ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Іноземна мова. Англійська, німецька, французька мова → Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові

універсалія, оскільки воно відображене в усіх мовах, хоча й са-

мими різними засобами. Як мовна універсалія заперечення

виявляється на різних рівнях : лексичному, граматичному і фоне-

тичному. І тому не можна розглядати заперечення тільки як

синтаксичну категорію. Логічне значення мовної категорії запере-

чення містить в собі небуття, різницю, позбавлення чогось. Разом

з тим в зміст мовного заперечення можуть входити і інші дено-

нативні значення : незгода, заперечення, спростування , відмова,

заборона, протест і інші.

Короткі висновки.

Отже, заперечення, як компонент думки і способу ії вираження,

є в однаковій мірі об\'єктом дослідження мовознавства і філосо-

фіії. Значна кількість лінгвістів розглядають заперечення як окре-

му мовну категорію, яка є компонентом категорії ствердження.

Цілий ряд авторів пов\'язує заперечення з суб\'єктивною оцінкою

змісту висловлювання, а саме з характером вираженого в речен-

ні ставлення мовця до дійсності. Але формально - логічне і мовне

запречення не завжди співпадають, хоча і те і інше властиве

всім мовам без винятку. Беручи до уваги заперечення, як лінгвіс-

тичне явище, воно має свої прояви на різних рівнях мовознавст-

ва : морфології, лексиці, граматиці, фонетиці.

Категорія ствердження - заперечення, як мовна універ-

салія, яка належить усім мовам без винятку, змушена володіти

певними засобами для свого вираження в мові. В багатьох мо-

вах заперечення виражається синтетично – за допомогою запереч-

них афіксів, головним чином префіксів. В більшості мов існують,

так звані, заперечні займенники і прислівники. Цілий ряд мов

використовує також службові частини мови – сполучники, прий-

менники, і допоміжні дієслова.

Більшість з цих способів вираження заперечення зна-

ходять своє місце в англійській мові. За кількістю заперечень в

одному судженні сучасна англійська мова є мононегативною, але

так було не завжди.

Заперечні речення в давньоанглійській могли мати в

своєму складі декілька заперечних елементів. Така будова на-

зивається полінегативною. Вона характерна для всіх давніх гер-

манських мов :

āsilcenfreneswīcennedeine

niht tō brecanne ā erming licome

Вони ніколи не припиняють ні вдень,

ні вночі розбивати нещасні тіла.

Полінегативність давньоанглійського речення створювалась шляхом

додавання заперечної частки ne і заперечного займенника, запе-

речного прислівника або заперечного сполучника :

Fōr ne wren nfre nān martyrs swā

pīned alse hī wron.

Раніше ніколи не було мучеників таких вимучених, як вони.

Поряд з полінегативною побудовою зустрічались (частіше в про-

заїчних, чим в поетичних пам\'ятках ) речення з одним заперече-

нням ( заперечною часткою ne, з заперечним займенником

або заперечним прислівником ) :

Ns swyrmes ronsnnig

Не було видно там ніякого дракона.

He nfre māre sculde cumen ūt.

Він ніколи більше не повинен вийти звідти.

Деякі зміни відбулись у способі вираження дієслівного заперече-

ння в середньо - і ранньоанглійській. Основним засобом переда-

чі заперечення була заперечна частка ne, яка стояла перед дієс-

ловом, займенником або прислівником. Виступаючи перед дієс-

ловами beon ( wesan ) - бути, habban - мати, willan - хотіти,

witan - знати, вона легко приєднувалась до них :

ne + is > nis ne + haddle > nadde

ne + ws > ns ne + ha > na

ne + wron > nron

ne + wille > nile

ne + wolde > nolde

ne + wilse > niste

Nān hlize na his fulle blisse

Ні один святий не має його повного благословення.

Так само легко neприєднується енклітично і до займенників і

до прислівників :

ne + ān > nānne + niz > nniz

ne + fre > nfre ne + ezer > nezer

ne + ā > nā

В давньоанглійській в якості еквівалентів деяких запе-

речних займенників вживаються словосполучення, які складають-

ся з заперечного займенника nānабоnnizз іменниками man,

ing :

nan man nniz man

nan ing nniz ing

З найдавніших часів в давньоанглійській виявляється

тенденція до підсилення дієслівної заперечної частки ne за до-

помогою іншої заперечної частки, в результаті чого створювалась

видимість подвійного заперечення. Частіше за все поряд з ne

виступала підсилююча частка na ( no ), яка виникла з відповідно-

го прислівника :

ondne encea nohwthīedōnscoldon

і не думають, що вони повинні були зробити.

До кінця періоду з\'являється інша підсилююча частка

naht ( noht )з попереднього заперечного займенника. Таким чи-

ном, до кінця періоду частішевиступає в якості двійного запере-

чення при дієслові ne... naht ( noht ). Підсилюючі заперечні частки

додавались до дієслова тільки тоді, коли в реченні не було ін-

ших заперечних елементів, окрім дієслова.

Великі зміни в вираженні заперечення відбулись в се-

редньоанглійський період. Це було пов\'язано з втратою попе-

редньої основної заперечної частки ne. На початку періоду частка

ne майже не вживається самостійно : вона завжди виступає в

поєднанні з noht ( not ). ЗXIV ст. в якості заперечної частки по-

чинає виступати not:

the Longabardis whech dwelled not thanne in Itaile

лонгабарди, які не жили тоді в Італії.