ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Іноземна мова. Англійська, німецька, французька мова → Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові

ну тієї чи іншої ланки лінгвістики.

Теоретична цінність роботи полягає :

а) у чіткому визначенні засобів вираження заперечення в сучас-

ній мові.

б) в загальній характеристиці видів заперечення і їх місце у вис-

ловлюванні.

в) у оцінці заперечення з логіко- філософської точки зору і його

місце в оточуючому нас світі.

Практична значимість роботи

полягає в тому, що результати даного дослідження, відображені

в таблицях і схемах можуть бути використані як вчителями шкіл

з поглибленим вивченням англійської мови, так і вчителями за-

гальноосвітніх шкіл на різних типах уроків з граматики, лек-

сики і морфології.

Розділ І.

Заперечні за формою речення протиставляться стверд-

жувальним реченням в будь-якій мові. Це загальновідомо. Проте,

в гноселогічному плані дослідження, як зазначаі Гегель \" те, що

відоме, ще не є від цього пізнане \" [3,192]. І дійсно, багато питань, які

пов\'язані з запереченням, є спірними або взагалі не вирішеними,

про що говорить існування цілого ряду концепцій в формальній

логіці і лінгвістиці.

Заперечення і ствердження стоять в іншому ряді, чим

такі категорії мислення, як якість і кількість, простір і час, при-

чиніа і наслідок. Навряд чи хтось буде заперечувати, що запере-

чення – це компонент думки і речення, яке ії виражає. Не випад-

ково воно є в однаковій мірі об\'єктом дослідження мовознавст-

ва і формальної логіки.

Багато лінгвістів вважають заперечення самостійною мов-

ною категорією. Яка має відповідність в реальному світі. Будь-яка

мовна категорія є, як прийнято в лінгвістиці, єдністю протилеж-

ностей, якї ії складають. Згідно з теорією А. І . Смирницького,

який визначає властивості категорії і способи ії визначення :

  • Категорія утворюється протиставленням не менше чим двох

    несумісних один з одним мовних явищ.

    2.Протиставлення не менше чим двох взаємовиключних

    категоріальних явищ є єдиним можливим способом виникнення

    мовної категорії, єдиною формою ії існування. [ 1, c. 89 ]

    Ми без сумніву можемо вважати заперечення мовною категорією.

    Воно корелює із своєю протилежністю - стверджненням. Це два

    полярних мовних значення , два протичлени опозиції, які фор-

    мують єдину категорію – \" ствердження-заперечення \" Обидва

    протичлени цієї логіко - граматичної категорії відносно самостій-

    ні, і кожен з них можна досліджувати поодиноко.

    Велика кількість лінгвістів значення ствердження і за-

    перечення розглядає як основні форми модальності, включає

    їх в категорію модальності. Багато з них розглядають заперечні

    слова і частки в якості модальних. Такий підхід вже став тра-

    дицийним.

    Що ж власне розуміють під заперечною модальністю?

    Деякі автори ствердження і заперечення називають відповідно

    стверджувальною і заперечною модальностями, які виділяються

    ним нарівні з розповідною, спонукальною і питальною \"мо-

    дальностями\" речення. Проте, розповідні, питальні і спонукальні

    речення власне не модальні, а функціональні, або комунікативні,

    типи речення ( в основі їх класифікації лежить цільова настанова

    мови, а не будь - яке ставлення мовця ), які за якістю можуть

    бути як стверджувальними, так і заперечними. При виділенні

    значень ствердження і заперечення, з одного боку, і розповід-

    ності, питальності і спонукальності – з іншого в якості модаль-

    них різновидів відсутній єдиний principiumdevisionis.

    Цілий ряд авторів пов\'язує заперечення з суб\'єктивною

    оцінкою змісту речення – з модальною оцінкою мовцем вислов-

    лювання, а саме з характером вираженого в реченні ставлення

    до дійсності. Заперечення розглядається не як об\'єктивна катего-

    рія, яка має визначений онтологічний характер, а як суб\'єктив-

    на, оцінна категорія. \" Порівняно з стверджувальними за формою

    висловлюваннями, - пише І. В. Толстой , - заперечні володіють мо-

    дальним забарвленням оцінного характеру ( несхвалення, незадо-

    волення, небажання, посилення або послаблення якості, ознаки

    в залежності від лексичного наповнення висловлювання) [ 3,c. 65]

    На думку О. Есперсена \" ствердження і заперечення виражають

    абсолютну впевненість мовця відповідно до наявності або відсут-

    ності чогось \". Заперечні частки виражають не тільки власне за-

    перечне речення, але і різні суб\'єктивні значення – нерішучості,

    вагання, невизначеності, емоційні відтінки захоплення, здивування.

    Всі ці значення пов\'язюється з додатковою суб\'єктивною модаль-

    ністю. При цьому, під суб\'єктивною модальністю розуміється

    будь - яке, не обмежене визначеними рамками, суб\'єктивно - оцін-

    не ставлення мовця до висловлювання.

    Деякі автори ставлять ствердження і заперечення в

    один ряд з такими без сумніву модальнимим реченнями, як

    проблематичність і категоричність. Так О. Есперсен, встановлю-

    ючи відповідність між логічним і граматичним запереченням,

    визначає граматичне заперечення носієм троїстого ( потрійного )

    характеру. В якості протичленів опозиції, які формують катего-

    рію заперечення (С), він виділяє ствердження (А) і сумнів (В),

    який займає проміжне місце між ствердженням і запереченням.

    Ствердження і заперечення ніби виражають впевненість : перше-

    в наявності, друге - в відсутності чогось. Модальне значення

    проблематичності ( сумніву ) протиставляється, на його думку,

    в однаковій мірі і ствердженню і запереченню.

    A - John is rich \" Джон багатий\"

    B - Perhaps John is rich \" Можливо, Джон багатий\"

    C - John is not rich \" Джон не багатий\"

    Всі три члени в схемі О. Есперсена є неначе одноріднимим і

    рівноправними, оскільки позначають суб\'єктивне ставлення мовця

    до змісту висловлювання (абсолютну впевненість і невпевненість,

    (тобто сумнів ).

    Запропонована трьохчленна система неприпустима хо-

    ча б логічної точки зору, оскільки тут в наявності дві основи

    поділу суджень, а саме :якість суджень , за якою вони поділяють-

    ся на стверджувальні і заперечні, і ступінь достовірності їх зміс-

    ту з точки зору суб\'єкта думки – проста достовірність суджень

    А і С протиставляється проблематичній достовірності судження

    В; зміст судження, яке виражене реченням В, може характеризу-

    ватись і категоричною достовірністю:

    No doubt John is not rich - Без сумніву, Джон не багатий

    Крім того, судження, яке виражене реченням В в схемі О.Еспер-

    сена, за якістю може бути і заперечним :


  •