ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Фізкультура. Фізична культура. Фізичне виховання. Спорт. Туризм → Рухова діяльність у реабілітації школярів з обмеженими психофізичними функціями

Останнім часом все більшу увагу дослідників привертають танцювальні елементи і виконання фізичних вправ з використанням музичного супроводу як засобів впливу на організм дітей з обмеженою моторикою [47]. Разом з тим, на думку професора С.П.Євсєєва [1, с.58] хоча творчий аспект присутній в усіх компонентах рухової діяльності, проте можна виокремити види рухової діяльності, де він є провідним (самою сутністю цих видів), тобто без наявності якого вони просто не могли б існувати. Тому, такі види рухової діяльності пропонується розглядати як самостійну групу, – креативні (художньо-музичні) тілесно-орієнтовані практики АФК. Вони дозволяють задовольнити потреби особи з обмеженою моторикою у самоактуалізації, творчому саморозвитку, самовиразі духовної сутності через рух, музику, образ (у тому числі художній) та інші засоби мистецтва. Прикладами такого поєднання можуть бути тілесно-орієнтовані види рухової діяльності [14]: уроки ритміки для дітей 7-11 років з обмеженою моторикою, казкотерапія та ігротерапія, формокорекційна ритмопластика, антистресова пластична гімнастика, рухова пластика, ментальний тренінг, нейролінгвістичне програмування, тілесно-орієнтована психотехніка актора, гімнастика Л.Н.Алєксєєвої.

Аналогічним комплексним підходом, але з яскраво вираженою змагальною діяльністю та усіма її атрибутами (урочисте відкриття і закриття, оголошення результатів, нагородження, тощо) відзначається проект „СпАрт\" [48], – у самій назві поєднується два компонента діяльності – спортивна і творча; серед іноземних аналогів можна відзначити „Театр спорту і рухів\" (Велика Британія), „Фаміліада\" (Німеччина) та деякі інші.

Висновки. 1. Аналіз наукової літератури свідчить про велике різноманіття видів рухової діяльності, що використовуються в для осіб з обмеженою моторикою. Разом з тим, усе їх різноманіття можна з певною часткою умовності класифікувати на дві великих групи – традиційні і нетрадиційні. Останні, у переважній більшості сучасних технологій АФК, починають посідати провідне місце і відзначаються великим різноманіттям.

2. Встановлено, що значна кількість нетрадиційних видів рухової діяльності, які використовуються в АФК, дозволяє досягати вагомих позитивних зрушень щодо психомоторних та морфофункціональних властивостей осіб з обмеженою моторикою. Водночас, такі види рухової діяльності недостатньою мірою систематизовані та узагальнені, а головне – не узгоджені з методологією з фізичного виховання. Остання оперує аналогічними поняттями видів щодо рухової діяльності і так само розглядає фізичні вправи в якості основного засобу педагогічного впливу на організм школярів, проте, на відміну від АФК, має належну класифікаційну базу і організаційно-методичні підходи в їх застосуванні для фізичного виховання учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів.

3. Значну кількість видів рухової активності, що відносяться до нетрадиційних (використовуються лише в АФК), можна об\'єднати у декілька найбільш загальних груп за певними ознаками. Перша група – специфічні нетрадиційні (не мають аналогів у теорії фізичного виховання) види рухової діяльності; друга група – комплексні (поєднують традиційні і нетрадиційні); третя – традиційні, але фізичні вправи тут виконуються нетрадиційними способами: із зміненими кінематичними характеристиками; на нестандартних приладах, пристроях, з використанням апаратів механотерапії, людиноподібних механізмів, тощо; у нетрадиційних умовах.

Подальші дослідження доцільно спрямувати на вдосконалення теоретико-методологічної бази фізичної реабілітації (АФК) як навчальної і наукової дисципліни, систематизацію, узагальнення і подальшу класифікацію видів рухової діяльності, що використовуються в практиці з метою удосконалення педагогічного управління фізичним вихованням осіб з ОМ у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах.

Список джерел

  1. Теория и организация адаптивной физической культуры: Учебник. В 2 т. – Т.1. Введение в специальность. История и общая характеристика адаптивной физической культуры / Под общ. ред. проф. С.П.Евсеева. – М.: Советский спорт, 2002. – 448 с.

  2. Єдинак Г.А. Концептуальні положення безперервної фізкультурної роботи з учнівством, що має обмежені церебральним паралічем можливості // Слобожанський науково-спортивний вісник. – 2003. – Випуск 6. – С. 120-126.

  3. Концепція державного стандарту спеціальної освіти дітей з особливими потребами: Прийнята Колегією Міністерства освіти України 23.6.99 (Протокол 7/ 5-7) // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1999. – № 19. – С. 14-28.

  4. Частные методики адаптивной физической культуры / Под ред. Л.В.Шапковой. – М.: Советский спорт, 2003. – 464 с.

  5. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. – М.: ФиС, 1991. – 543 с.

  6. Ашмарин Б.А. Теория и методики физического воспитания. – М.: Просвещение, 1990. – 287 с.

  7. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 272 с.

  8. Матвеев А.П., Мельников С.Б. Методика физического воспитания с основами теории. – М.: Просвещение, 1991. – 191 с.

  9. Основи здоров\'я і фізична культура. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 1-11 класи. – К.: Початкова школа, 2001. – 111 с.

  10. Руководство по реабилитации больных с двигательными нарушениями: Том 1 / Под ред. А.Н.Беловой, О.Н. Щепетовой. – М.: Антидор, 1998. – 224 с.

  11. Учебник инструктора по лечебной физической культуре / Под ред. В.В.Правосудова. – М.: ФиС, 1980. – 214 с.