ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів



Головна Народознавство. Народні промисли → Урок народознавства«Без верби і калини нема України

Реферат з народознавства

"Урок народознавства"Без верби і калини нема України"

Клас прикрашено вишитими рушниками, в центрі портрет Т.Г. Шевченка. Над портретом слова: "Червона калина — символ України".

На столі, застеленому рушником, тарілка, оздоблена народним розписом. На ній — хліб і калина. Поруч стоїть глечик з гілочками калини. Біля столу лави, вкриті килимками.

Вчитель. Дорогі діти! Сьогодні у нас не зовсім звичайний урок. Ви, напевно, помітили, як гарно прибрана наша кімната. Так, у нас сьогодні піде мова про калину. Про цю, звичну на перший погляд, рослину, але таку незвичайну.

Важко уявити сільське подвір'я в Україні, де б не ріс цей чудовий кущ. Майже в усіх народів є улюблені дерева-символи.

У канадців, скажімо, клен, у росіян — берізка і горобина, а в нас — верба і калина.

"Без верби і калини нема України", — говориться в народному прислів'ї. На всій планеті росте помад 200 видів калини, а в Україні лише вісім, оспіваних у піснях, легендах, казках та віршах.

Ми вирушаємо з вами калиновими шляхами і побачимо, що калина є вірною супутницею від її народження і до останніх днів.

1-а учениця.

Посадіть калину

Коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхалась щиро доля,

Материнський ніжний цвіт.

Посадіть калину

На городі,

Щоб заквітнула земля!

Із роси — пречиста врода,

З неба — почерк журавля.

Посадіть калину

Коло тину,

Щоби злагода цвіла!

Буде щедрою родина —

Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину

Коло хати,

Щоб на всеньке на життя!

Стане кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

Посадіть калину

В чистім полі,

Хай вона освятить час!

Рід наш любить дуже волю,

Хай же воля любить нас!

Синє небо, злоте поле...

Посадіть калину коло школи,

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів'янув в спориші,

Посадіть калину коло серця,

Щоб цвіла вона в душі

На середину сцени (класу) виходить дівчина з кетягом калини в руках і розповідає.

2-а учениця.

На зеленій гілочці, розгалуженій зверху, почіплялися пурпурові намистинки. Це ягоди калини. Розмістилися вони купкою на тоненьких ніжках.

Ці плоди соковиті, кисло-солодкі, з гіркуватим присмаком усередині, з плоску-ватою кісточкою.

Калина росте в лісі, на луках, по берегах річок, на городах високими кущами. Зацвітає навесні білими суцвіттями, а ягоди достигають пізньої осені. Навіть коли вже випаде сніг, вони ще виграють на гілках яскравими вогниками.

Калина з давніх-давен увійшла в побут людей не лише як їстівний продукт, а й як окраса. Узимку нею прикрашають святковий зал. Здавна дівчина і калина поєднувалися в піснях і переказах. Чому? Послухаймо, про що розповідає народна легенда.

Учень. Колись на Україну нападали турки і татари. Усе нищили на своєму шляху, а дівчат і хлопців забирали в полон.

І ось одного разу хотіли забрати в полон першу красуню села. Але дівчина почала тікати. І була б утекла, та на лихо зачепилася за дерево своїм намистом.

Намисто розірвалося, посипались на землю червоні намистинки. Забрали вороги красуню, і там вона загинула. А червоні намистинки зійшли. З них виросли прекрасні кущі з червоними ягідками. Назвали їх люди калиною. З того часу й росте на землі цей чудовий кущ.

Вчитель. Калина здавна була уособленням дівочої краси. Люблять її в Україні. На Вінниччині є великі калинові гаї. Про один з них йдеться у легенді, яку використав М.Стельмах у повісті "Щедрий вечір".

"Давно це було. На одне село напали турки і татари. А в селі було весілля. Дівчата, щоб не потрапити в полон, кинулись тікати від ординців у непрохідне болото і всі там утопились. А незабаром на тому місці виріс калиновий гай: взимку в червоних, кетяга., а влітку, люди кажуть, звідти чути стогін".

Образ калини входить у нашу свідомість ще з раннього дитинства разом з маминою колискою, маминими розповідями про лікувальні властивості цих ягід.

Не було в народній медицині колись, та, мабуть, і тепер такого помічника від застуди, як калиновий чай.

Свіжі ягоди з медом та водою вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для регулювання травлення, тиску крові.

Соком калини дівчата та жінки очищали обличчя, щоб рум'янилося.

Маленькі дівчатка у віночках виконують пісню "Ой єсть в лісі калина".

1-а учениця. У народі цінують калину за її цілющі властивості. З ягід варять кисіль, джеми, варення. Тому й садили кущі біля криниць, щоб вода була холодна і смачна.

Наруга над калиною вкривала людину ганьбою. Дітям, щоб не рвали цвіту, казали: "Не ламайте калину, бо накличете морози".

Вчитель. Дитина підростала. Мама й бабуся, чи ще хтось, розповідали казку про калину, калинову сопілку.

2-а учениця.

КАЛИНОВА СОПІЛКА.

Давно жила в селі одна бідна родина: батько, мати й син. Коли син підріс, то пішов по світу щастя-долі шукати. Йшов він, йшов, бачить — росте на узліссі кущ калини.

Сів він під ним відпочивати. А калина так ласкаво шепотить гілочками, наче хоче йому щось розповісти.

Юнак вирізав з калини сопілку і заграв. Як же він здивувався, коли заговорила сопілка людським голосом.:

Ой помалу, помалу, юначе, грай,

Та не врази мого серденька вкрай.

Мене сестриця зі світу згубила,

В моє серденько ніж устромила.

Коли юнак дійшов до села, він розповів людям про дивну пригоду. І вони повідали йому про ту страшну трагедію, що трапилась тут, де виросла калина.

Бабина донька, заздрячи красі й працелюбності дідової дочки, убила її та закопала в лісі. На місці, де пролилась кров бідної дівчини, виріс кущ калини.

Навесні він зацвітав білим цвітом, влітку ховав подорожніх від спеки і дощу, а восени і взимку пломенів червоними кетягами.

Співа соловейко про сонце й хмаринку,

Про любу Вкраїну, що квітне в барвінку.

А нам наслухатись гарних пісень,

В садок під калину приходим щодень.

Квітне, пишається в лузі калина,

Пісня лунає в саду солов'їна.

(Дівчата виконують пісню "Ой під калиною трава зеленая").

Вчитель. Калина оспівана в багатьох творах наших великих поетів: Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки. Наш великий поет Т.Г. Шевченко дуже любив співати пісню про гірку долю матері "Ой зацвіла червона калина".

Мабуть, з тієї пісні народилися вірші, в яких йдеться про калину.

Тече вода з-під явора,

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма.

Без калини нема України,

Без народу Вкраїни нема.

Найдеш у гаю ту калину,

То й пригорнись,

Бо я любила, моя дитино,

Її колись.

Чи пізнали ви, діти, хто написав ці рядки? Так, це Т.Г. Шевченко, великий український письменник. У своєму "Кобзарі" поет вжив слово "калина" аж 385 разів! Давайте і ми з вами пригадаємо вірші.

Сонце гріє, вітер віє

З поля на долину.

Над водою гне з вербою

Червону калину.

Защебече соловейко

В лузі на калині.

Заспіває козаченько,

Ходя по долині.

Три явори посадила

Сестра при долині,