ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Фізкультура. Фізична культура. Фізичне виховання. Спорт. Туризм → Рухова діяльність у реабілітації школярів з обмеженими психофізичними функціями

Наступною групою видів рухової діяльності, що можна віднести до нетрадиційних є такі, в яких використовуються нетрадиційні прилади і пристрої, апарати механотерапії, людинороботи та інші пристосування для виконання фізичних вправ. Особливості дії цих видів рухової діяльності на організм осіб з обмеженою моторикою ґрунтуються на вченні про моторно-вісцеральні рефлекси, – специфікою взаємодії локомоторної та вісцеральної систем організму, що полягає у спільній сегментарній іннервації органу, на який здійснюється педагогічний вплив та деяких інших органів, що реагують на такий вплив.

Уперше прилади механічної конструкції для функціонального лікування застосував Г.Цандер, – ним була створена система „машинної\" гімнастики [27]. Подальший розвиток механотерапія отримала завдяки працям М.Герца, Г.Крукенберга, І.В.Заблудовського, В.Дега [28]. Дослідженнями В.Т. Кожевникової [29] уперше виявлена ефективність корекції рухових і сенсорних порушень дітей 3-14 років із спастичною диплегією за допомогою фізичних вправ, що виконувалися на різних групах тренажерів; конструкції різноманітних технічних пристроїв та їх застосування у реабілітації порушень опорно-рухового апарату містяться у роботі В.І.Довганя, Б.І.Тьомкіна [27].

Сьогодні тренажери, що використовуються у практиці АФК осіб з обмеженою моторикою можна класифікувати за: ефективністю впливу на сенсорно-рухові порушення [29] та способом отримання інформації по каналах прямого зв\'язку на підставі енергосилової взаємодії технічних засобів та індивіда [30]. Відповідно, в останній групі виокремлюється шість підгруп тренажерних пристроїв, що: використовують формування властивостей середовища, які є найбільш оптимальними для можливостей індивіда з обмеженою моторикою; програмують біомеханічні характеристики рухів індивіда; обмежують нераціональну траєкторію та положення окремих біоланок тіла; створюють сумарний фізичний вплив у вигляді тяги, що прикладена до тіла індивіда (переважно у ділянці загального центру маси); керують рухами у певних суглобах; використовують електростимуляцію для напруження певних м\'язових груп.

Перспективним, на думку деяких дослідників [1, 31], є використання технічних пристроїв як засобів формування належних ритмо-швидкісних характеристик рухової дії без перебудови рухового стереотипу, – „штучне керуюче середовище\". Зазначений підхід потребує більш детального розгляду в зв\'язку з отриманими результатами, – обмежена у можливості ходити внаслідок контрактури кульшового суглобу людина, здатна бігти упродовж 20 і більше хвилин, у неї зростають функціональні показники діяльності серцево-судинної та дихальної систем, нормалізується гормональний статус – усе завдяки виконанню бігу за допомогою тренажерного стенду, сконструйованого у відповідності до концептуальних положень „штучного керуючого середовища\" [32]. Встановлений ефект отримав назву „штучного забезпечення повернення до стану здорового рухового минулого\" і свідчить про перспективність цього нетрадиційного виду рухової діяльності у роботі з особами з обмеженою моторикою.

Використання більш складних механізмів і, зокрема, лікувально-навантажувального костюму ЛК-92 „Аделі\", є ефективним у корекції моторних функцій [20], проте можливості його масового застосування обмежене; аналогічна проблема стосується використання активних екзоскелетонів і антропоморфних механізмів, що дозволяють посилювати або відновлювати втрачені функції певних біоланок опорно-рухового апарату [1]. У цьому зв\'язку деякі дослідники [1, 13, 21] зазначають, що використання механотерапії як різновиду виконання фізичних вправ учнями з обмеженою моторикою у найближчому майбутньому рухатиметься, головним чином, в одному напрямку – розробці авторських моделей недорогих за вартістю і виконаних з доступних матеріалів або використання серійних приладів і пристроїв невеликої вартості. Так, на застосуванні авторського тренажеру ґрунтується методика фізичної реабілітації Ю.А. Гросс [13], спрямована на формування та удосконалення основних рухових умінь (просторової орієнтації, реакції опори, утримання та переходу з однієї позиції в іншу) в умовах вертикально розміщеного тіла дитини при оптимальному розвантаженні його опорно-рухового апарату. Відтворення рухів ходьби за допомогою таких тренажерів-„силових додатків\" (тредбан, „полегшена підвіска\"), їх корекція з використанням зворотного біологічного зв\'язку частково або повністю відновлюють обмеження природних можливостей у найважливіших фазах рухів [31].

Запропонований В.В. Пєвчєнковим [33] тандо-метод виконання фізичних вправ ґрунтується на примусовому виконанні рухової дії дитиною, з\'єднаною спеціальними жорсткими механічними приладами в єдиний тандем з інструктором, який, технічно правильно виконуючи рухову дію за допомогою цих пристроїв, примушує те саме робити дитину і, таким чином, сприяє формуванню стійкого динамічного стереотипу з правильними біомеханічними параметрами рухів; етапна реабілітація з використанням ортезів і спеціального взуття пропонується А.В. Пчєляковим [34].

В основі ефекту дії пристроїв електричної стимуляції м\'язів лежать положення про аферентно-компенсаторний вплив такої стимуляції на моторні функції особи з обмеженою моторикою. Так, використання апарату „Міотон\" дозволяє покращити функціональні властивості паретичних м\'язів [35], проводити корекцію рухів [15, 36], формувати правильний стереотип ходи [35]. Разом з тим, на думку деяких інших дослідників [37], використання пристроїв електроміостимуляції є ефективним лише в процесі формування правильної ходи.

Новим різновидом рухової діяльності, що застосовується в АФК, є функціональне біоуправління [38], – спрямована корекція, у першу чергу, простих координацій та деяких інших рухових функцій за допомогою пристроїв індивідуального користування. Під час виконання фізичних вправ з таким пристроєм, відхилення від запрограмованих м\'язових зусиль призводить до автоматичного вмикання короткого електростимуляційного імпульсу, що зникає у випадку досягнення дозволеної межі відхилень параметрів руху.

Аналіз науково-методичних джерел [4, 13] свідчить, що в практиці АФК виокремлюється група видів рухової діяльності, які використовуються виключно у роботі з особами з обмеженою моторикою, – специфічнінетрадиційні види рухової діяльності. До них можна віднести іппотерапію, різновиди дихальних вправ, елементи хатха-йоги, художньо-музичні та спортивно-творчі види рухової діяльності тощо.