ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Іноземна мова. Англійська, німецька, французька мова → Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові

В граматиці переважно говориться, що в англійській

мові можливе тільки одне заперечення в реченні, але це не ду-

же точно : якщо сказати \' He never comes here and does not

write to us \',то в реченні будуть два заперечення, які в цій си-

туації допустимі. Очевидно, що \"правило\" треба сформулювати

іншим чином : можливе тільки одне заперечення в частині рече-

ння, яка групується навколо одного присудка.

Одна відмінність в функціях заперечення в реченні

дійсно явна : заперечення може належати або всьому реченню

в цілому, або окремому його членові.

Загальне заперечення виражає розподіл понять між

підметом і присудком, інакше кажучи, воно показує поняття, по

відношенню до підмета, в заперечній формі. В цьому випадку

присудок завжди виражений в заперечній формі ( крім речень

англійської мови, в яких вживаються заперечні займенники,

прислівники, а також заперечні сполучники ), або заперечення

схрещене з займенником або прислівником. Займенниками, які

схрещені з запереченням можна вважати слова : none, no ( перед

іменниками ), no one, nobody, nothing :

None of them came in time.

There were no letters for you this morning.

Nobody came in time.

Nothing had happened.

Прислівники, які схрещені із запереченням - never,

nowhere і в нелітературній мові nohow . Сюди ж належать адвер-

біальне словосполучення by no means і словосполучення not at

all, яке може бути в більшій чи меншій мірі єдиним цілим.

Laughter is not at all a bad beginning for a friendship.

Тлумачення речень із загальним запереченням в сучас-

ній англійській мові пов\'язане з однією суттєвою проблемою. Як

зрозуміти своєрідну особливість англійської мови, яка полягає в

тому, що для утворення заперечної форми від більшості дієслів

в теперішньому і простому минулому часі вживається спеціаль-

не допоміжне дієслово do ?. Ця особливість, з одного боку, по-

в\'язана з аналітичною будовою в цілому і з законами порядку

слів; але семантична сторона справи цим ще не пояснюється.

Академік А. А. Шахматов вважав, що в англійській

мові заперечення носить модальний характер [ 2, c. 289 ]

Внутрішній зміст вживання особливого допоміжного дієслова для

утворення заперечної форми він вбачав в тому, що заперечення

забарвлене тут суб\'єктивністю. Наприклад, якщо мовець заявляє :

he does not smoke, він не просто констатує факт, що той не ку-

рить, а спростовує чиюсь думку про те, що той курить. Іншими

словами, можна сказати, що мовець не констатує відсутність фак-

ту, а заперечує його наявність. Таким чином, можна було б го-

ворити про те, що в англійському дієслові існує особливий за-

перечний спосіб, і функція допоміжного дієслова do полягає са-

ме в тому, що він служить для утворення форм цього способу.

Проте для інших часів таких особливих форм не має.

Наприклад, майбутній або перфект в заперечній формі

відрізняються від стверджувальної тільки тим, що при присудкові

стоїть заперечна частка not. Таким чином, якщо навіть визнати,

що doє засобом утворення особливого заперечного способу,

потрібно зауважити, що це стосується тільки двох часів - тепе-

рішнього і простого минулого, і то не від усіх дієслів.

Дослідники англійської мови також зазначають, що за-

гальне заперечення може відноситись до різних членів речення,

а не тільки до слова - присудка. Так, речення з заперечним під-

метом no man, nobody, nothing і ін. інтерпритуються як загаль-

нозаперечні ; хоча присудок за формою стверджувальний

Nothing was said - Нічого не було сказано.

Загальним запереченням буде і в усіх тих випадках, коли в

функції додатку або обставини виступає відповідно заперечний

займенник або заперечний прислівник, тобто у випадках запере-

чення квантора загальності :

Я нічого не бачив

I saw nothing >

Я не бачив нічого

Крім того, в англійській мові конструкція із заперечним додат-

ком статистично перевищує паралельну синонімічну конструкцію

при допоміжному дієслові. Якщо ж, заперечення в додатку не

виражене заперечним займенником або прислівником, але збері-

гає за собою фактор негативності, воно виражається будь - яким

іменником, причому заперечна частка not завжди стоїть перед

ним.

Mr. Moore raised not his eyes from the paper [ 4, c. 127]

В українській мові загальне заперечення не має такої форми ви-

раження.

В англійській мові заперечення інколи зустрічається в

структурі головного речення , хоча типовим вважається його вжи-

вання в підрядному реченні :

I don\' t think I was much astonished [ 8, c. 379 ]

Вищевказані складнопідрядні речення в англійській мові вживаю-

ться доволі часто. В цьому випадку головні речення в переваж-

ній більшості починаються з I don\' t think, I don\' t suppose, I

don\' t know, I don\' t believe і ін. Такий тип головного речення

виражає сумнів і невпевненість у фактах, про які говориться у

підрядному реченні.

В українській мові також спостерігається переміщення

заперечення підрядного речення в головне :

Я не думаю, щоб він забув мене., тобто

Я думаю, що він не забув мене.

В першому випадку виражається сумнів щодо дії, вираженої

ствердженням, а в другому - впевненість в дії, вираженої запе-

реченням.

Щодо часткового заперечення, то воно є заперечен-

ням будь - якого члена речення, де присудок вживається в

стверджувальній формі. Серед визначень про часткове запере-

чення найбільш цінним є визначення А. М. Пєшковського :

\" ... речення з позитивним присудком, але із заперечною часткою

при іншому членові можна назвати частково - заперечним. \"[14,с.6 ]

Для того, щоб все речення в цілому набуло запереч-

ного характеру, зовсім не обов\'язково, щоб заперечення було

виражене часткою not і стояло поряд з присудком, або було

включене в його склад, вклинюючись між його складовими

елементами, до прикладу, при аналітичній дієслівній формі. За-

перечення може бути схрещене з займенником або з прислів-

ником і входить таким чином в склад речення – підмета, додатка

або обставини, надаючи, проте, заперечного змісту всьому рече-

нню. В цьому відношенні англійська мова суттєво відрізняється