організму, можливості адаптації до різних умов середовища, патологічні відхилення, що викликаються несприятливими умовами середи, шляхи і способи їх усунення.

Природні науки – біологічні, геологічні – основну увагу приділяють виявленню наслідків дії різних форм людської діяльності і техніки на різноманітні природні явища і процеси. Вони вивчають – кожна в своїй області – систему ланцюгових реакцій на ці дії, аналізують механізми природних балансів речовини і енергії, саморозвитку і саморегулювання природи, природних динамічних рівноваг; виявляють можливості виявлення або перетворення природних умов в цілях поліпшення навколишнього середовища.

Роль знань про будову, динаміку та еволюцію природних об\'єктів, про появу в них різних природних процесів і явищ в практичній діяльності по охороні навколишнього середовища і раціональному використанню природних ресурсів неймовірно велика.

Разом з тим знання ці можуть бути реалізовані практичній діяльності лише за допомогою технічних наук, завдання яких створення таких систем і комплексів, які дозволяють людині жити краще в здоровій і красивій природній або природно-технічній середі.

З позицій системного підходу об\'єктивна реальність – навколишнє людину середовище – розглядується як система. Стосовно об\'єктів земної природи ми говоримо про географічні системи – геосистеми. Слово це складається з двох часток \"географічна\" і \"система\". Використане як родовий поняття \"система\" означає \"сукупність об\'єктів, що знаходяться в стосунках і зв\'язках між собою і створюють певну цілісність, єдність\". Видове поняття \"географічна\" позначає приналежність до Землі, наявність територіальної впорядкованості. Розрізняють геосистеми, що полягають тільки елементів природи, – природні геосистеми; і що складаються з елементів природи, населення і господарства – інтегральні геосистеми.

Природна геосистема – це ділянка земної поверхні, де окремі компоненти природи знаходяться в тісному взаємозв\'язку один з одним, і який як ціле взаємодіє з сусідніми ділянками, космічною сферою і людським суспільством. Природні геосистеми можуть мати різні розміри.

Інтегральна геосистема – це складна територіальна освіта (просторово-часове), що включає такі елементи (підсистеми) як природа, населення, господарство; або природа і суспільство (у яке включається населення і господарство) з його різними видами діяльності (виробничою, культурною, побутовою, рекреаційною). Інтегральні геосистеми володіють подвійною якісною природою. З одного боку, зберігаючи природні властивості, вони розвиваються і живуть по природних законах; з іншого боку вони мають якості соціальні, суспільні, які визначаються, перш за все, законами розвитку суспільства. Інтегральні геосистеми мають різні розміри і рівні складності.

Природно-технічна геосистема – це варіант (вигляд) інтегральної геосистеми, в якій на перший план виходить взаємодія природи і техніки. Природно-технічна геосистема – комплекс технічних систем і природних геосистем, об\'єднаних на користь виконання єдиного соціально-економічного завдання. Під природно-технічними геосистемами розуміються не лише такі геосистеми, в яких технічні пристрої виступають як безпосередній елемент системи (як, наприклад, в технічних системах), але і такі, діяльність яких в значній мірі визначається штучними умовами, що створюються в результаті використання тих або інших технічних засобів (наприклад, сільськогосподарських, лісогосподарських, природоохоронних)

Природно-технічні геосистеми, або геотехсистеми – це комбінації знарядь і засобів праці, зв\'язані єдиним технологічним циклом і що виконують певну технологічну функцію. Техніка в геотехсистемі має певну соціальну функцію, виступаючи, як своєрідний механізм, що дозволяє суспільству пристосовуватися до навколишнього середовища, а з іншою пристосувати природу до задоволення своїх потреб.

1. Проблема системної парадигми в природних геосистемах

Серед природних систем в навколишньому середовищі особливу роль грають природні геосистеми. Будучи цілісні і разом з тим ділимі на підлеглі системи і підсистеми, вони охоплюють всю поверхню планети і разом з цим як автономний фрагмент самостійно функціонують на невеликому, цілком осяжному просторі.

\"Історія фізичного світобачення, – писав А. Гумбольт – є історія пізнання цілісності природи\", уявлення про яку людство осягало поетапно. Спочатку все зводилося до пізнання існування компонентів природи, надалі в різних аспектах розроблялася концепція про їх взаємодію і взаємообумовленість. Найбільшого розуміння природної середи людство досягло, використовуючи принципи спільної теорії систем, розвиток якої пов\'язаний з ім\'ям Людвіга Берталандрі (1901–1971). Нова концепція забезпечила уявлення про географічну середу як про ієрархічну систему, цілісну самій по собі і діленою на підлеглі цілісності.