ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Іноземна мова. Англійська, німецька, французька мова → Принцип мотивованості як складова частина комунікативного методу навчання іноземної мови

Отже, при розвитку мовного вміння необхідне постійне варіювання мовних ситуацій з метою створення якості динамічності у мовного вміння.

3. Новизна, пам`ять і мислення.

Проблема взаємовідносин пам`яті і мислення виникає тому, що розумна поведінка, що передбачає вирішення проблемної ситуації, спирається на попередній досвід. В єдностях \"мислення-пам`ять\", \"діяльність-пам`ять\" ведучими є перші компоненти. При чому, ведучими не в тому значенні, що повинна дотримуватись пропорція між роботою пам\'яті і роботою мислення, а в тому, що роботи пам`яті в ізольованому, відокремленому від діяльності вигляді бути взагалі не повинно.

В навчанні варто опиратися на механізм мимовільного запам`ятання. Постійна новизна, що вимагає мовно-розумової діяльності, повинна стимулювати як запам`ятовування і збереження, так і відтворення матеріалу.

Прикладом може бути така вправа.

Подане невелике висловлювання, де говориться про те, як школярі допомагають фермерам. В тексті є декілька нових слів, що підлягають засвоєнню, які означають види робіт на полі (косити, полоти та ін.).

Завдання до висловлювання (по тексту):

- Які види робіт діти виконують на полі?

- Що їм особливо подобалось робити?

- Які види робіт, на твою думку, найважчі?

- Як ти думаєш, що з цього діти вміли робити раніше?

Очевидно, що учні будуть змушені в своїх висловлюваннях оперувати новими словами.

Після цього йде друга серія питань, при відповіді на які учні повинні будуть використовувати ті ж слова, але без опори на текст, стосовно себе а також інші слова, необхідні для бесіди про роботу на полі.

- Скажіть, що робили ви на городі цього року?

- А що ви робили минулого року?

- Скажіть, хто з вас як працював?

Зрозуміло, завданнями, що сприяють спрямованому засвоєнню, можуть бути не тільки питання.

Звідси слідує правило навчання: мовний матеріал в будь-якому вигляді повинен запам`ятовуватись і відтворюватись на уроці тільки в процесі виконання мовно-розумових завдань, тобто мимовільно.

4. Новизна як основа продуктивності говоріння.

В методичній літературі ця проблема виступає під назвою \"навчання непідготовленому мовленню\", так як поняття репродуктивності пов`язується звичайно з поняттям підготовленості, а поняття продуктивності - з поняттям непідготовленості.

Отже, орієнтиром повинно служити продуктивне говоріння, продуктивне володіння. Цей орієнтир служить передумовою до втілення принципу новизни: з одного боку, продуктивність мовного продукту виявляється в новизні його форми і змісту, з другого - новизна, як принцип забезпечує розвиток у мовного вміння якості продуктивності.

Важливо знати, як, якими діями можна спонукати учня до вибору тих чи інших мовних засобів і яка кількість ситуацій необхідна для досягнення продуктивного вміння володіння певним матеріалом.

Отже, варіювання мовних ситуацій і управління використанням в них мовного матеріалу є головним засобом досягнення продуктивного говоріння.

5. Новизна як основа інтересу.

Роль інтересу в навчанні завжди високо оцінювалась всіма педагогами. \"Знання, засвоєні без інтересу, не забарвлені власним позитивним ставленням не стають активним надбанням людини\"(С.М.Бондаренко).

Важливість інтересу полягає в тому, що він є і передумовою навчання і його результатом. Інтерес, з одного боку є засобом і запорукою ефективності навчання; з другого боку, ефективне навчання підтримує інтерес і він робиться сталим. Для розвитку інтересу до оволодіння мовним вмінням необхідне постійне впровадження новизни у всі елементи навчального процесу.

Таким чином, комунікативний метод навчання говорінню, як виду мовної діяльності і засобу спілкування включає в себе п`ять принципів:

а) принцип мовно-розумової активності;

б) принцип індивідуалізації при ведучій ролі його особистісного аспекту;

в) принцип функціональності;

г) принцип ситуативності;

д) принцип новизни.

Подані принципи повністю відображають закономірності комунікативного навчання мовній діяльності.

Комунікативний метод призначений для навчання говорінню. В цьому випадку \"метод\" як поняття стає однозначним: його ознаками володіє тільки метод навчання якомусь виду мовної діяльності. На основі методу можуть бути створені різноманітні системи навчання, в залежності від того, якій мові навчають і в яких умовах. Скажімо, можуть функціонувати системи навчання говорінню на німецькій, англійській, російській мовах в школі, в мовному і немовному вузах.

Сучасні психологи і педагоги єдині в тому, що якість виконання діяльності і її результат залежать перш за все від спонук і потреб індивіда, його мотивації, саме мотивація викликає цілеспрямовану активність, що визначає вибір засобів і прийомів, їх впорядкування і досягнення мети. Мотивація є тому \"запускним механізмом\" всякої людської діяльності будь то праця, спілкування чи пізнання. Живить і підтримує мотивацію відчутний, реальний, етапний і кінцевий успіх.

Одним із різновидів внутрішньої мотивації є комунікативна мотивація. Комунікативність – це перша і природна потреба тих, що вивчають іноземну мову. Неформальні бесіди з учнями і спеціальні соціологічні опитування показали, що незалежно від віку і соціального статусу всі вони свідомо і одностайно формують свої потреби як чисто комунікативні, а саме говорити на іноземній мові з товаришем, колегою, читати для розширення кругозору, з професійною метою і для задоволення, писати іноземному товаришу, колезі.

Однак незважаючи на таке велике прагнення спілкуватись зі сторони учнів, саме цей тип мотивації найтяжче зберегти. Справа в тому, що при оволодінні іноземною мовою в атмосфері рідної мови, іноземна мова постає як штучний засіб спілкування. Він ніяк не може конкурувати з рідною мовою, довершеним і всеохоплюючим засобом спілкуванням. І так звані \"природні\" ситуації, що використовуються при навчанні, носять по суті штучний характер. Тому, якщо розраховувати лише на природу комунікацію на іноземній мові, навряд чи вдасться зберегти мотивацію і досягти успіху.

Важливо отже, розуміти що комунікація на іноземній мові на заняттях носить в основному умовний характер, і це наближує її до сценічної комунікації. Звідси звертання до уяви учнів, до фантазії, гри є органічним компонентом ефективного навчання на іноземній мові. Навчаючій стороні слід постійно спонукати учнів до перевтілення у типові характери, провадячи їх через різноманітні \"типові обставини\".

За ознакою умовності мовного стимулу і процедури навчальної операції комунікативні вправи діляться на: умовно-мотивовані (умовна бесіда) і реально-мотивовані (дискусія, коментування). Для перших характерні риси, які в деякій мірі співвідносяться з їх тренувальними вправами. Це головним чином те, що в самій процедурі виконання мається деяка умовність, неприродність, а мовний стимул носить штучний навчальний характер. Беручи участь наприклад в умовній бесіді, школярі не можуть не відчувати, що вони виконують саме вправи.