ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Іноземна мова. Англійська, німецька, французька мова → Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові

частка not , яка стоїть після модального дієслова, належати інфі-

нітиву, чи вона обов\'язково належить модальному дієслову і від

яких умов це залежить.

Щодо дієслова can ми можемо стверджувати, що за-

перечна частка not належить тільки йому. Оскільки вона завжди

пишеться з ним разом :

He cannot / can\' t come

Він не може прийти.

А це свідчить про те, що речення, в якихмодальне дієслово

canнабуває заперечного змісту , належить до загально - запереч-

них.

З дієсловом may справа зовсім інша. В реченні

He may not come

заперечна частка може належати і модальному дієслову і інфіні-

тиву. В першому випадку значення його речення буде \'він не

може прийти\' в розумінні \' йому не дозволяють прийти \' в

другому - він може не прийти \' в розумінні, \' можливо, що він

не прийде \'. Вибір того чи іншого тлумачення залежить виключ-

но від контексту. Дієслово may поводить себе іншим чином, на

відміну від дієслова can.

У реченнях з дієсловом must зовсім інша особливість.

В реченні

He must not come

виражається не заперечення необхідності, а заборона. Це речен-

ня інтерпритується не як \'йому не обов\'зково приходити\' , а

\' він повинен не приходити \'. Українське речення \'він не пови-

нен приходити \' в даному випадку саме являє собою приклад

переосмислених функцій заперечення, оскільки воно виражає не

заперечення необхідності, а заборону. В цьому випадку грама-

тичне питання вже переходить в лексичне, оскільки заперечна

частка фактично майже зливається з словом must або \'пови-

нен \' в нову лексичну єдність.

Для вираження заперечення необхідності потрібно

звернутись до іншого модального дієслова, а саме до дієсло-

ва need :

He need not come .

Йому немає необхідності приходити.

Це дієслово в такому значенні, тобто з інфінітивом, зустрічаєть-

ся тільки в заперечних і питальних реченнях, а в стверджу-

вальних є неможливим.

Граматичне тлумачення цих випадків цілком залежить

від того, як розуміти структуру групи присудка в реченнях з

модальними дієсловами. Якщо вважати інфінітив в таких випад-

ках додатком, то ці випадки потрібно буде аналізувати за типом

розглянутих раніше речень з частковим запереченням. Якщо ж

розглядати сполучення модального дієслова з інфінітивом, як

складний присудок, то ці випадки складають повністю особливу

категорію : питання стоятиме про те, до якої частини складного

присудка належить заперечна частка. Крім того, в зв\'язку з

дієсловом mustвиникає тяжке семантичне питання про те, як

розуміти сполучення поняття повинності з запереченням : чи

обов\'язково таке сполучення означає звільнення від обов\'язко-

вості, чи воно може означати також обов\'язковість не робити

щось ; тобто, потрібно буде аналізувати відносини між запере-

ченням обов\'язковості і заперечної обов\'язковості. Але це питан-

ня вже виходить за рамки граматичного аналізу.

До цього часу ми розглядали заперечення тільки при

дієсловному присудкові. Тепер необхідно розглянути ще запере-

чення при іменному присудкові. Тут розрізняються два випадки :

1). Присудок з зв\'язкою be, яка утворює заперечну форму без

дієслова do.

2). Речення з усіма іншими зв\'язками (get, become, turn, ete ),

які утворюють заперечну форму за допомогою цього дієслова.

В застосуванні до речень з іменним присудком роз-

різнення двох типів заперечення звичайно, набуває такого виг-

ляду : заперечення належить до всього речення чи тільки до

предикативного члена. В реченнях із зв\'язкою be ця різниця

не знаходить ніякого зовнішнього вираження :

He is not a teacher ( заперечення належить всьому реченню).

He is not a teacher , but a student (заперечення належить

предикативному члену).

Проте, потрібно відзначити, що речення другого типу, тобто

такі , в яких заперечення належить предикативному членові,

не властиві англійській мові. Замість двох наведених речень

цього типу англійською природніше буде сказати :

He is not a teacher, he is a student,

тобто побудувати речення так, щоб заперечення належало всьо-

му реченню в цілому.

Щодо речень із зв\'язками, які утворюють заперечну

форму за допомогою дієслова do, то тут стан речей ідентичний

розглянутому вище типу речень з дієслівним присудком : питан-

ня зводиться до того, чи буде в заперечному реченні стояти

дієслівна форма з do, чи без нього. Порівняємо, до прикладу,

такі речення :

He did not become a doctor.

He became not a doctor, but a teacher.

Речення другого типу зустрічаються досить рідко. Проте, щодо

наведених раніше прикладів із зв\'язкою be, англійською набага-

то природніше буде виразити цю думку так :

He did not become a doctor, he became a teacher.

При такій побудові спочатку викладається заперечне судження,

а потім - доповнююче і пояснююче стверджувальне, і таким чи-

ном уникається невластивого англійській мові типу речення, в

якому заперечення належить одному членові речення.

Українською відповідні речення, як і у випадку з дієс-

лівним присудком, можуть бути виражені із запереченням одно-

го предикативного члена :

Він не став лікарем, а викладачем.

У випадку беззв\'язних зворотів в теперішньому часі відмінність

цього типу від звичайного типу заперечних речень ззовні нічим

не виражається :

Він не лікар., і Він не лікар, а викладач.

В минулому і в майбутньому часі відмінність є :

Він не був лікарем., і Він був не лікарем, а викладачем.

Таким чином, загальна тенденція англійської мові пов\'язана з ії

аналітичною будовою, уникати речень із запереченням, які нале-

жать одному членові речення, відбивається і в цьому типі ре-

чень і призводять до переваги складно - сурядних речень, в яких

друга половина грає роль коректива до першої.

Сюди ж, напевне, може належати і речення із \"Вене-

ціанського купця\" :

All that glisters is not gold.

В цьому реченні з іменним присудком заперечна частка стоїть