ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Фізкультура. Фізична культура. Фізичне виховання. Спорт. Туризм → Ауторегулятивні аспекти ситуативної агресивності спортсменів

Реферат на тему:

Ауторегулятивні аспекти ситуативної агресивності спортсменів

Важливість проблеми людської агресивності очевидна для багатьох сфер соціального життя. Реалії сьогодення відзначаються значними змінами в політичному, економічному і духовному житті українського народу. Ці зміни породжують неоднозначні тенденції як позитивного, так і негативного характеру. Особливу тривогу викликають факти, що свідчать про зростання проявів агресії серед загалом законослухняних підлітків і юнацтва [15], про стрімку криміналізацію осіб [9] та міжособисте спілкування молоді на рівні концентрованої конфліктно-негативіської субкультури [4]. В.П. Москалець [11] зауважив, що економічний крах, стихія, анархія в політичній сфері, та інші чисельні негаразди сильно пригнобили ейфорію, викликану національним звільненням та піднесенням національної свідомості, гідності і гордості. Найбільш відчутного удару по психіці українського народу завдала, втрата надії на швидкі, демократичні зміни, і динамічний соціальний прогрес. Дійсність виявилось далекою від цих сподівань. На тлі економічного та політичного хаосу зросли насильство, цинізм. Більшість нації усвідомила власне безсилля перед стихією, соціальну неспроможність. Це стимулювало тотальне розчарування у високих ідеалах, у людях, у собі, а відтак моральний нігілізм та меркантильний егоїзм. Все це – психологічний зміст комплексу соціальної неповноцінності у посттоталітароному суспільстві. Гіперкомпенсація комплексу – агресивна споживацька активність, що знаходить різноманітний вияв: від накопичення матеріальних благ до сексуальної розпусти [11].

Агресивність – це якість особистості, що виражається в готовності до агресивних дій в різних ситуація. Агресія розглядається науковцями, як форма поведінки, спрямована на образу чи заподіяння шкоди іншій живій істоті [1;4].

Велику увагу дослідники агресивності приділяють спорту, вважаючи його зручною моделлю для вивчення даного феномену. Законність агресивних дій суб\'єктами спортивного видовища дозволяє розглядати базові питання, що торкаються детермінант агресивної поведінки в ситуаціях в яких звичайні проблеми, пов\'язані із стимулюючими началами респондентів і питаннями соціального схвалення, не мають відношення до вираження агресії [1, С.279].

Однак, цей інтерес має практичне значення, так як ряд тренерів та спортсменів вважають агресивність важливою якістю для досягнення успіху в спорті, а більшість теоретиків частіше розглядають негативні аспекти її прояву. Таке протиріччя вимагає від науковців більш зваженого розгляду цього явища.

Щодо саморегуляції, то це здатність керувати своїми власними діями на основі власних психічних процесів, сприймання й усвідомлення актів поведінки. Стильові особливості саморегуляції є типовими для людини і найбільш суттєвими індивідуальними особливостями самоорганізації і управління зовнішньою та внутрішньою цілеспрямованою активністю, що проявляється в різних її видах [6;10]. Стиль саморегуляції проявляється в тому, яким чином людина планує і програмує досягнення мети, враховує умови, оцінює ситуацію і здійснює корекцію власної активності для досягнення позитивних результатів [10, С. 118].

Незважаючи на значну кількість проведених досліджень з проблем агресивної поведінки сьогодні, ще не отримано об\'єктивних даних про прояви агресії в спортивній діяльності та можливості її ауторегуляторної корекції. З огляду не це, вважаємо актуальним дослідження стилю саморегуляції ситуативної агресивності спортсмена.

Методологічною основою нашого дослідження є вчення О.А. Конопкіна про функціональну структуру системи усвідомленої саморегуляції активності людини [6], концепція індивідуального стилю саморегуляції В.І. Моросанової [10], ситуаційний підхід до діяльності Л.Ф. Бурлачука, Н.Т. Михайлової [2].

Дослідження мало на меті емпіричну перевірку наступних гіпотез:

  1. Для спортсменів, які схильні до агресивних форм реагування характерний зв\'язок психічних властивостей: специфічних особливостей самосвідомості та індивідуально-психологічних передумов функціонування особистості.

  2. Для осіб з наднормовим індексом агресивності характерний низький рівень показника саморегуляції;

  3. Зростання агресії в умовах змагань обумовлене впливом ситуативних стрес-факторів;

4. Впровадження у практичну діяльність комплексу засобів психокорекційного характеру суттєво впливає на саморегуляцію ситуативної агресивності спортсмена.

Виходячи із мети дослідження та гіпотез, перед нами постали наступні завдання:

  1. Визначити індекс агресивності та показник саморегуляції спортсменів;

  2. Виявити вплив ситуативних факторів на розвиток агресивності спортсмена;

  3. Розробити комплекс засобів корекції стилю саморегуляції ситуативної агресивності спортсмена;

Організація та методи дослідження. Психодіагностичне дослідження проводилось на базі спортивних закладів м. Івано-Франківська серед спортсменів таких спеціалізацій: легка атлетика, плавання, спортивна гімнастика, бокс, дзю-до, тхеквондо, боротьба вільна, футбол, баскетбол. Нами були враховані особливості організації діагностування із обраним континентом осіб [12;14]. У досліді прийняло участь 235 спортсменів (чоловічої статі) віком 14-20 років.

У відповідності до поставлених завдань були використані наступні методи: теоретичні - аналіз науково-методичної літератури; практичні – опитувальник Басса-Даркі [3]; Фрайбурзький особистий опитувальник (модифікована форма В) [12]; опитувальник \"Стиль саморегуляції поведінки - 98\" [10]. Кількісні показники проаналізовані за допомогою математично-статистичних методів.

Результати дослідження та їх аналіз. Шляхом психодіагностики у 19,57% опитаних спортсменів виявлено наднормовий індекс агресивності . Цікаво, що індекс ворожості у 80% респондентів перевищує норму. Це може слугувати передумовою виникнення та реалізації деструктивних дій.

За допомогою опитувальника \"Стиль саморегуляції поведінки – 98\" з\'ясовано, що більшість агресивних спортсменів мають несформовані потреби в усвідомленому плануванні і програмуванні своєї поведінки, вони залежні від ситуації і точки зору оточуючих. Успішність оволодіння новими видами діяльності в більшій степені залежить від співввідношення стильових особливостей регуляції та вимог до освоюваного виду діяльності. Для досліджуваних з високим показником ауторегуляції характерна гнучкість та адекватність реагування на зміни умов оточуючого середовища, стабільність успіхів у змагальній діяльності.