ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Фізкультура. Фізична культура. Фізичне виховання. Спорт. Туризм → Ауторегулятивні аспекти ситуативної агресивності спортсменів

Використання Фрайбурзького особистісного опитувальника (модифікована форма В) дозволяє діагностувати важливі якості особистості (табл. 1).

Під час проведення дослідження було з\'ясовано , що існує позитивний зв\'язок індексу агресивності за опитувальником Басса-Даркі з показником спонтанної агресивності ( r = 0,83 ) та з показником реактивної агресивності за методикою FPI ( r = 0, 79 ). Високі оцінки отримані за допомогою ІІ та VІІ шкал FPI свідчать про агресивне відношення спортсменів до соціального оточення, виражене прагнення домінувати. У цих спортсменів слабкі процеси моделювання поведінки, що є причиною неадекватної оцінки важливих умов життєдіяльності та відсутності аналізу власних помилок. При цьому критерій прагнення до успіху не є стійкий, що викликає різке погіршення якості результату та ірраціональне збільшення об\'єму тренувальної роботи.

Таблиця 1. Рівень розвитку психічних якостей особистості, %

п/п

Шкала опитувальника

Рівень оцінювання особистості

Високий

Середній

Низький

І

Невротичність

7,66

51,49

40,85

ІІ

Спонтанна агресивність

20,00

69,79

10,21

ІІІ

Депресивність

41,70

42,98

15,32

ІV

Дратівливість

43,83

41,28

14,89

V

Товаристкість

31,06

33,62

35,32

VI

Врівноваженість

13,20

42,55

44,25

VII

Реактивна агресивність

19,57

69,36

11,07

VIII

Сором\'язливість

27,24

38,72

34,04

IX

Відвертість

23,41

46,38

30,21

Х

Екстраверсія-інтроверсія

25,96

33,62

40,42

XI

Емоційна лабільність

42,98

42,13

14,89

XII

Маскулінізм-фемінізм

43,83

38,72

17,45

У 43,83% опитаних виявлений високий рівень дратівливості. Науковці стверджують [12, С.315], що цей показник вказує на нестійкий емоційний стан із схильністю до аффективного реагування. Відмітимо близькі за значенням (42,98%) показники емоційної лабільності і депресивності (41,70%). Ці спортсмени не є впевнені у собі, мінливі у настрої. Основною їхньою рисою є недостатня саморегуляція, що проявляється у небажанні суб\'єкта проектувати послідовність своїх дій. Такі спортсмени імпульсивні, не здатні самостійно сформувати програму власної поведінки, а отримані ними результати не відповідають рівню спортивної підготовленості. Цікаво, що показник товариськості у значної частини (35,32%) респондентів є низьким і це дозволяє говорити про слабкі комунікабельні властивості.

Загалом отримані результати дають підставу стверджувати, що найбільша кількість агресивних спортсменів мають високий рівень спонтанної та реактивної агресивності. У більшої частини спортсменів з наднормовим індексом агресивності спостерігається низький показник рівня ауторегуляції поведінки.

Наступний етап дослідження був спрямований на перевірку гіпотези, згідно з якою, зростання агресії в умовах змагань переважно обумовлене впливом ситуативних стресс-факторів, які виступають детермінантами у розвитку агресивності спортсмена. Обстежуваним пропонувалась авторська анкета на виявлення способу реагування в 14 типах змагальних ситуацій, що провокують агресію, методика FPI [12], опитувальник \"Стиль саморегуляції поведінки-98\" [10], опитувальник діагностування самооцінки та рівня впевненості у собі в критичних ситуаціях [8].

Досліджувана вибірка поділялась на дві групи: А – 46 чол. і Б – 189 чол. Група А складалася зі спортсменів з високим індексом агресивності, група Б була сформована з осіб з низьким індексом агресивності.

Аналіз результатів дослідження дав підстави визначити кілька типів змагальних ситуацій, які найбільшою мірою провокують агресивну поведінку

спортсменів. До них належать: негативна реакція вболівальників, необ\'єктивне суддівство; значна перевага суперника.

Найменш провокуючими агресію виявились наступні ситуації: невдачі на старті ; змагання з низьким рівнем організації; ситуація в якій мають місце нарікання товаришів по команді. В процесі дослідження виявили високі показники агресивності в осіб, які за опитувальником Басса – Даркі і методикою FPI характеризувались, як такі, що володіють індексом агресивності в межах норми і повністю здатні контролювати ситуацію та не піддаватись впливу збиваючих і стрес – факторів.

Встановлено, що 70,37% спортсменів групи Б агресивно реагують на запропоновані ситуації. У групи А ця властивість притаманна для 95,65% опитаних (рис. 1).

Ауторегулятивні аспекти ситуативної агресивності спортсменів Ауторегулятивні аспекти ситуативної агресивності спортсменів

Рис. 1. Показник ситуативної агресивності спортсменів: 1 – високий рівень; 2 – низький рівень.

Необхідно відмітити, що 86,96% спортсменів групи А є такими, які глибоко переживають критичні зауваження на свою адресу, часто сумніваються у правильності власних дій. Саме такі індивідууми здатні провокувати конфлікт [8]. У представників групи Б відзначені низькі здібності до самооцінки. Таких спортсменів виявилося 55,55% (рис.2).

Ауторегулятивні аспекти ситуативної агресивності спортсменів Ауторегулятивні аспекти ситуативної агресивності спортсменів

Рис. 2. Розподіл спортсменів за рівнем розвитку самооцінки та впевненості у собі в критичних ситуаціях: а) високий; б) середній; в) низький.