ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Фізкультура. Фізична культура. Фізичне виховання. Спорт. Туризм → Ауторегулятивні аспекти ситуативної агресивності спортсменів

Отже, гіпотеза дослідження підтвердилася, а саме: вплив низки ситуативних збиваючих і стрес-факторів сприяє розвитку змагальної агресивності. Цікаво, що рівень низького стилю саморегуляції найчастіше спостерігається у спортсменів з високим показником агресивності.

На етапі організації формуючого експерименту з метою підвищення вірогідності отриманих результатів ми створили 4 групи: 2 експериментальні і 2 контрольні. Перша експериментальна (15) і контрольна (15) складалися із спортсменів з високим рівнем агресивності, які проявляють ситуативну агресивність в умовах змагань. Друга експериментальна (16) і контрольна (16) була утворена з осіб, які здатні до агресивного реагування в змагальній ситуації, але за результатом тестування мали середній або низький показник рівня агресивності.

Проаналізувавши результати проведеного психодіагностичного дослідження, врахувавши основні причини і фактори, що сприяють виникненню агресивних реакцій ми розробили програму психологічного тренінгу корекції агресивної поведінки спортсменів.

Психотренінг будувався на використанні активних (оволодіння техніками ауторелаксації [5] і саморегуляції, використання ігор та спеціальних вправ [14]), когнітивних (формування здатності до аналізу ситуації, своїх переживань) та поведінкових (рольове розігрування ситуацій, навчання конструктивних форм поведінки) способів корекції. В процесі формуючого експерименту ми використовували таку форму роботи як \"гарячий стілець\" [13, C.64]. Той хто сідав на нього, був зобов\'язаний дотримуватись щирості у відповідях, а також пояснити власну позицію щодо проблемної ситуації.

Після проведення психотренінгу ми отримали прогресивні зміни саморегуляції поведінки спортсменів. Цікаво, що в обох експериментальних групах спостерігається високий показник ауторегуляції ( Е1=73,33 %; Е2=76,04% ) . У суб\'єктів сформувалась потреба в усвідомленому плануванні діяльності, здатність виділяти важливі умови досягнення мети. Після організації формуючого експерименту спортсмени почали програмувати способи власних дій та поведінки. Програми розробляються самостійно, вони гнучкі до впливу збиваючих факторів. Досліджувані демонструють пластичність всіх регуляторних процесів. При виникненні непередбачуваних обставин вони швидко оцінюють їх і легко перебудовують свою поведінку. Гнучкість регуляторики дозволяє адекватно реагувати на швидкі зміни подій та успішно вирішувати поставлене завдання в ситуації ризику. Високий рівень мотивації формує такий стиль саморегуляції, який компенсує вплив особистісних, характеріологічних особливостей, що перешкоджають реалізації тренувальної діяльності. Зростання показника ауторегуляції полегшує оволодіння новими тактико-технічними параметрами активності. Самостійність у прийнятті рішень вказує на розвиток регулярної автономності, тобто спортсмен не лише якісно організовує роботу з метою досягнення успіху, а й контролює хід її виконання, аналізує та оцінює проміжні і кінцеві результати діяльності.

Необхідно відмітити, що під впливом психокорекційної програми у досліджуваних достовірно змінився індекс агресивності ( Р<0, 05 ). Позитивний характер цих змін вказує на розуміння сутності агресивної поведінки людини, можливі передумови та причини її виникнення.

В результаті експериментального дослідження можна зробити такі висновки:

    • у більшості опитаних спортсменів з наднормовим індексом агресивності спостерігається низький рівень ауторегуляційної поведінки;

    • ситуативні збиваючі і стрес-фактори сприяють розвитку загальної агресивності;

    • використання психокорекційної програми позитивно вплинуло на особистісні характеристики спортсменів, рівень самооцінки та впевненості у собі, показник ауторегуляції поведінки.

Порівняння результатів, що були отримані в групах до і після проведення тренінгу свідчить про ефективність проведеної психокорекції. Здійснена робота засвідчила перспективність обраного напрямку для подальших досліджень.

Література:

  1. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. – СПб.: Питер, 2000. – 252 с.

  2. Бурлачук Л.Ф., Михайлова Н.Б. К психологической теории ситуаций // Психологический журнал. – 2002. – Т.23. - №1. – С.5-17.

  3. Гайдукевич Г.А., Ложкін Г.В, Сьомін С.В. Психодіагностика агресивності військовослужбовців: Навчальний посібник. – Житомир: ВФРЕ при ЖІТІ, 1997. – 56 с.

  4. Дроздов О.Ю., Скок М.А. Проблеми агресивної поведінки особистості. – Чернігів, 2000 – 156 с.

  5. Коглер Аладар. Йога для спортсменів. Секреты олимпийского тренера / Пер. с анг. – М.: ФАИР – Прогресс, 2002. – 304 с.

  6. Конопкин О.А. Психологическая саморегуляция произвольной активности человека (структурно-функциональный аспект) // Вопросы психологии. – 1995. - №1. – С. 5-12.

  7. Кравчук С.Л. Особливості психологічних детермінацій агресивних проявів особистості: Автореф дис... канд. псих. наук. – К., 2002. – 21с.

  8. Ложкин Г.В., Павякель Н.И. Практическая психология канфликта: Учеб. Пособие. – К.: МАУП, 2002. – 256 с.

  9. Морозова Т.Р. Причини, динаміка та засоби реалізації агресії у засуджених: Автореф. дис...канд. псих. наук. – К., 2001. – 21 с.

  10. Моросанова В.И. Коноз Е.М. Стилевая саморегуляция поведения человека // Вопросы психологии. – 2000. - №2. – С. 118-127.

  11. Москалець В.П. Комплекси базової особистості сучасної України // Українознавчі студії. – Івано-Франківськ: Плай. – 1999. – С. 163-166.

  12. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / Под ред. Крылова А.А. – СПб.: Питер, 2003. – 360 с.

  13. Федик О.В. Формування здібностей до тренерської діяльності у майбутніх учителів фізичної культури: Дис...канд. псих. наук. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 64.

  14. Цзен Н.В., Пахомов Ю.В. Психотренинг: игры и упражнения. – М.: Физкультура и спорт, 1988. – 272 с.

  15. Шебанова С.Г. Профілактика та корекція агресивної поведінки студентів засобами тренінгу спілкування: Автореф. дис...канд. псих. наук. – К., 2000. – 18 с.