ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Іноземна мова. Англійська, німецька, французька мова → Принцип мотивованості як складова частина комунікативного методу навчання іноземної мови

Зрештою, важливо розуміти за рахунок чого, на основі чого здійснюється діяльність мовлення, тобто описати мовленнєве вміння як основу. В зв\'язку з цим розглянемо мовлення у всіх цих ракурсах.

  • Мовлення як засіб спілкування.

    Спілкування може здійснюватися як в усній, так і в писемній формі. В першому випадку людина повинна володіти двома засобами спілкування - мовленням і аудіюванням як видами мовної діяльності. У другому випадку необхідне володіння письмом і читанням. Таким чином, мовлення як вид мовної діяльності є лише одним із засобів спілкування.

    Мовленням є висловлення своїх думок з метою вирішення завдань спілкування. Це діяльність однієї людини, хоча вона включена в спілкування і не може існувати поза ним, бо спілкування - це завжди взаємодія з іншими людьми.

    Тому, будучи відносно самостійним видом мовної діяльності, мовлення вимагає обов\'язкового навчання в рамках спілкування і з прицілом на нього. Саме так воно розглядається в системі комунікативного методу.

    Таким чином, метою навчання в середній школі слід вважати не мову, як при філологічній освіті в спеціальному вузі, і не мову як спосіб формування і формулювання думки, і навіть не просто мовну діяльність - говоріння, читання, аудіювання чи письмо, а вказані види мовної діяльності як засоби спілкування.

    Така мета вимагає відповідного методу її досягнення. Для мовлення як засобу спілкування таким методом є комунікативний метод. Отже, навчати мовлення, не навчаючи спілкуванню, не створюючи на уроках умов мовного спілкування, неможливо.

  • Мовлення як діяльність.

    Мовлення - це один з видів діяльності, тому воно володіє багатьма ознаками діяльності взагалі; але мовлення є мовною діяльністю, отже, у нього є і специфічні ознаки.

    1) Мотивованість. Мовлення завжди мотивоване. Людина, як правило, говорить тому, що у неї є для цього певна внутрішня причина, є мотив, який виступає в ролі двигуна діяльності. Людина може усвідомлювати або не усвідомлювати цей мотив в даний момент, але він завжди пов\'язаний з спілкуванням ( з усіма його компонентами ). Тому в методиці навчання іншомовному спілкуванню слід говорити про комунікативну мотивацію ( адже мотиви властиві будь-якій іншій діяльності ).

    В основі мотивації лежить потреба. В основі комунікативної мотивації лежить потреба двох видів: а) потреба в спілкуванні як така властива людині як істоті соціальній, б) потреба в здійсненні конкретного мовного вчинку, потреба \"втрутитись\" в дану мовну ситуацію.

    Зрозуміло, що обидва ці види взаємопов\'язані, але для використання їх у навчанні неоднозначні. Перший вид можна назвати загальною комунікативною мотивацією, її рівень часто не залежить від організації навчального процесу ( є люди говіркі і неговіркі ), але він є фоном для другого виду мотивації; другий вид - це ситуативна мотивація, рівень якої на вирішальному етапі визначається тим, як ми навчаємо, як створюємо мовні ситуації, який використовуємо матеріал, засоби.

    Як ситуативні інтереси ведуть до утворення сталих інтересів, так і ситуативна мотивація виховує в учня потребу у спілкуванні взагалі, створює постійну мотиваційну готовність - надзвичайно важливий фактор успішної участі у спілкуванні, а, отже, важливий для встановлення мовного партнерства.

    Відсутність у відносинах учнів і вчителя статусу мовних партнерів виникає якраз через відсутність комунікативної мотивації ( обох видів ). Комунікативний метод покликаний докорінно змінити стан речей.

  • Активність.

    Мовлення - завжди процес активний, бо в ньому виявляється відношення мовника до оточуючої дійсності. Внутрішня активність можлива лише завдяки тому, що предмет спілкування є значимим для даної особистості і викликає у неї емоційне ставлення.

    Саме активність забезпечує ініціативну мовну поведінку співрозмовника, що так важливо для досягнення мети спілкування.

  • Цілеспрямованість.

    Мовлення завжди цілеспрямоване, бо переслідує якусь мету. Таку мету можна назвати комунікативною задачею. За кожною з комунікативних задач, що виникають в окремих ситуаціях, стоїть загальна мета мовлення як діяльності. Це вплив одної людини на іншу з метою змінити її поведінку, а не просто повідомити якусь інформацію.

    4 ) Зв`язок з діяльністю.

    Мовлення , як один з видів мовної діяльності, не є самостійним. Мовлення обслуговує всю іншу діяльність людини. Але мовлення не тільки відіграє службову роль, воно багато в чому залежить від загальної діяльності людини.

    І це важливо методично.

    5 ) Зв`язок з комунікативною функцією мислення.

    Процес мовної діяльності тісно пов`язаний з діяльністю розумовою. Часто те, що відбувається в процесі мислення не співпадає з тим, що відбувається при мовній діяльності, пов`язаній з мовленням.

    6 ) Зв`язок з особистістю.

    7 ) Ситуативність - співвідношення мовних одиниць з основними компонентами процесу спілкування.

    8 ) Еврістичність - непередбачливість мовних дій у певній ситуації.

    9 ) Самостійність.

    Ця якість мовлення як діяльності виявляється в тому, що мовлення, як правило, протікає: а ) без запозичення думок з попередньо прочитаних чи прослуханих джерел;

    б ) без опору на повні чи часткові записи того, що використовується в мові;

    в ) без опору на ілюстративне зображення об`єктів висловлювання;

    г ) без звертання до рідної мови.

  • Темп, який повинен бути не нижчим і не вищим за припустимі у спілкуванні норми.

  • Мовлення як продукт.

    Всі якості мовлення як діяльності забезпечують умови для створення мовного продукту (висловлювання будь-якого рівня),якому також властиві певні якості:

  • структурність, 2) логічність, 3) інформативність, 4) виразність, 5) продуктивність.

    Ці якості мовлення як продукту на основі їх інтеграції зумовлюють дієвість мовлення.

  • Мовне вміння як основа мовлення.

    Як відомо, заучування у всіх його видах і формах ( явних і прихованих) служило і служить основою багатьох методів. При засвоєнні мовних одиниць психіка людини терпить не кількісні, а якісні зміни. У людини з\'являється мовна здібність, яка формується під впливом мовного спілкування. Ця здібність і є мовне вміння.

    Кілька слів про поняття \"навик\" і \"вміння\". Кожне з них володіє властивими йому якостями. Якщо вміння співвіднести з діяльністю, вважати його основою, то навик можна розглядати як основу дії, отже, як одиницю вміння.

    Будь-які мовні навики, щоб бути умовами мовної здібності і функціонувати як її основа, повинні володіти системою якостей. До них відноситься: автоматизованість, стійкість, гнучкість, свідомість, відносна складність.


  •