Коломия під час І світової війни → Реферат
Коломийський першолистопадовий зрив залишив цікаві спогади в очевидців цього осіннього сонячного дня. "Той великий, про-пам'ятний день відродження волі, — писала очевидець подій Мирослава Дубляниця, — день завершення леліяної в серці державницької ідеї, коли Українська Національна Рада перебрала владу, залишиться на все життя найкращим днем. Чи спроможня передати на папір ті почування, що виливались сльозами радості? Від тих почувань завмирали слова на устах, тільки шепіт заносив подяку Всемогутньому Богові.
Незабутні перші хвилини служіння незалежній Україні! Чудовий морозний ранок. На щоглях синьо-жовті прапори, могутня пісня несеться над їх шелест — це новобранці напливають з округи. Зроїлись біля "Народного дому" — очі горять, щоки палають. Боротись, будувати, обновити життя, показати світові нашу зрілість, силу, культуру. Організувати жіночі бойові частини...
Головна площа біля Коломийського ратуша неначе муравище — море голів. Окружний командант полковник Примак — на сивому коні, з булавою в руках, виряджений no-гетьманському. На трибуні наші церковні, військові й цивільні достойники, представники жіноцтва Олена Витвицька й Емілія Левицька...
Ольга Примак-Голота згадувала: "В історії кожного народу, як і в житті кожної людини, є веселі і сумні хвилини. Веселим днем в історії Української Галичини був день 1-го листопада. В той час я ще була дуже молода, але те, що я пережила, глибоко закарбувалося у моїй пам'яті, що ще й сьогодні ті події стоять мені живо перед очима...
На другий день була неділя. Били дзвони. Повна церква людей. Маса народу на вулицях. Всі сміялись, тішились і радості не було кінця. Коли ми вертались додому, ми бачили вже великий синьо-жовтий прапор на ратуші і такий же великий на суді і пошті".
Іван Кузич вірно підмітив, що "військовий переворот в Коломиї 1-го листопада 1918 року переведений був блискуче, може найкраще в усій Галичині"
Коломия в період існування стала кузнею підготовки українських військових кадрів. У грудні 1918 року окружна військова команда відкрила в Коломиї старшинську школу піхоти, де спочатку навчалося 35 курсантів. На початку 1919 року налічувалося в трьох чотах 100 курсантів віком від 18 до 25 років, з них більшість були підстаршинами австрійської армії і легіону Українських Січових Стрільців.
Стрільці-курсанти, як добровольці, були свідомі свого національного обов'язку. Вони квартирували в касарнях, вправляли-ся у військовому навчанні над Прутом. Вже на першому році відбувся перший їх випуск.
Вишколена коломийська старшина пізніше прославила себе в боях з поляками і більшовиками. Легендою вкрив свою військову діяльність 1-й коломийський гарматний полк УГА. З невеличкої коломийської батареї, яку організував у 1918 році сотник В. Тотоєскул, він переріс у 1-й гарматний полк 1-ї бригади УСС, що складався з 6-ти батарей. Ним керував безстрашний сотник Ярослав Воєвідка. Полк прийняв своє бойове хрещення під Львовом. Після переходу за Збруч прославив себе на Великій Україні. Смертю хоробрих загинув 30 березня 1920 року в містечку Піщаниці командир Коломийського гарматного полку Ярослав Воєвідка.
Невмирущою славою покрив себе в національно-визвольних змаганнях 1918 — 1920 років легендарний Гуцульський курінь. Його історія починається з листопадових подій 1918 року.
Піхотна сотня, яка в основному складалась із вихідців з Гуцульщини, з пам'ятного 1 листопада переросла в курінь, що був сформований в м. Коломиї.2>Чотар Української Галицької Армії Степан Сулятицький згадував: "Зародком Гуцульського куріня була піхотна сотня, яку сформував чотар УСС Гриць Голинський, пізніший поручник, командант цього куреня. Кадра цієї сотні була в Коломиї, де був і сам її командант, а сама сотня, з браку місця, була розташована біля Городенки. У склад сотні входили тільки добровольці".
У Коломиї легендарна сотня урочисто склала присягу на вірність Україні. Ольга Примак-Голота, як очевидець присяги Гуцульського куреня, згадувала: "Ще один день залишився мені в пам'яті — день присяги Гуцульського куреня. На середині ринку стояло підвищення, де чекала старшина. Нарешті зі співом маршерували гуцули. Вони не були в мондурах, а в своїй святковій ноші. Те враження важко описати. Вони всі були добровольці і прийшли складати присягу Україні. Команда відбирала присягу. Але в моїй пам'яті залишився образ священика, який їхав попереду на коні. Він був в мондурі капелана, а побіч нього на маленькому конику їхав хлопчик, може, 12—13 років, син священика. Він мав на собі кожушок і військову шапочку, а на ній синьо-жовта стрічка... Такі хвилини не забуваються, і я щаслива, що це бачила і пам'ятаю, і можу тепер своїм дітям і внукам оповідати про славний перший листопад у Коломиї"
Після пам'ятного 1-го листопада 1918 р. полк Січових Стрільців переріс у бригаду. Щодо Гуцульського куреня, то він діяв самостійно, на правах полку, на фронтах у напрямі Хирів. Він складався з чотирьох бойових сотень, сотні скорострілів і чоти саперів. "Це їм припала честь і вічна слава за бравурний виступ під Вовчуха-ми, де Гуцульський курінь проломив польський фронт і поєднався з оперативною групою Північ, їх полковник Вітовський в денному наказі називав — старшин, підстарший і вояцтво — лицарями і підніс їх до гідності лицарів", — згадував Іван Кузич.
Пізніше Гуцульський курінь входив до складу II (Самбірської) бригади Української Галицької Армії, відомий був боями на відтинку Хирів — Перемишль під час офензиви УГА в Галичині 1919 р., в поході на Київ і на Вапнярському напрямі в складі Армії Української Народної Республіки 1919 року. За цей період Гуцульський курінь пройшов важкий, але славний похід як в Галичині, де протистояв польській армії Галлера, так і на Великій Україні, переніс важкі випробування в чотирикутнику смерті.
Отже, під час першої світової війни три окупації російськими царськими військами зруйнували місто та його інфранструктуру, ускладнили життя містян, було зруйновано пам'ятник Т.Г.Шевченкові.
Коломийська площа Ринок під час І світової війни
Список використаної літератури
-
Грабовецький В. Історія Коломиї. – К., 1996.
-
Енциклопедія Коломийщини. – К., 1998-2004.