ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Фізкультура. Фізична культура. Фізичне виховання. Спорт. Туризм → Ретроспективний аналіз розвитку туризму в Україні

Однак внаслідок політики винародовлення, яку окупанти проводили на українських землях, можливості туризму недостатньо використовувалися для національного освідомлення українців. Аналіз ситуації дозволив М.Драгоманову відзначити: \" Calicani sunt genus hominum guod de patria sua....(галичани рід людей, які про свою батьківщину знають якнайменше)\" (13, 117 ). Це стосувалося і українців з інших територій.

Саме ХІХ ст. започаткувало організаційне становлення туристичної роботи в Україні. До перших спроб організованих форм туризму в Наддніпрянській Україні дослідники відносять студентську екскурсію у Крим під керівництвом професора Новоросійського університету М.Головського. У 1885 р. в Києві був організований \"туринг-клуб\", а в 90-х рр. - Кримський гірський клуб в Одесі, філіали якого діяли в Ялті, Севастополі, Кишеневі та ін. Клуб займався організацією подорожей, вивченням історії рідного краю. Свою роботу він висвітлював у журналі \"Записки гірського клубу\". Ним були випущені перші путівники по Криму (5а, 3). Як стверджувала С.Русова, екскурсії в природу як засіб ознайомлення дітей із краєзнавчим матеріалом у середніх школах підросійської Ураїни запроваджуються ще в З0-х рр. ХІХ ст., а \" піонерами цього діла\" можна вважати Сімферопольську класичну й реальну гімназії, гімназії м. Києва (1-ша та Печерська), Сумську реальну школу, Катеринославську й Житомирську гімназії (8, 26 ).

Посильний внесок у розвиток туристичного руху в Україні у другій половині ХІХ ст. зробили своїми працями та практичними справами педагоги і громадські діячі В.Ільницький та О.Партицький. Зокрема, О.Партицький виступив автором низки науково-популярних статей та нарисів із проблем туристично-краєзнавчої роботи в редагованих ним освітніх виданнях ( \"Зоря\",\"Газета школьна\") : \"Старинна історія Галичини\" (1894), \"Образи Руси Галицкой\", \"Образ Поділля\", \"Руїни стародавніх замків на Поділлі\", замальовки \"Кінь святого Петра\", \" Крипхівський монастир\", \"Страдецька печера\", \"Могила Остапова\" та ін., в яких розкривав героїчну історію українців, їх культурні здобутки, боротьбу за незалежність тощо. У 1878 р. О.Партицький звернувся до краян із пропозицією про розширення числа місць для відпочинку, розробку та прокладання нових туристичних маршрутів, посилене вивчення рідного краю, як це робилося в країнах Західної Європи (5, 32-38 ).

Педагогічну доцільність туризму у вітчизняній педагогіці вперше обґрунтував К.Ушинський. Він вбачав у них, передусім, могутній засіб виховання національно свідомих громадян, підготовку їх до раціонального використання природних ресурсів. Справедливо дорікаючи географічному товариству царської Росії, яке майже не займалося поширенням знань про вітчизну серед юнацтва, К.Ушинський вказав, що значну частину вини має взяти на себе і школа, насамперед ті, хто очолює освітні відомства. К.Ушинський закликав перейняти в іноземців одну важливу рису - любов і повагу до Батьківщини, але не для того, щоб \" бути іноземцями, а лише для того, щоб не бути ними у своїй країні\" (виділено нами Г.Г.)(14, 181 ).

Аналіз першоджерел і літератури показує, що І.Франко був палким прихильником і учасником багатьох мандрівок, які відігравали важливу роль у національному пробудженні українців. Так, у 1883 році він вирушив у подорож по селах та містах Галичини, організовану з ініціативи членів і духовних опікунів українського студентського товариства \"Січ\" у Відні (О.Терлецького, М.Шеховича). Цей захід, що використовувався студентами для виголошення рефератів, влаштування концертів, академій, І.Франко описав у своїй \"Мандрівничій літописі\" (6, 46).

Для здійснення \"мандрівок\", що їх започаткувала віденська \"Січ\", у 1885р. було створено спеціальний комітет, до якого увійшли, крім І.Франка, Є.Олесницький, О.Нижанківський, К.Кахникевич та ін.

Крім віденської \"Січі\", на переломі ХІХ-ХХ ст., спостерігається активізація діяльності молодіжних та студенських гуртків і громад, які поруч із політичними й освітніми справами приділяли значну увагу туристичним заходам. Справжній туристичний рух, ініціюють краєзнавчі і туристичні товариства, що постали в Галичині: \"Соколів\", \"Січей\", \"Пласту\" та інших, чия національно-освідомляюча праця гідна наслідування і в сучасних умовах відродження української освіти.

Так, товариство \"Сокіл\" ставило перед собою завдання \"розбуджувати і плекати в громадянстві рухливість, товариськість, народню свідомість за поміччю руханки, ... мандрівництва\"( виділено нами - Г.Г.). Діяльність товариства набула особливо великого розмаху під керівництвом І.Боберського, який за висновком дослідників, був не тільки відданим справі національного виховання молоді, але й мав потрібні для цього знання та досвід (6, 102)

Серед форм роботи, які служили розвитку \"тіла, духу, і душі\" членів \"Сокола\", важливе місце посідала організація походів. Для цього при товаристві були створені спеціальні секції - туристична ( під проводом К.Гутковського) та велосипедна ( гол. Вінцковський ) (7, 3284). Заслуговує на увагу сучасників детальне планування проведення походів, вимоги до їх учасників, пізнавальні й виховні завдання, які ставилися перед ними. Серед завдань, крім уміння орієнтуватися на місцевості, знаходити дорогу, бути загартованим і витривалим... \"...знати історію України і її розвиток, її визначних людей. Уміти географію України. Розуміти обов\'язки добрих громадян\" (8, 72-77).

Паралельно з сокільськими осередками розгорнуло туристичну діяльність пожежно-фізкультурне товариство \"Січ\", засноване в 1900 р. учасником трьох мандрівок студентської молоді 1884-1886 рр. Кирилом Трильовським у с.Заваллі Снятинського повіту на Станіславщині (тепер Снятинський р-н Івано-Франківської обл.).

Утвердженню місця та збагачення форм туристичної роботи сприяло видання часописів (молодіжних, культурно-освітніх, педагогічних) \"Учитель\", \"Газета школьная\", \"Школьна часопись\", \"Сокільські вісті\" та інших, на сторінках яких висвітлювалася роль цієї діяльності у національному освідомленні та національному вихованню молоді.

Після заборони польською владою товариства \"Січ\" у 1925 році утворюється молодіжне об\'єднання \"Луг\".

Належне місце в діяльності товариства \"Луг\" посідали прогулянки та мандрівки. Упродовж 1928-1930 рр. \"Луг\" організовує багатоденні мандрівки по Бескидах, Горганах та Чорногорі. Ці мандрівки були масові. В деяких подорожах брало участь до 60 учасників .

У галицьких газетах і журналах 20-30-х рр. з\'являються статті ряду авторів, присвячені туристичній роботі: Ю.Савицького \"Мандрівка\", Т.Франка \"Розвій руханки серед українців\", П.Франка \"Прогульки і таборування\", С.Гайдучка \"Лещатарі у мандрівку\", \"З мандрівничої торби\", \"З наплечника мандрівника\", О.Туснака \"Значення прогулянок для науки і виховання\", Н.Дорошенко \"Освітньо-виховне значення екскурсій\" та ін.

Слід відзначити, що педагогічна специфіка туристичної діяльності в товариствах полягала в тому, що ця робота мала на меті не тільки оздоровити і загартувати учнівську молодь, але й отримати конкретні, виразно визначені освітньо-виховні результати. Безпосереднє знайомство молоді з матеріальною і духовною культурою народу, з природою рідного краю, вивчення у зв\'язку з цим відповідних історичних та географічних матеріалів, поширення набутих знань серед населення стимулювали любов до Батьківщини, до культури і природи своєї нації. Тобто ефективний виховний потенціал туристичної діяльності виступав суттєвою умовою і чинником національно-патріотичного виховання.