ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...


Реферат на тему:

На тему:Музей історії міста Коломиї\"

Музей історії міста Коломиї

Понад пів століття коломияни жили за московським часом, вже більше 14 років живуть за київським. Скарбницею коломийського часу є Музей історії міста Коломиї. Створений 15 років тому, фактично розвивається в єдиному форматі з розвитком новітньої історії, держави та міста. Непомітна кожному, діяльність музею спрямована на відродження і розвиток культури української нації та культур національних меншин, які проживають в Коломиї, на реалізацію прав громадян на доступ до культурних цінностей і історичної спадщини.

У березні 1990 року сектор інформації Ради Міністрів УРСР через газету \"Червоний прапор\" повідомив про те, що Рада Міністрів УРСР прийняла постанову про створення Музею історії міста Коломиї: \"Цей край уславив себе, ще антифеодальними селянськими та опришківськими виступами (тут діяв зі своїми загонами легендарний Олекса Довбуш), давнім розвитком ремесел, освіти й культури. З Коломиєю тісно пов\'язані життя і діяльність революціонерів-демократів І.Я.Франка (котрий в свою чергу перебував в ув\'язненні сучасного приміщення Ратуші), також варто згадати, приміщення Ратуші було побудоване в М.І.Павлика, О.С.Терлецького, відомих літераторів Мирослава Ірчана та П.С. Козланюка, композиторів А. Кос-Анатольського, Д.В.Січинського. Створення музею - значна подія в культурному житті міста, яке цього року відзначає своє 750-річчя. Цей культурно-освітній заклад стане своєрідним центром усієї роботи по збереженню, вивченню та популяризації пам\'яток історії, культури й архітектури Прикарпаття.\"

Одним із ініціаторів створення Музею історії міста Коломиї була директор Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини Ольга Андріївна Кратюк.

Назва, місцезнаходження і профіль, тематичної, чи навіть ідеологічної спрямованості фондової і майбутьої експозиції були різні і навіть до певної міри драматичними. Коли на одному з будинків П.Ю.Сегал вивісив вивіску \"Музей історії міста Коломиї\" поступила команда зняти, бо \"немає в Коломиї історії є революційна, бойова і трудова слава і такий має бути музей. Та й сьогодні, через 15 років однодумці тих спеціалістів з минулого не дають спокійно розвиватися музею.

Адже вже у липні 1990 року, ще не маючи ні свого приміщення, ні штату працівників, музей організував першу тематичну експозицію \"Над Прутом моя Коломия\", яка експонувалась в дні Собору Духовної України, що проходив у місті. Музей взяв свій початок в дні найбільшого енергетичного потоку нашої української історії і культури в благословенному місці під Карпатами.

Вже згодом, отримуючи в тимчасове користування то одне то інше приміщення, музей поряд з пошуковою роботою організовує виставки та тематичні експозиції серед яких \"У Москві ГКЧП - у Коломиї свято\"; \"Репресована історія\" (фоторозповідь про коломиян учасників боротьби за незалежність України в умовах фашистської окупації та сталінських репресій); \"Внесіте прапор вільної держави\" державна символіка України. Історія, сучасність, майбутнє; \"Вибори за Австрії, Польщі, СРСР. На зустріч виборам в Україні\" ; \"Благословляю і молюсь\" до 50-річчя з дня смерті Митрополита Андрея Шептицького; \"Через терни до утвердження церкви\", присвячена 400-річчю Берестейської Унії ; \"Борці за волю нації\" про коломиян учасників підпілля ОУН-УПА. Актуальність і значення яких на той час була незаперечною.

За головування в міській ратуші Ігоря Довганюка та при допомозі голови Конгресу української інтелігенції Коломийщини Ольги Руданець (тоді помічника голови міської ради) у 1997 році Музей історії міста Коломиї одержав у постійне користування найкращий будинок в місті по вулиці Романа Шухевича 80.

Будинок на розі тепершніх вулиць Романа Шухевича та Лесі Українки бачив і пережив багато. Тут в будинку повітової ради вирішувались питання розвитку і міста і навколиніх сіл, тут приймались важливі рішення в часи ЗУНР Теодором Примаком. У кімнаті, де працював у свій час Теодор Примак – тепер експозиція \"Коломия і Габсбурги\". Тут в інтер\"єрі міської кімнати на видному місці австрійський імператор Франц Йосиф, котрий відвідував Коломию двічі і його наступник, Архикнязь ( а згодом і останній імператор Австро-Угорщини) Кароль Франц Йосиф з дружиною Зитою, які в 1912 році жили в Коломиї і чекали народження ще одного наслідника роду Габсбургів (а тепер главу дому) Отто фон Габсбурга.

Сьогодні у 18 експозиційних залах та фондових і службових приміщеннях живе коломийський час в фотографіях, документах, меморіальних речах і речах побуту городян, більше 20 тисяч одиниць збереження. Від першої літописної згадки 1241 року і до сьогодення.

Мандрівка залами музею захоплююча і не повторює побачене в інших музеях такого профілю краю. Експозиції створюються в міру комплектування фондів матеріалами, що дають можливість в повній мірі висвітлити окремо взяту тему. Якщо ви відвідаєте музей то відкриєте для себе такі сторінки історії Коломиї як \"Німецькі колонії Коломиї\"; \"Освіта Коломиї кінця ХІХ - першої половини ХХ ст.ст.\"; \"Економіка і торгівля міста в ХІХ –ХХ ст.\"; \"З історії єврейської громади міста \"; \"З історії українських етнічних земель сучасної Польщі до 1944 року\" і інші.

Відзначаючи Міжнародний день музеїв цього року перед коломиянами і гостями міста відчинили свої двері ще дві тематичні експозиції. Це \"Органи влади краю \" та \"Коломия і Габсбурги\".

Відкриття нової тематичної експозиції чи художньої виставки це подія. Подія, яка відкриває нову сторінку в історії літописної Коломиї для нашого сучасника. Тоді в залах музею багатолюдно. Як правило, це давні щирі прихильники музею, які відвідують його ось вже 15 років.

З кожним роком відвідувач музею молодіє. Вже рідним став музей для студентів Коломийського політехнічного коледжу (викладачі Василь Фучко та Андрій Охрим) .

Це тішить та водночас сумно, що вже не приходить на музейні зустрічі с.п. Володимира Пигродська, Емілія Маціборко, Григорій Пришляк і Стефанія Кадоб\"янська-Пришляк. Прожиті роки не відпускають з дому Лідію Біль, Зеновію Гоянюк, Галину Грабець та напередодні свят, і особливо Дня музеїв їх щирі вітання лунають з телефонної трубки.

Сьогодні музей це не просто скарбниця коломийського часу. Це живий організм. У музею і його співробітників веселкова аура, спектр якої добре передається виставками творів Марти Томенко, Андрія Коренюка, Оксани Бобкової, Сергія Зінця, Ірини Толмач, Тетяни Обушак, живописними сентенціями юних художників, студентів Коломийського педагогічного коледжу і інституту, Коломийської художньої школи і поетичними полотнами зітканими з рядків написаних нашими поетами Дмитром Гриньківим, Мирославом Лазаруком, Василем Рябим .

Мистецький діапазон діяльності музею вдало доповнюють вихованці дитячих музичних шкіл і виконавці патріотичної пісні, ветерани визвольних змагань.

Хроніку музейних свят і буднів на сторінках часописів і в електронних засобах масової інформації ведуть Богдан Тимінський, Микола Васильчук, Микола Савчук, Василь Нагірний, Оксана Крохмалюк, Мирослава Грушевська, Андрій Малащук, Богдан Малецький, Наталія Яковин, журналісти телеканалів \"Інтер\" та \"1+1\" і інш. Котру в свою чергу подано в формі таблиці: