ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Фізкультура. Фізична культура. Фізичне виховання. Спорт. Туризм → Рухова діяльність у реабілітації школярів з обмеженими психофізичними функціями

Найбільш вдалою спробою, на наш погляд, є систематизація фізичних вправ С.П.Євсєєва [1]. Автором запропоновані для їх об\'єднання у групи ознаки, що аналогічні тим, які використовуються у теорії фізичного виховання, а отже зроблена спроба віднайти спільну методологічну базу двох наукових дисциплін [5, 7]. Разом з тим, запропонований підхід не повністю окреслює спільні (загальні) і специфічні ознаки фізичних вправ і видів рухової діяльності, що присутні у технологіях педагогічного впливу на організм осіб з обмеженими можливостями моторики.

Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що у практиці АФК головним засобом є різноманітні види фізичних вправ [1, 10, 13]. При цьому, значна їх частина запозичена з теорії фізичного виховання (такі групи вправ ми позначили як \"традиційні\" види рухової діяльності). До них можна віднести гімнастичні, легкоатлетичні, спортивно-ігрові, вправи з плавання та деякі інші. Разом з тим, виокремлюються великі групи вправ, що застосовуються виключно в АФК. Водночас, дані спеціальної літератури [1, 10, 13, 14] свідчать про практично повну відсутність аналітичних досліджень, пов\'язаних з вивченням нетрадиційних видів рухової діяльності в плані їх систематизації та узагальнення на теоретико-методичному рівні.

Проведений у цьому зв\'язку аналіз виявив, що найбільш чисельною групою видів рухової діяльності в АФК можна вважати таку, що за змістом фізичних вправ належать до традиційних, але у фізичній реабілітації вони застосовуються, переважно, у нетрадиційних поєднаннях і ґрунтуються на певних специфічних принципах. Як зазначає Л.О. Бадалян [15], до таких принципів належать: своєчасне встановлення діагнозу захворювання, а відтак – ранній початок заходів медико-педагогічного впливу, етапність їх впливу, наступність та комплексність. Останній принцип, не зважаючи на усе різноманіття видів рухової діяльності, що сьогодні представлені в АФК, реалізується практично в усіх з них, – такі види рухової діяльності ми позначили як комплексні. Вони включають, наприклад: використання гімнастичних вправ у поєднанні з педагогічними заходами [12, 16, 17]; корекцію рухової функції підлітків з обмеженими можливостями моторики – з багатоцільовим тестуванням [18]; високоефективну тракціонну ротаційну маніпуляційну технологію – з використанням моделювання тиску на різні органи і суглоби [19]; систему фізичних вправ реабілітаційної спрямованості – з використанням динамічної пропріоцептивної корекції [20, 21]; індивідуальну фізичну реабілітацію – з елементами кондуктивної педагогіки [22]; застосування рухливих і спортивних ігор – з використанням системи Саунд-Бім і комп\'ютерних корекційних ігор та занять психогімнастикою [23]; використання традиційних засобів фізичного виховання (фізичні вправи з предметами та без предметів: на зміцнення послаблених м\'язів, покращення координації рухів й опірності кінцівок, навчання життєво необхідних навичок і цілеспрямованих рухових дій, покращення ходи; ігрові вправи спрямовуючої дії, рухливі та спортивні ігри) у поєднанні з комплексами нетрадиційних засобів – комп\'ютерними розвиваючими іграми, психогімнастикою, системою Саунд-Бім (використання різноманітних звуків із застосуванням спеціального приладу), масажем, фізіотерапевтичними процедурами, лікуванням за допомогою певних положень тіла та медикаментозними засобами [24].

Разом з тим, фахівців АФК більшою мірою цікавлять можливості ефективного використання традиційних видів рухової діяльності у роботі з дітьми з обмеженими можливостями моторики. На цій підставі можна виокремити групу, в якій виконання фізичних вправ здійснюється у нетрадиційних умовах. Наприклад, останнім часом все більшу увагу фахівців привертає виконання фізичних вправ з імітації плавальних рухів та гімнастичних – з використанням фітболів.

Методичні рекомендації щодо здійснення імітації плавальних рухів у сухих басейнах розроблені школою-центром „Динаміка\", Санкт-Петербург (Росія). Головні переваги цього нетрадиційного виду плавання полягають у тому, що під час виконання рухів дитина увесь час знаходиться у безпечній опорі, а постійний контакт шкіри із спеціальними кульками створює ефект масажу тіла, стимулює пропріоцептивну і тактильну чутливість; також, дитина вільно рухається по басейну, змінює напрями руху, позу, фізичну роботу і відпочинок і, таким чином, самостійно регулює навантаження, задовольняючи потреби у руховій діяльності. Використання сухого басейну сприяє розвитку моторики і, зокрема, різних координаційних проявів, але в першу чергу, рівноваги та різних проявів витривалості [4].

Наступним прикладом є гімнастичні вправи з фітболами, уперше запропоновані усередині 50-х років минулого століття швейцарським лікарем-фізіотерапевтом С.Кляйн Фогельбах для фізичної реабілітації саме дітей з наслідками церебрального паралічу [4]. Фітболи – різні за діаметром (від 45см до 75см) і конструкцією м\'ячі (фітболи – одинарні, фізіороли – з\'єднані разом два м\'ячі, м\'ячі-стільці, хопи – м\'ячі з ручками, прозорі м\'ячі з дзвіночками усередині, масажні м\'ячі, деякі інші), виготовлені із спеціального надміцного матеріалу ледропластику, – дозволяють ускладнювати та урізноманітнювати вихідні умови виконання фізичних вправ, сприяють хорошій релаксації м\'язів, корекції різних деформацій хребта; крім позитивного оздоровчого, констатується значний психологічний, виховний і педагогічний вплив занять фітбол-гімнастикою на дитину з обмеженою моторикою.

Іншою групою нетрадиційних видів рухової діяльності можуть бути такі, в яких виконання традиційних фізичних вправ відрізняється за своєю зовнішньою структурою і, зокрема, за просторовими характеристиками. Комплекси таких вправ у великій кількості наведені в АФК [4, 10, 11, 12]. Так, нетрадиційність виконання звичних гімнастичних вправ запропонованих Т. Fау [25], ґрунтується на онтогенетичній теорії розвитку рухового досвіду людини, – на початкових стадіях такого розвитку вона відтворює рухи, подібні до рухів класу риб, змій, плазунів. У цьому зв\'язку, автором пропонується починати реабілітаційні заходи осіб з обмеженою моторикою з виконання примітивних рухів, керування якими здійснюється у середньому і довгастого мозку, – від гомолатерального повзання на животі (клас риб і змій) до контрлатерального повзання подібно плазунам.

Особливості виконання гімнастичних вправ, запропоновані К. Воbath і В. Воbаth [26] ґрунтуються на усунені патологічного рухового стереотипу дитини, що формується внаслідок психомоторних порушень викливаних хворобою (нередуковані тонічні рефлекси стовбура мозку, патологія антигравітації, сенсорні кінестетичні порушення) за допомогою укладання дітей у позу ембріону. Пози-укладки, на думку авторів, мають велике значення для нормалізації постави тіла і найпростіших рухів, а отже сприяють формуванню правильної реакції опори. Лише після вирішення цього завдання, можна переходити до навчання дитини з обмеженою моторикою правильним (з біомеханічної точки зору) рухам. Разом з позами-укладками пропонується використовувати також вправи для розвитку реакції рівноваги та опори, але з попередньою релаксацією м\'язів для зниження тонусу, – нормальному руху повинен передувати нормальний м\'язовий тонус. Зазначений методичний підхід сьогодні широко використовується в усьому світі, оскільки є універсальним для осіб з різними психомоторними порушеннями.