ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Іноземна мова. Англійська, німецька, французька мова → Принцип мотивованості як складова частина комунікативного методу навчання іноземної мови

Situation: You were watching a very interesting show on TV. In the middle of it the telephone rang. It was your classmate Nick. He asked what the hometask was. You talked a little. When you put down the receiver the program was over... The next morning everyone was talking about the program.

Questions: What were you doing when the phone rang?

Who was on the telephone?

What did you talk about?

Task: Dramatize your talk with Nick. Dramatize your talk with the friends on the next morning.

Ще один момент організації, що сприяє збереженню комунікативної мотивації, - це адекватне використання колективних форм роботи на уроці.

Як відомо, колективні форми можна використовувати у школі, так як вони відповідають умовам навчання іноземній мові в класі (групі), тобто в колективі і відповідають самому змістові мови як засобу спілкування, що передбачає наявність партнерів. Важливо тільки співвідносити їх з конкретними задачами спілкування, навчання.

У. М. Ріверс пише з цього приводу: \"Зрозуміло, що неможна просто розбити учнів на пари чи групи і наказати їм спілкуватися на іноземній мові, необхідно створити мотиви для цього спілкування. Волею випадку, під впливом якоїсь несподіванки чи чудернацького поєднання характерів в групі бажання спілкуватись може спалахнути саме по собі, але в більшості випадків його доводиться розпалювати спеціально, пропонуючи цікаве для всіх завдання, і тоді розмова, що супроводжує це завдання, буде автономною, справді людським спілкуванням, а не черговим варіантом псевдокомунікації.\"

Це означає, що використовуючи різні режими роботи, розподіляючи учнів на \"двійки\", \"трійки\", \"четвірки\" і т.д., вчитель повинен керуватися потребами ситуації, а домінуючим моментом є зміст. Наприклад, \"лікар\", \"медсестра\", \"пацієнт\", утворюють \"трійку\", \"сім\'я\", тобто батьки і троє дітей – \"п\'ятірку\".

При цьому всі вони поставлені у гостро конфліктну ситуацію: в першому випадку, зокрема, вони з\'ясовують, що за дивна хвороба у пацієнта і як її лікувати, чи викривають симулянта, у другому – батьки реагують на розповіді дітей про школу або вирішують, як провести черговий вихідний день, канікули, як відреагувати на погану оцінку одного з дітей. З таких ситуацій виникає стимул для спілкування в цих малих групах.

Групі, що утворилась слід надати час для підготовки, свого роду репетиції, що є найважливішим організаційним етапом на шляху спілкування. Саме під час репетиції учні зможуть привести у відповідність \"думку, що шукає свого вираження (Л.В. Щерба) і комунікативний намір, що виникає, зі своїми (мовними) можливостями.

Під час репетиції мобілізується також взаємоконтроль і взаємодопомога як у відношенні змісту так і в мовному відношенні. Щоб мати можливість зсередини допомогти учням, не порушуючи комунікативного процесу, вчитель може включитися в утворену групу в ролі, яка дозволить це зробити майже природно а саме \"автора\", \"режисера\", \"суфлера\".

Отже, основи для виникнення комунікативної мотивації можуть бути закладені при постановці задач уроку, при відповідному змісті і відповідних організаційних формах уроку. Все це опосередковується вчителем і повністю залежить від його стилю роботи.

Розцінюючи мотивацію як найважливішу пружину процесу оволодіння іноземною мовою, що забезпечує його результативність потрібно мати на увазі наступне: мотивація-сторона суб\'єктивного світу учня, вона визначається його власними спонуками і пристрастями, потребами, які він чітко усвідомлює. Звідси можна сказати, що важливим засобом мотивації навчальної діяльності є індивідуалізація. Під індивідуалізацією навчання іншомовній мовній діяльності слід розуміти співвіднесеність прийомів навчання з особистісними, суб\'єктними і індивідними властивостями кожного учня. За словами І.А.Зимньої і А.А.Леонтьєва, немотивоване навчання мовній діяльності позбавляє це навчання психологічного змісту, тому що воно – навчання формі заради форми.

Загальновідомо, що в кінці 7-го – на початку 8-го класу інтерес учнів до іноземної мови різко падає. На думку вчителів, це відбувається через те, що близько 80% учнів нібито хочуть вчити іноземну мову. Однак, дані анкетування проведеного серед учнів говорять про інше: структура мотивації 93,7% учнів, що приступають до вивчення іноземної мови з бажанням і цікавістю, змінюється до 8-го класу таким чином:

а) зникає бажання і цікавість у 16% учнів; б) бажання зберігається, але стає не цікаво у 60% учнів (!); в) бажання і цікавість залишається на попередньому рівні у 17% учнів; г) бажання і цікавість зростають у 7% учнів.

Звідси видно, що бажання вчити зберігається у 84% учнів (!). отже, причина падіння інтересу до предмету прихована головним чином у методиці індивідуалізованого навчання. Ось деякі дані анкети, що підтверджують наш висновок.

№ п/п

Причини, що впливають на інтерес і зниження рівня мотивації.

Думки учнів у %

Думки вчителів у %

  • Відсутні можливість висловити свою думку, посперечатись висловитись про те, що хвилює (як ще робиться на рідній мові).

    54,4

    -

  • Не враховується контекст діяльності учнів.

    44,7

    -

  • Не враховується фактор міжособистісного спілкування учнів.

    61,3

    -

  • Не цікаві вправи ( за шляхом виконання і змістом).

    53,1

    9,3

  • Відсутня ситуативність.

    42,1

    -

  • Мало порівнюються вчинки героїв текстів з життям учнів.

    57,9

    -

  • Низький рівень мовно-розумової активності кожного з учнів на уроці і неефективно використовується час.

    57,9

    -

  • Нецікаве домашнє завдання.

    62,1

    0,4

  • Відсутній належний психологічний клімат на уроці.

    40,1

    -

    Як видно з таблиці, всі перераховані причини однозначно вказують на руйнівну силу деіндивідуального навчання. Найпоказовішим, однак, є факт майже повного неспівпадання думок учнів і вчителів. Порівняльний аналіз результатів свідчить про те, що багато вчителів навіть не підозрюють, що причини, які згубно впливають на мотивацію, лежать в сфері індивідуалізації. Фактор мотивації при відсутності особистісної індивідуалізації розглядається як такий, що виникає автоматично за завданням вчителя, тобто в більшості випадків фактично повністю ігнорується. Між тим саме особистісна індивідуалізація є головним засобом створення комунікативної мотивації, під якою ми розуміємо такий її вид, який забезпечує ініціативну участь людини у спілкуванні (як в житті, так, і на уроці).