ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...


По завершенні турніру футбольні фахівці зазначили, що жіночий футбол різко прогресує. З\'явилися постаті – Міа Хемм та Мішель Акерс (США), Елізабетта Віньйотто (Італія), Біргіт Прінц та Доріс Фітчен (Німеччина), Сунь Вень (Китай), Марта (Бразилія) [11, 12].

Зупинимося на американській футболістці Мії Хемм, яка з 15 років є гравцем збірної США та рекордсменом світу по кількості забитих м\'ячів. Своєю грою вона так надихнула багатьох молодих американок, що по завершенні Ігор Олімпіади в країні почався справжній бум жіночого футболу.

Враховуючи нинішній інтенсивний розвиток жіночого футболу і те, що він почав користуватися великою популярністю, організаторами наступних ігор було висунуто пропозицію щодо збільшення кількості учасників з восьми до десяти команд і, як виявилося по закінченні Ігор Олімпіади, крок, здійснений МОК, був вдалим і доцільним.

На Іграх XXVIII Олімпіади в Афінах 2004 року у турнірі з футболу взяли участь команди таких країн: Японія, Нігерія, Швеція (група Е); Китай, Німеччина, Мексика (група F); Австралія, Бразилія, Греція, США (група G).

У зв\'язку з великою зацікавленістю вболівальників та з метою популяризації жіночого футболу організаторами було вирішено проводити матчі жіночого турніру на стадіонах п\'яти міст Греції: „Караіскакі\" (Афіни), „Панкрітіон\" (Іракліон), „Патрас\" (Патрас), „Пантессалікон\" (Волос), „Кафтанзогліо\" (Фессалоніки) [4].

У турнірі взяли участь 180 футболісток. Вперше на Олімпійських іграх зіграли футболістки Мексики та господарі – спортсменки Греції. Не змогли потрапити на турнір олімпійські чемпіони 2000-го року, команда Норвегії.

На відміну від двох попередніх олімпійських турнірів, де було зіграно 16 матчів, в Афінах, щоб визначити Олімпійського чемпіона, прийшлося провести 20 матчів.

У фінальному матчі в Афінах на стадіоні „Караіскакі\" в присутності 10 тисяч глядачів зустрілися футболістки США та Бразилії. Матч рівних за класом команд приніс нічийний рахунок 1:1. А в додатковий час, завдяки влучному удару на 112-й хвилині американки Уамбеч, команда США вдруге в своїй історії здобула золоті медалі Олімпійських ігор. Цей успіх, за великим рахунком, став можливим завдяки тому, що в країні значна увага приділяється розвитку дитячого та юнацького соккеру. Третє місце дісталося спортсменкам Німеччини, які обіграли команду Швеції з рахунком 1:0.

Заслуговує на увагу той факт, що фінальний матч обслуговували два арбітри. Основний час – шведський рефері Йенні Палмквіст, а додатковий час – Дайона Феррейра-Джеймс з Гайани.

Цілком ймовірно, що на наступних Іграх Олімпіади в Пекіні (Китай) у 2008 році число команд, що будуть брати участь у турнірі з футболу серед жінок, буде розширено з десяти до шістнадцяти.

Позитивним є і той факт, що, спостерігаючи за іграми Олімпіади, футболом почали цікавитись і, що головне, займатися дівчата молодшого та середнього шкільного віку, а звідси – покращення їх фізичного розвитку, тобто зміцнення соматичного здоров\'я нації.

Окрім того, що жіночий футбол входить до програми Олімпійських ігор, ФІФА та УЄФА проводять чемпіонати світу та Європи серед жіночих команд, чемпіонати світу та Європи серед молодіжних та юнацьких національних збірних команд. Водночас проводиться багато інших цікавих турнірів серед жіночих команд. А те, що до складу ФІФА входить більше 70 національних федерацій, свідчить про масовий розвиток жіночого футболу на всіх континентах.

Отже, олімпійські футбольні турніри за своїм спортивним значенням хоч і поступаються чемпіонатам світу з футболу, проте вони не тільки зберігають, а й підвищують свою популярність та привабливість. Завдяки їм можна перевірити молоді резерви, здобути необхідний досвід.

Висновки. 1. Жіночий футбол на сьогоднішній день користується великою популярністю та міцно закріпив за собою право брати участь в Іграх Олімпіади.

2. Олімпійські чемпіонати є засобом і ареною для поступового підтягування афро-азіатського футболу до рівня європейського та американського, команди яких знаходяться на передових позиціях у світовому футболі.

Список джерел:

  1. Голощаков Б.Р. История физической культуры и спорта: Учебное пособие. – М.: Академия, 2001. – С. 246-249.

  2. Энциклопедический словарь юного спортсмена. – М., 1980.

  3. Энциклопедия современного олимпийского спорта /Под ред. В.Н.Платонова. – К.: Олимпийская литература, 1998. – С. 407-408.

  4. Кириченко И. Олимпийский футбол. – К.: Медиа Континент, 2004. – С. 105-111.

  5. Олимпийская энциклопедия /Под ред. С.П.Павлова. – М.: Советская энциклопедия, 1980. – С. 374-375.

  6. Соломонко В.В., Лисенчук Г.А., Соломонко О.В. Футбол. – К.: Олімпійська література, 1997. – С. 9-12.

  7. Соскин А. Всё о футболе. – М.: Физкультура и спорт, 1972. – С. 227-232.

  8. Столбов В.В. История физической культуры. – М., 1989. – 43 с.

  9. Танасюк А. Футбольный top-news // Мой спорт. – 2004. – №6. – С. 31-32.

  10. Тягур Р.С. Історія фізичної культури і спорту: Курс лекцій. – Івано-Франківськ: Лік, 1999. – 139 с.

  11. Франков А. Игрок года в мире по версии ФИФА // Футбол. – 2002. - №51. – С. 18-19.

  12. Футбол. Довідник. Упорядник Р.В.Дмитрів. – Івано-Франківськ: Плай, 2006 – С. 304-305.

  13. Oliva A. Manuel del entrenodor de futbol moderno. – Barcelona, 1994. – 156p.

  14. Zaws of the Game. – FIFA, 1995. – 86 p.